Підприємства з іноземними інвестиціями в Україні, мотиви, правові форми і порядок створення

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створеневідповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набирає статусу підприємства з Іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України, Тобто вони можуть діяти у формі спільних підприємств, іноземних підприємств, акціонерних і усіх видів господарських товариств. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасникі в). Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг),включаючи ціну на них. Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України. Охорона та здійсненняправ інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями забезпечуються відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які ім належать. 44 Спільна господарські діяльність українських і іноземних партнерів на території України без створення юридичної особи. Така діяльність відбувається на підставі договорів між суб’єктами підприємницької діяльності. Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану Із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України. Така господарська діяльність регулюєтьсязаконодавством України. Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами). Договори (контракти) повинні бути зареєстровані у терміни та в порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземнимиінвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом. При відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на балансмито сплачується. Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної діяльності за договорами (контрактами), оподатковується відповідно до законодавства України. 45. Ін­вестиційна діяльність підприємства за кордоном, правова основа. Країнами, які є найпривабливішими для здійснення різного роду операцій з капіталом, вважаються Російська Федерація та Панама. Це пояснюється тим, що ця країна є офшорною територією, яка проводить політику залучення іноземних кредитних капіталів і надає подат­кові та інші фінансові пільги тільки для здійснення фінан­сово-кредитних операцій з іноземними резидентами в іно­земній валюті. Що стосується інших країн, зокрема Австрії, Швейцарії, США, В'єтнаму тощо, то відтік капіталу до цих країн поступово зменшується че­рез їх обмеженість. Але є й стабільна зацікавленість - це Кіпр, Естонія, в розвитку взаємовідносин з якими Україна відчуває неабияку потребу (зокрема в галузі розвитку міжна­родного туризму, що дає суттєві кошти до поповнення бюд­жету будь-якої країни, в тому числі й України).Таким чином, Україна виступає активним учасником на ринку руху міжнародних капіталів. З одного боку, вона виступає реципієнтом капіталу, який надходить до неї пере­важно у формі міжнародних іноземних інвестицій, з іншого боку, Україна самостійно намагається виступати як креди­тор в розвитку міжнародних взаємовідносин з країнами, до яких має стратегічний інтерес. Результатом активної участі в розвитку міжнародного руху капіталів для України може бути здобуття позитивного іміджу на міжнародній арені, що дасть можливість їй ефективніше залучатися до встановлен­ня світогосподарських зв'язків і функціонувати на рівні про­відних розвинених європейських і світових держав. Незва­жаючи на те, що Україна знаходиться тільки на початку цього складного і довготривалого шляху, вже спостерігаються позитивні зрушення. Входження України до Міжнародної фінансової системи, активна участь у проектах налагод­ження комунікацій (зокрема, у сферах транспорту і зв'яз­ку), активна участь у програмі «Партнерство заради миру», тісне співробітництво з міжнародними організаціями, та­кими як блок НАТО, МВФ, МБРР, МАР, МАТІ, ЄБРР та багато інших, дає привід сподіватися на подальше ефек­тивне функціонування на міжнародному ринку капіталів.Правові основи інвестиційної діяльності в Україні визначаються Конституцією України, Законами України "Про інвестиційну діяльність" від 8 вересня 1991 р., "Про захист іноземних інвестицій в Україні" від 10 вересня 1991 р.. Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20 травня 1993 р.. Положенням про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. та іншими нормативно-правовими актами. Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

 

46 Створення підприємств, філій представництв в Укр., економічний та юридичний аспекти. В економіці Укр створюються та функціонують пІд-ва різний організаційно- правових форм, господарське зак-во визначає загальні та спеціальні умови їх створення. Загальні умови поширються на всі форми під-в Вони визначені Законами Укр. Про під-ва в Укр., Про під-во, який регулює загальні умови створ. Юр. Особи, у т.ч. й під-ва. Спеціальні умови визначені - законами про їхні окремі види- Як правове поняття створення включ. Визначення засновників, їх засновницької компетенції, порядок діяльності щодо створення під-в.Створення під-ва- це затвердження. та одержання передбачений законом документів: рішення власника (власників) або уповноваженного органу про створеня під-в, статуту.якшо цього вимагає організаційна форма, посвідчення про держ. Реєстрацію, При необхідності для новостворенного під-ва земельної ділянки сюди входять також документи землекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством Укр. Під-ва мають право створювати в Укр. Свої відособлені підрозділи: філії, представництва, відділення з правом відкриттяпоточних та розрахункових рахунків. Відкриття відособлених підрозділів не потрибує їх реєстрації. Під-во лише повідомляє про них реєстраційний орган шляхом внесення додаткової інформації. В екон. Розумінні під-во - це осн. Ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво основної маси товарів послуг, здійснює науково-дослідницьку діяльність з метою привласнення доходу (прибутку). На під-ві зосереджена певна сукупність продуктивних сил та відносин власності. В економічному розумінні створення під-ва - цс вибір осн.Сфери Його діяльності, оренда чи купівля приміщення та засобів виробництва, найм потрібних працівників або підготовка необхідних кадрів, залучення людей до співробітництва, проведення рекламної компанії. Позитивні сторони створення під-ва в Укр. - це надання роб. Місць, щдвіщення ВВП (шляхом віходу на міжнародній ринок. 47. Мито як інструмент економічної політики держави Мито є найдавнішим інструментом торгової політики. В цілому його розглядають як податок, який держава накладає на товар, якщо він перетинає державний кордон або кордон митної зони, Відповідно до напряму товарних потоків розрізняють ввізне, вивізне та транзитне мито. Найбільше економічне значення має сьогодні ввізне мито. Вивізне мито накладають лише деякі країни, насамперед на аграрні продукти і сировину.
Раніше мито слугувало насамперед фіскальним цілям — формуванню державних доходів. Історично воно належить до найстаріших джерел доходів держави. Однак мито є не тільки джерелом доходів держави, а й так званою тарифною перешкодою торгівлі. Нарахування мита штучно підвищує ціну товарів при переміщенні їх через кордон, що впливає на попит і пропозицію. Мотиви нарахування мита сьогодні такі:
- для формування доходів держави (так званий фіскальний мотив);
- для коригування рівноваги платіжного балансу;
- для захисту вітчизняних товаровиробників (класичний аргумент захисного мита);
- для захисту вітчизняних робочих місць.
Незалежно від того, з яких мотивів країна хоче встановити мито, вона має при цьому враховувати те, що торгові партнери, які через введення цього мита понесуть збитки, з свого боку, відреагують застосуванням так званого відповідного мита.
Якщо мито діє на зовнішню торгівлю опосередковано, через ціни на товари, що продаються, держава може здійснювати також безпосередній вплив за допомогою контингентування імпорту або експорту товарів. Контингенти — це кількісні і(або) вартісні обмеження ввезення або вивезення певного товару, що вводяться на певний період. Реалізується контингентування через імпортні та експортні квоти, які можуть бути генеральними, груповими та індивідуальними і поширюватись відповідно на всі країни, групу країн чи якусь окрему країну. Якщо торговий партнер певної країни йде через переговори "добровільно" на обмеження свого експорту в цю країну, то говорять про так званий договір добровільного самообмеження.
На практиці імпортні квоти мають більше значення, ніж експортне контингентування. І навпаки, імпортне мито має багато переваг над імпортними контингентами, тому що кількісні обмеження призводять до підвищення ціни імпортних товарів, а користується цим експортер, одержуючи більший прибуток. Водночас імпортне мито поповнює бюджет держави-імпортера.
Усі торгові перешкоди, за винятком мита, охоплюються поняттям нетарифні торгові перешкоди. Контингенти є тільки формою нетарифних торгових перешкод, які виділяються разом з митом через їх гласність як інструмент державного впливу на торгівлю. Крім контингентів є ще багато інших нетарифних торгових перешкод, які також уже давно використовуються як інструмент зовнішньоекономічної політики. На відміну від мита і контингентів вони перешкоджають торгівлі в більш чи менш прихованій формі, вплив їх важко оцінити кількісно. Часто вони є побічним наслідком заходів, що провадяться з іншою метою, наприклад підвищення стандартів охорони здоров'я, безпеки чи охорони навколишнього середовища.

48 Митні платежі

Питання щодо збирання митних платежів регулюються ст. 75—99 Митного кодексу України. Крім того, порядок обкладання митом товарів, що переміщуються через митний кордон, та види мита визначено Законом «Про Єдиний митний тариф» у розділі II «Мито та його види». Відомчі накази та інструкції деталізують здійснення цих питань на практиці, зокрема Митне законодавство передбачає такі митні платежі: ♦ мито; ♦ податок на додану вартість; ♦ акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію). Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, і його ставки затверджуються Верховною Радою України. Указ Президента України від 12 липня 1995 р. №609 «Про марки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби» визначив нові види податків: ♦ збір за видачу ліцензій митними органами (оновлення ліцензії); ♦ збір за видачу свідоцтва на визнання підприємства декларантом та право здійснення брокерської діяльності; ♦ митні збори за митне оформлення; ♦ митні збори за зберігання товару; ♦ митні збори за супроводження товару; «плата за участь у митних аукціонах; ♦ штрафи, пені. Митні платежі та збори стягуються тільки в національній валюті України за курсом 1 евро до 1 дол. США. За призначенням митні платежі поділяються на: — бюджетні (мито, акциз, ПДВ); — митні збори (теж бюджетні, але за їх рахунок фінансується митна система). З 1998 р. всі платежі надходять до держбюджету, а звідти до Держмитслужби. Митні доходи — це всі грошові внески, які утворені в результаті справляння або стягнення митних платежів, від реалізації конфіскованих предметів контрабанди, кошти від справляння штрафів, пені. Митні платежі також кваліфікують, як: ■ платежі, які формують торговельний оборот; ■ платежі, які формують неторговельний оборот. Платниками митних платежів є фізичні та юридичні особи, що здійснюють митне оформлення. Митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон може здійснюватись лише після сплати належних платежів або за умов надання митним органом у встановленому порядку відстрочення їх сплати (за заявою платника та при наявності фінансової гарантії банку митниця має право надати відстрочення на термін до 1 місяця). Основою для нарахування митних платежів є Закон України «Про Єдиний митний тариф» та постанова Кабміну України (Інструкція Мінфіну від 31 травня 1994 р. «Про порядок обчислення та сплати ПДВ та акцизного збору за товари, ввезені з-за меж митних кордонів України і товари (роботи, послуги), що експортуються за межі митних кордонів України», а також лист Держмит-служби від 27 квітня 2000 р. (Про порядок нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів). Порядок обчислення акцизного збору. Акцизним збором оподатковуються окремі товари, що ввозяться на митну територію України, на базі митної вартості за формулою: (В + М)хА / 100 де В — митна вартість товару (в грн.), М — мито та митні збори, А — ставка акцизного збору. Порядок обчислення податку на додану вартість. Оподаткованим оборотом для обчислення ПДВ є вартість, що включає митну вартість + мито та митні збори + суму акцизного збору (за підакцизні товари). Обчислення ПДВ проводиться за ставкою 20% від оподаткованого обороту. ПДВ = (М + З +В + А) х П: 100, де М — митна вартість, З — митні збори, В — ввізне мито, А — акцизний збір (якщо товар підакцизний), П — ставка ПДВ — 20%. Особливості обчислення ПДВ та акцизного збору в разі застосування різних митних режимів. • Транзит товарів — ПДВ та акцизний збір не стягують. • Реекспорт — підставою для митного оформлення іноземних товарів є пред'явлення простого векселя з відстроченням платежу, авізованого податковою інспекцією. Строк реекспорту — 90 днів. • Реімпорт — сплачується ПДВ і акцизний збір згідно із загально встановленим порядком. • Майно українських підприємств, що вивозилося для забезпечення діяльності українських установ за кордоном на правах тимчасового вивезення, ПДВ та акцизом не обкладається. • Митний ліцензійний склад — ПДВ та акцизний збір стягуються при випуску товару у вільне використання. Відповідальність за це несе власник складу. • Давальницька сировина — іноземний замовник не сплачує ПДВ та акцизний збір у разі вивезення сировини, у разі ввезення на переробку — вексельна форма розрахунку. Особливості нарахування зборів за перебування під митним контролем. Строк нарахування митних зборів починається: • при ввезенні автомобільним транспортом — з дати, що зазначена в провізній відомості як строк доставки товару у митницю призначення, а якщо доставлено раніше — з дати фактичної доставки; • при ввезенні залізничним транспортом — з дати отримання митницею інформації залізниці про надходження вантажу та проставлення штампу «Під митним контролем» на товаросупровідних документах; • при ввезенні водним транспортом — якщо митне оформлення здійснює портова митниця, в зоні діяльності якої знаходиться отримувач, — з дати отримання митницею інформації порту про надходження вантажу; якщо отримувач знаходиться в зоні діяльності іншої митниці — з дати отримання дозволу на митне оформлення вантажу в митниці, у зоні діяльності якої знаходиться порт; якщо митне оформлення здійснюється в зоні діяльності іншої митниці — з дати, що зазначена у провізній відомості як строк доставки товару у митницю призначення, а якщо раніше — з дати фактичної доставки.

49. Митна вартість, особливості її визначення та застос-ня. Юр основою для визначення митної вартості(МВ) товару є з-н про єдиний митний тариф. Нарах мита на товари та ін предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх МВ, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону Укр. При визнач МВ до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на трансп-ня, навантаження, розвантаження, перевантаження та страх-ня до пункту перетину митного кордонуУкр; комісійні та брокерські; плата за використ об'єктів інтелект власності, що належить до даних товарів та ін предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення). При явній невідповідності заявленої МВ товарів та ін предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи Укр визначають МВ послідовно на основі ціни на ідентичні товари та ін предмети, ціни на подібні товари та ін. предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та ін. предметів. Знання ст.16 з-ну про єдиний мит тариф Укр, методики ціноутворення товарів і вивчення рівнів цін, що склалися на момент митного оформлення на світ ринку, дозволяють використ загтеорет підходи до визначення МВ. МВ визначається шляхом додавання певних витрат до фактурної вартості МВ за ціною угоди щодо ідентичних товарів визнач за ціною товарів, однакових за всіма ознаками з товарами, що оцінюються. МВ за ціною угоди щодо подібних товарів оцінюється за ціною товарів, що хоча і не є однаковими за всіма ознаками, проте мають схожі хар-ки і складаються з однакових компонентів, завдяки чому виконують однакові функції у порівнянні з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційне взаємозамінними МВ, що визначається шляхом відніманнявартості, обчисл відніманням від ціни одиниці товару звичайних надбавок на прибуток, ввізного мита, податків та зборів, сплачених у зв'язку з митним оформленням товару. Якщо на імпортований товар відповідною пост КМУ встановлено мінім МВ, то основа нарах митних платежів має бути не менша від цієї вартості. Експортна МВ визнач на основі ціни, що буде сплачена або підлягає сплаті за ці товари Ця вартість підтверджується калькуляцією витрат на виробництво одиниці товару на підставі комерційних, трансп, банк, бухг та ін документів, що містять відомості про вартість товарів При розрахунку експортної ціни за формулою передбач, що у контракті відсутня фіксована ціна товару та встановлено лише умови її визначення, і розрахунок проводиться на основі формули розрахунку ціни на визначену дату або за біржовими котуваннями на дату продажу товару. Таким чином, для ефективного застосування ставок імпортного мита слід насамперед достовірно визначити МВ товару. 50. Единий митний тариф та порядок його застос. Єдиний мит тариф(ЄМТ)-регул з-м Укр про ЄМТ від 5/02/92р. Порядок формув та застое ЄМТ при ввезенні на митну територію Укр та вивезенні за межі цієї території товарів та ін предметів встановл з метою обкладення митом зазначених товарів та ін предметів. ЄМТ - це систематизований звід ставок мита, яким обклад товари та ін предмети, що ввозяться на митну територію Укр або вивозяться за межі цієї території. ЄМТ встановлює на єдиній митній території Ук обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію Укр або вивозятьсяз цієї території. Ставки ЄМТ є єдиними для всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від форм власності, організації госп діяльності та терит розташування, за винятком випадків де­яких випадків. ЄМТ затвердж ВРУ за поданням КМУ. За заг правилом товари та ін предмети, що ввозяться на митну територію Укр і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом. Мито, що стягується митницею,являє собою податок на товари та ін предмети, які переміщ через митний кордон Укр. Види і ставки мита: в Укр застое такі види мита: адвалерне, що нарахя у % до митної вартості товарів та ін предметів, які обкладаються митом; специфічне, що нарах у встановленому грош розмірі на одиницю товарів та ін предметів, які обклад митом; комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення. Ввізне мито нарах на товари та ін предмети при їх ввезенні на митну територію Укр. Воно є диференційованим: до товарів та ін предметів, що походять з держав, які входять разом з Укр до митних союзів або утворюють з нею спец митні зони, і в разі встановл будь-якого спец преференційного митного режиму згідно з між нар дог за участю Укр, застое преференційні ставки ввізного мита, передбач ЄМТ; до товарів та ін предметів, що походять з країн ~\6о екон союзів, які корнет в Укр режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти госп діяльності цих країн або союзів мають «іільги щодо мит, за винятком випадків, ьоли зазначені мита та пільгг щодо них встановл в рамках спец преференційного митного режиму, застое пільгові ставки ввізного мита, передбач ЄМТ; до решти товарів та ін предметів застое повні (загальні) ставки ввізного мита, передбач ЄМТ. Вивізне мито нарах на товари та ін предмети при їх вивезенні за межі митної території Укр. Воно нарах за ставками, передбач ЄМТ. Мито нарах митним органом Укр відповідно до положень з-ну і ставок ЄМТ, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті Укр, так і в інозем валюті, яку купує НБУ. Мито вноситься до держ бюджету Укр.