Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки.

Забезпечення по­жежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудо­вих договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забез­печення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту. Обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових доку­ментах (функціональних обов'язках, інструкціях, положеннях тощо).

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (ін­струкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, в тому числі визначені:

• можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню та побутових на­грівальних приладів;

• порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних (в тому числі зварю­вальних) робіт;

• правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

• місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та го­тової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

• порядок прибирання горючого пилу та відходів, зберігання промасленого спецо­дягу і шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

• порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

• порядок огляду і зачинання приміщень після закінчення роботи;

• порядок проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з по­жежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та за­нять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, вогнегас­ників тощо);

• дії працівників у разі виявлення пожежі.

Для об'єктів з перебуванням людей вночі (підприємства, лікарні тощо) інструкції мають передбачати два варіанти дій відповідно у денний та нічний час.

З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам. організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини та добровільні пожежні команди згідно з існуючим положенням.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем здійснення професійної ді­яльності повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки (вступний, пер­винний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий). Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на 3 роки мають проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань по­жежної безпеки, забороняється. Обслуговуючий персонал лікувально-профілактич­них закладів зі стаціонаром та закладів медичної освіти повинен кожного року проходити курс навчання правилам пожежної безпеки за відповідною програмою.

Майже половина всіх нещасних випадків трапляється в ре­зультаті дорожньо-транспортних пригод. Очевидцями чи учас­никами аварій є водії автотранспорту і, звичайно, пішоходи. Надзвичайно важливо, щоб свідки аварії могли в найкоротші строки на достатньо високому рівні подати медичну допомогу, вміли діяти правильно і рішуче.

У разі аварії на транспорті потрібно поставити автомобіль у безпечне місце і включити аварійні сигнали. Якщо аварія ста­лася вночі, передні фари автомобіля можна використати для освітлення місця події. Важливо вміти організувати допомогу свідків і розподілити між ними обов'язки (розставити аварійні трикутники, викликати швидку допомогу і міліцію, подати першу медичну допомогу).

У пошкоджених автомобілях слід негайно вимкнути запа­лення, щоб уникнути вибуху. Оскільки можливе витікання палива з баків, ні в якому разі не палити, щоб не сталося загоряння.

Якщо життю потерпілих (водія чи пасажирів) ніщо не загро­жує, можна залишити їх у салоні, оскільки неправильне транспортування може призвести до зміщення зламаних кісток, появи кровотечі. Якщо постраждалий знепритомнів, потрібне перевірити прохідність його дихальних шляхів. Якщо ж він перебуває у важкому стані, слід подати допомогу, не виймаючи його з транспортного засобу, а коли це неможливо, потрібно скористатися ремонтним інструментом для його звільнення. Звільнивши потерпілого, приступити до зупинки кровотечі, іммобілізації кінцівок і, в разі необхідності, вжити заходів щодо реанімації до прибуття швидкої допомоги.

Значною групою травмувань є так звані «шкільні травми», або травми, що їх завдають собі діти під час перебування у школі. Встановлено, що такі травми становлять близько 20 % усіх дитячих травм. Це означає, що кожний п'ятий нещасний випадок трапляється у школі. Зрозуміло, що після напруженого уроку дітям хочеться побігати, погратися. Але не всі можуть оцінити наслідки своїх вчинків. Багато школярів постраждало від підніжки, зачинених перед носом дверей, поштовху та інших «невинних» жартів!

Дітям необхідно якомога раніше навчитися оцінювати свої сили і можливості, особливо під час занять фізичною культу­рою і спортом. Потрапляючи у спортивний зал, багато хто не розуміє, що спортивні снаряди мають бути не тільки підігнані до зросту учнів, а й вимагають певних навичок у ході тренувань. Більше половини всіх травм діти отримують під час занять гімнастикою. І це, як правило, серйозні травми — пере­ломи, вивихи, струси мозку. Тому освоєння гімнастичних снарядів, виконання вправ має відбуватися обов'язково у присутності вчителя фізкультури.

Невміння правильно оцінити свої сили і можливості при катанні на ковзанах, лижах, у туристичних походах також при­зводить до серйозних травм. Часто такі травми трапляються за межами населеного пункту, де немає можливості негайно доста­вити постраждалого в медичний заклад. Навіть незначні травми у такій ситуації можуть призвести до трагічних наслідків.

Велика кількість травм припадає на ігрові види спорту — футбол, баскетбол. Головна їх причина полягає у недодержанні правил безпеки, порушенні правил гри, недостатній фізичній підготовці. Ось чому на уроках фізкультури приділяється так багато уваги загальнофізичному розвиткові дітей, відпрацю­ванню елементарних прийомів і техніки гри.

У профілактиці травматизму важливе місце посідає правильний підбір одягу, взуття. Під час ігор не дозволяється надягати браслети, обручки, на одязі не повинно бути мета­левих пряжок, гачків тощо. Все це може спричинити поранен­ня гравців.

Особливі вимоги ставляться до роботи у спеціалізованих кабінетах фізики, хімії, інформатики. У цих кабінетах до робочих місць підведено електричний струм, встановлено елект­ричні розетки, інше обладнання. Всім цим можна користувати­ся тільки під наглядом учителя.

Забороняється торкатися електрообладнання, клем і дротів, відкривати дверцята шаф, умикати прилади, натискувати кнопки, призначення яких невідоме. Особливо обережно слід поводитися під час роботи з хімічними препаратами й реакти­вами.

Враховуючи недостатнє вивчення впливу комп'ютерів на здоров'я людини, важливо суворо виконувати вимоги техніки безпеки. Найбезпечніші нині монітори, сертифіковані за стандартом ТСО'99. Найкраще використовувати монітори LCD та плазмені.

Правила безпечного поводження з устаткуванням докладно викладені майже в кожному підручнику з. відповідної дис­ципліни. Додержання їх обов'язкове, адже жодна травма не проходить безслідно: погіршує стан здоров'я, обмежує вибір майбутньої професії, накладає відбиток на подальше життя.

 

2.Назвіть системні і позасистемні одиниці вимірювання еквівалентної поглинутої і еквівалентної дози

Поглинена доза (абсорбована доза) – енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинена речовиною, що опромінюється (повітря, тканини організму), в перерахунку на одиницю маси (D = E/M). Одиницею поглиненої дози є 1 Гр, що дорівнює 1 Дж/кг, тобто 1 грей – це енергія в 1 джоуль, передана тілу масою в 1 кілограм. Позасистемна одиниця – 1 рад «radiation absorbed dose» – енергія в 1 ерг поглинута в масі 1 г (1 Гр = 100 рад).

Як правило, експозиційна доза замірюється біля джерела випромінювання в повітрі іонізаційної камери, за допомогою якої вимірюється дане випромінювання. Експозиційні доза може бути визначена на будь-якій відстані від джерела випромінювання, наприклад, у суміжних приміщеннях, або за захисними екранами. Із збільшенням відстані від джерела випромінювання доза в повітрі зменшується згідно закону освітленості, тобто її зменшення пропорційне квадрату відстані. Одиницею експозиційної дози є 1 Р (Рентген –позасистемна одиниця) та 1 Кл/кг (Кулон на кілограм – міжнародна системна одиниця СІ) (табл. 1). Експозиційну дозу визначають за величиною заряду утворюваних іонів в одиниці маси.

Потужністю експозиційної дози випромінювання зветься експозиційна доза, отримана за одиницю часу. Одиницями потужності дози є: 1 Рентген за секунду (Р/с – позасистемна одиниця) та 1 Ампер на кілограм (А/кг – системна одиниця).

В медичних закладах при використанні радіоактивних елементів з діагностичною і лікувальною метою користуються не тільки одиницею енергії, поглиненої речовиною, а й одиницею активності. Активність (радіоактивність) – це здатність атомів до самочинного перетворення. Розрізняють активність абсолютну, відносну і питому. Абсолютна активність радіоактивного елемента – це кількість ядер, що розпадаються в ньому за одиницю часу. За одиницю абсолютної активності прийнято 1 кюрі (Ku, Ci, скорочено – С). Кюрі – така кількість радіоактивної речовини, в якій за 1 сек розпадається 3,7×10¹⁰ атомів.

3.Прелічіть основні положення Закону України»Про пожежну небезпеку»

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1 Пожежна безпека енергетичних підприємств забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих матеріальних збитків, зменшення негативних екологічних наслідків, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж, а також евакуації з зони виникнення і можливого розповсюдження пожежі людей, документів і матеріальних цінностей.

4.2 Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" відповідальними за протипожежний стан енергетичних підприємств є керівники цих підприємств і організацій, а також відповідальні особи, уповноважені наказом керівників та посадовою інструкцією.

4.3 Обов'язки керівників підприємств та уповноважених ними органів установлюються статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку".

Керівники зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджуючи досягнення науки і техніки, а також позитивний досвід;

розробляти положення і інструкції з пожежної безпеки, які діють у межах підприємства, здійснювати контроль за їх виконанням;

забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

організовувати навчання персоналу правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо дотримання цих Правил;

при відсутності у нормативних актах вимог щодо забезпечення пожежної безпеки - вживати відповідні заходи, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

створювати при потребі відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони і матеріально-технічну базу для їх функціонування;

надавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що виробляється підприємством;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цією метою виробничої автоматики;

своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

4.4 Для виконання функцій пожежної безпеки в апараті підприємств, організацій, компаній утворюються служби пожежної безпеки, які підпорядковуються безпосередньо керівнику підприємства.

4.5 Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1788 на енергетичних підприємствах проводиться обов'язкове страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути завдана пожежами та аваріями.

4.6 Персонал енергетичних підприємств є відповідальним за забезпечення пожежної безпеки на діючих об'єктах, а також об'єктах, що будуються.

 

1.Дайте рекомендацій щодо правил поведінки при повені

В РАЗІ ЗАГРОЗИ ВИНИКНЕННЯ ПОВЕНІ,

1. Уважно слухайте інформацію та повідомлення про надзвичайну ситуацію та інструкцію про порядок дій.
2. Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте необхідну допомогу інвалідам, дітям і людям похилого віку.
3. Дізнайтесь у місцевих органів державної влади та органах місцевого самоврядування про місце збору мешканців для евакуації і готуйтеся до неї.
4. Підготуйте документи, одяг, найнеобхідніші речі, запас продуктів харчування і медикаме-нтів на декілька днів. Складіть усе до валізи і зберігаєте у водонепроникному пакеті.
5. Від’єднаєте всі електричні прилади від електромережі і вимкніть газ.
6. Перенесіть найбільш коштовні речі і продукти харчування на верхні поверхи або підні-міть на верхні полиці.

2.Зробіть перелік послідовних дій при наданні першої допомоги при електроураженні

Вплив електричного струму на організм людини залежить від фізичного і психічного стану людини. Хворобливий стан, втома, голод, сп'яніння та емоційне збудження призводять до зниження опору.
Несприятливий мікроклімат (підвищена температура, вологість, струмопровідний пил) збільшують небезпечність ураження струмом, тому що волога (піт), пил знижують опір шкіри.
При ураженні електричним струмом насамперед необхідно надати потерпілому першу (долікарську) допомогу: звільнити його від дії струму, а потім, до приїзду лікаря, надати первинну лікарську допомогу. Для звільнення потерпілого від струму необхідно швидко вимкнути струмопровідні частини або знеструмити дріт, яких він торкається, або відтягнути його від дроту, перерізати або перервати дріт інструментом з ізольованими ручками. Щоб самому не потрапити під напругу, треба одягти діелектричні рукавиці, гумове взуття, обгорнути руку сухою тканиною, а під ноги покласти суху дошку, сухий одяг тощо.