Створення умов для ефективної діяльності персоналу. Організація виробничих і трудових процесів

Визначення мети діяльності. Створення умов для ефектив­ної діяльності персоналу має починатися з визначення її мети. Це має бути принципове, ретельно обґрунтоване рішення вищого керівництва організації, яке базується на дослідженні ринку, вив­ченні наявних і потенційних конкурентів та власних можливос­тей. Головну мету діяльності організації доцільно розподілити на окремі часткові цілі, щоб на їхньому виконанні можна було зосе­реджувати людські та іншіресурси.

Планування діяльності – це складний комплекс економічних розрахунків та обґрунтувань, наслідком яких має бути повна ін­формація про кількісні та якісні показники виробництва, строки поставок замовникам, необхідні ресурси, їхню вартість, фінансові джерела тощо.

Кадрове забезпечення – це заходи з професійного добору, розстановки кадрів, виробничої та соціальної адаптації, професійного навчання й підвищення ква­ліфікації, навчання безпечним методам праці, створення й під­тримання в трудових колективах сприятливого соціально-психологічного клімату, забезпечення психологічної сумісності працівників у малих групах.

Нормативно-правове забезпечення — це комплекс внутріш­ніх нормативних документів, які широко використовуються в ме­неджменті персоналу для регулювання трудової діяльності. Та­кими документами є:

- колективний договір організації;

- правила внутрішнього трудового розпорядку;

- положення про структурні підрозділи;

- посадові інструкції;

- правила експлуатації технологічного та іншого устаткування;

- норми й правила з охорони праці та техніки безпеки.

Організаційно-економічне забезпечення охоплює:

- розроблення штатного розпису організації в цілому та її структурних підрозділів;

- формування малих і великих трудових колективів (ланок, бригад, виробничих дільниць, цехів, відділів, секторів, бюро, лабораторій і т. ін.);

- складання графіків змінності;

- установлення норм і лімітів витрачання всіх видів ресурсів (праці, зарплати, основних і допоміжних матеріалів, інструментів, енергетичних ресурсів тощо);

- розроблення календарних графіків виробництва продукції, відвантаження її замовникам;

- складання графіків і регламентів обслуговування робочих місць, потокових і конвеєрних ліній, складних технічних систем;

- складання графіків планово-попереджувального ремонту устаткування;

- розроблення ефективних систем матеріального й морального заохочення працівників.

Інженерно-технічне забезпечення охоплює:

- проектування та конструювання виробів, технологічного оснащення, різноманітних пристроїв, засобів механізації трудомістких процесів;

- розроблення технологічного процесу виготовлення продукції, її випробування;

- проектування та вдосконалення трудових процесів, офісних технологій і процедур;

- створення й оснащення робочих місць усім необхідним для продуктивної роботи;

- забезпечення працівників індивідуальними й колективними засобами захисту здоров’я.

 

Для підтримання встановленого ритму виробництва необхідні такі заходи.

Ресурсне забезпечення передбачає своєчасне й повне постачання на робочі місця всіх видів використовуваних ресурсів: основних і допоміжних матеріалів, енергетичних ресурсів, інструментів, витратних мате­ріалів тощо. В окремих випадках, коли обсяги споживаних на робочому місці ресурсів незначні, допускається часткове само­обслуговування.

Поточне обслуговування виробничих і трудових процесів - система заходів, спрямованих на підтримання встановленого ви­робничого ритму, запобігання простоям техніки та людей. Вона охоплює:

- інструктування виконавців;

- підтримання чистоти й порядку на робочих місцях;

- оперативне усунення технічних неполадок, аварійних ситуацій та організаційних збоїв;

- профілактичний огляд і поточний ремонт технологічного й підйомно-транспортного обладнання;

- утримання в робочому стані систем енергопостачання, опалення, освітлення, вентиляції.

Спільна праця великих трудових колективів має бути добре спланована, уміло скерована, потребує постій­ного нагляду та чіткого оперативного регулювання виробничих і трудових процесів.

Центральною ланкою системи оперативного регулювання є керівники нижчого рівня управління: майстри виробничих діль­ниць, помічники майстрів, бригадири, керівники секторів, бюро, відділів, лабораторій. Вони постійно перебувають у своїх трудових колективах, добре знають технологію та організацію виробництва й управління.

Керуючись плановими завданнями, керівники нижчого рівня управління розподіляють загальний обсяг роботи й розставляють працівників по робочих місцях, визначають, хто та в яку зміну має працювати, як замінити відсутнього працівника, хто має за­лишитись на роботі після закінчення робочого дня., скільки пра­цювати надурочно тощо.

Облік, контроль та оцінювання результатів діяльності. Ко­жен керівник, наділений правами планувати й організовувати ді­яльність трудового колективу, повинен оцінювати результати цієї діяльності за певний період. Без оцінювання неможливо запровадити на підприємстві ефектив­не заохочення працівників, а також невідомо, як виконані праців­никами встановлені для них планові завдання.

Процес оцінювання починається з обліку зробленого.

У структурних підрозділах апарату управління підприємств облік і контроль виконання завдань покладаються на керівників нижчого рівня управління.

Ре­зультати роботи кожного працівника оцінює його безпосередній керівник, а результати діяльності структурних підрозділів — ті ке­рівники (служби), які встановлювали планові завдання.

Діяльність працівників і структурних підрозділів оцінюється для порівняння фактично виконаної роботи з плановими показ­никами, визначення кращих трудових колективів, керівників і працівників, організації матеріального й морального заохочення, а також для вдосконалення планування й організації виробництва та трудових процесів.