Відкриття Острозького вищого колегіуму

Виступає мер міста М.В. Грищук

Ректором був призначений доктор психології декан педагогічного факультету Рівненського педагогічного інституту Ігор Демидович Пасічник, який очолює академію і донині, користуючись серед викладачів і студентів заслуженим авторитетом вченого та доброї, чесної і порядної у вищій ступені людини. На його долю випала історична і складна місія – очолити навчальний заклад, який потрібно було ще створити у невеликому районному центрі, в час, коли держава ледве спиналася на ноги. Це було дуже нелегкою справою, і Ігор Демидович з честю виконав її. За короткий період було вирішено питання функціонування Острозького вищого колегіуму спочатку в комплексі з Національним університетом «Києво-Могилянська академія», створена належна матеріальна база для навчання – відреставровано комплекс приміщень колишнього капуцинського монастиря XVIII ст. та жіночого училища графині Антоніни Дмитрівни Блудової др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст, у яких розмістилась академія, започатковано формування книжкового фонду наукової бібліотеки, для чого чимало зусиль приложили її перші директори Михайло Володимирович Поток та Леонід Андронікович Гошовський; встановлено контакти з вузами, науковими установами України, закордону, з українською діаспорою, і головне, сформовано основу науково-педагогічного складу академії. За ініціативою І.Д.Пасічника діяльність Острозької Академії була побудована на традиціях Острозької слов'яно-греко-латинської академії XVI-XVII ст., на принципах чесності, справедливості, демократизму, глибокої поваги та вимогливості до кожного працівника. Із самого початку в Острозькій академії була введена 100-бальна рейтингова система навчання. Найголовнішим принципом виховання студентів, як це було і за часів князя К.-В.Острозького, став принцип духовності. Девіз ОА, автором якого є І.Д.Пасічник – «Глибокі знання та висока духовність».

Зачну роль у відродженні та становленні академії поряд з І.Д.Пасічником відіграли проректори з адміністративно-господарської частини Ігор Володимирович Грицюк, який обіймав цю посаду в 1994 – 1998 рр., та Микола Володимирович Грищук, що очолює АГЧ з 1998 р. і донині, – кандидат політології, доцент кафедри політології, магістр права, заслужений працівник освіти України. М.В. Грищук

Проректором з навчально-виховної роботибув призначений Василь Миколайович Жуковський – лінгвіст, доктор педагогічних наук, який фактично створив новий напрямок у сучасній українській педагогіці – виховання молоді на засадах християнської моралі, став ініціатором проведення щорічних міжнародних конференцій під гаслом «Виховання молоді на засадах християнської моралі в процесі духовного відродження України», творцем факультету релігієзнавства, настоятелем академічного храму св. Федора Острозького.

Посаду проректора з наукової роботи обійняв Микола Павлович Ковальський – видатний український джерелознавець, фундатор і лідер Дніпропетровської джерелознавчої школи, створювач нової острозької школи істориків. Неможливо перебільшити вагомість внеску цього вченого у розвиток джерелознавства з історії України. Він розробив структуру джерельної бази з історії України XVI–XVII ст., відпрацював методи дослідження джерел різних видів, апробував методику архівної евристики, визначив її стадії, найбільш інформативні комплекси джерел, їх теоретичну модальність, розшукав та систематизував такий джерельний масив, який вражає своїм обсягом: обстежив архіви, музеї та бібліотеки Москви, Санкт-Петербургу, Львова, Києва, Харкова, Чернівців, Ужгорода, Варшави, Кракова, Познані, Вроцлава, Любліна, Пшемисла та ін. Величезна заслуга вченого у підготовці істориків-джерелознавців дає підстави аргументовано стверджувати, що він створив власну школу джерелознавства – школу Ковальського. З його ініціативи студенти історичних факультетів Дніпропетровського університету, а згодом Острозької академії щорічно відбували практику в ЦДІАК України. Для багатьох з них архів ставав справжньою науковою лабораторією, а тематика курсових робіт переростала в кандидатські, а згодом докторські дисертації, джерелом яких були архівні документи.

М.П.Ковальський із своїми учнями П.Кулаковським, ВАтасманенком, Я.Ісаєвич Під керівництвом М.П.Ковальського було захищено 25 дисертацій, зокрема: Мицика Ю.А. (Джерела з історії визвольної війни 1648–1654 рр.), Атаманенко В.Б. (Джерела Луцького гродського суду як джерело історії селянства Волині), Кулаковського П.М. (Волинська метрика як джерело до історії Київського та Брацлавського воєводства), Журби О.І. (Діяльність Київської археографічної комісії), Репана О.А. (Українське козацтво в російсько-турецькій війні 1735–1739 рр.) та багато інших[1]. У Острозькій академії почалася нова сторінка біографії вченого, він очолив кафедру історії, яка завдячуючи йому була сформована в академії найпершою із його учнів Петра Михайловича Кулаковського, Віктора Борисовича та Алли Євгеніївни Атаманенків; наукова творчість вченого досягла свого апогею в роботі як головного редактора над енциклопедичним виданням «Острозька академія XVI–XVII ст.», над книгами «Етюди з історії Острога», «Острозькі просвітники XCVI–XX ст.», численними науковими статтями. З 2005 р. – часу хвороби М.П.Ковальського, посаду ректора з наукової роботи обійняв доктор філософії, визначний спеціаліст в галузі історії філософії України та релігієзнавства Петро Михайлович Кралюк. Завдяки самовідданій праці керівництва академії, її викладачів та працівників, поступово долаючи невіру скептиків, Острозька академія з року в рік невпинно набирала нових обертів у навчальній і науковій діяльності, розширювала свою матеріальну базу, набуваючи все більшого авторитету серед вітчизняних та закордонних вузів та наукових установ.

П.М. Кралюк

Етапи становлення академії. Між юридичним оформленням закладу освіти та початком його фактичного існування пройшло півроку.

7 грудня 1994 р. в Острозькому вищому колегіумі почали навчання 100 перших студентів підготовчого відділення. 1 вересня 1995 р. розпочались заняття на економічному та гуманітарному факультетах.