Проблема займенникових слів

ЗМІСТ

1. Проблема займенникових слів ……………………………………..…..3

2. Займенникові слова в системі частин мови……….…………..……….5

3. Підкласи займенникових слів…………………………………………10

3. 1. Займенникові іменники……………………………………..…11

3. 2. Займенникові прикметники………………………………..…..12

3. 3. Займенникові числівники……………………...………………13

3. 4. Займенникові прислівники…………………….........................14

Список використаної літератури………………………………………...15

Проблема займенникових слів

За останнє десятиріччя у вітчизняному мовознавстві з’явилася низка досліджень, що висвітлюють різні проблеми текстових функцій займенникових слів (Г.В. Волчанська, Т.П. Матвійчук), їхніх словотвірних, семантико-граматичних та функціональних особливостей (Г. В. Скриник, С.С. Терещенко).

Так, уживають запозичене з латинської мови прономінатив (pronomen – «замість імені»), займенник (у традиційному витлумаченні) і займенникове слово (з новітніх лінгвістичних позицій) [2, с. 5].

Займенникові слова не становлять окремішнього частиномовного класу, хоча й вирізняються певною специфічністю.

Вони можуть лише «претендувати» на роль складника (підкласу) усередині чотирьох частиномовних класів – іменника, прикметника, числівника і прислівника. Займенникові слова представляють щось, указуючи, а не символізуючи (К. Бюлер). Це означає, що займенникові слова відрізняються від співвідносних їм частин мови тільки способом представлення, а не предметом представлення, і тому вони з семантико-синтаксичного і формально-синтаксичного погляду уподібнюються або іменникові, або прикметникові, або числівникові, або прислівникові.

Найсуттєвіша ознака займенникових слів полягає в тому, що лексичне значення (наприклад, іменника, прикметника і прислівника), що його репрезентують займенникові слова, вказуючи на відповідний іменник, прикметник і прислівник, можна встановити лише в тексті, або в мовленні, а не в мові [3, с. 5]. У системі мови займенникові слова становлять узагальнено-вказівний розряд іменників, прикметників, числівників і прислівників, який лише у сфері мовлення наповнюється конкретним змістом, використовуючись для опосередкованого позначення предметів і явищ конкретної ситуації або попереднього контексту. Адже саме у сфері мовлення відбуваються процеси значеннєвої ідентифікації займенникових слів і іменників, прикметників, числівників та прислівників. Займенникові слова семантично перебувають у колі категорійних значень предметності (займенникові числівники) і ознаки ознаки (займенникові прислівники).

У морфологічному плані займенникові слова (відповідні їхні групи) звичайно також дублюють іменник, прикметник, числівник або прислівник, характеризуючись наявністю (у відповідному ступені вияву) морфологічних категорій відмінка, числа й роду (займенникові іменники, прикметники і числівники) і морфологічною незмінністю та нівеляцією вихідних морфологічних категорій (займенникові прислівники). Проте в особових займенникових іменниках функціонує відмінна від власне-іменників граматична категорія – категорія особи.

У реченні займенникові слова виконують відповідні частиномовні формально-синтаксичні функції: функції підмета і керованого другорядного члена речення (займенникові іменники), приіменникового невалентно поєднаного другорядного члена речення (займенникові прикметники), детермінантного або придієслівного валентно й невалентно поєднаного другорядного члена речення (займенникові прислівники) тощо. Відповідно до частиномовного класу, до якого входять як підклас займенникові слова, вони виступають у ролі субстанціальних синтаксем (займенникові іменники), атрибутивних синтаксем (займенникові прикметники), квантитативних синтаксем (займенникові числівники) і адвербіальних синтаксем (займенникові прислівники) [1, с. 18].

Отже, входячи в іменниковий, прикметниковий, числівниковий або прислівниковий класи, займенникові слова становлять у цих класах окремий підклас, маючи додаткові семантичні (вказівна функція, опосередкований зв’язок із предметом і явищем представлення) і синтаксичні (крім внутрішньої – наявної в реченні – формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної функції, займенниковим словам притаманна зовнішня синтаксична функція – роль засобу поєднання (зв’язку) речень у тексті) ознаки [1, с. 19].