Посилення кам’яних аркових перемичок

Кам'яні перемички стін підсилюються шляхом підведення додаткових елементів знизу конструкції як металевих, так і залізобетонних (рис. 4.13). Радикальним методом відновлення експлуатаційних якостей та збільшення несучої здатності перемичок є встановлення у віконний отвір жорсткої металевої рами (рис. 4.14). При такому способі підсилення збільшується міцність не тільки перемички, але і простінка за рахунок того, що стояки рами безпосередньо сприймають частину вертикального навантаження на конструкцію. За необхідності утворення отвору в цегляній стіні встановлюється нова пере мичка із прокатних профілів (найчастіше із швелера) (рис. 4.15). Утоплені в масив стіни прокатні швелери зразу включаються в роботу із сприйняття навантаження, а після забивання отворів у стіні цементним розчином марки не нижче ніж МІ00 по привареній до швелера сітці мають естетичний вигляд.

Рис. 4.13. Підсилення кам'яних перемичок: 1 — перемичка, то підсилюється; 2— тріщина в перемичці; 3— металевий кутик; 4— балки підсилення із двотаврів (або залізобетонні)

Рис. 4.14. Підсилення перемичок шляхом установлення металевих жорстких рам:

1 —-перемичка, що підсилюється; 2— металева рама; 3 — анкери для кріплення стійок

Рис. 4.15. Створення перемички над новим отвором: 1 — отвір, що створюється; 2 — наклад­ки із швелерів; 3 — стяжні болти

Через неоднакові осідання основ несучі, самонесучі стіни та перегородки в процесі експлуатації мають різні деформації, що призводить до виникнення тріщин у місцях їх сполучення. Для відновлення сумісної дії конструкцій їх з'єднують між собою за допомогою дюбелів або кутиків. Після з'єднання стін монолітність шва поновлюється шляхом ретельного зачеканювання тріщин цементним розчином високої марки (не нижче ніж МІ 00).

4.4 Забезпечення просторової жорсткості будівель напруженими поясами, напруженими зв’язками і обв’язками.

Найбільш поширеним дефектом кам'яних стін є тріщини, викликані нерівномірною осадкою фундаментів. Оскільки, як було вказано раніше, підсиленню грунтів є процес дорогий та трудомісткий, частіше за все використовуються методи підсилення кам'яних стін за допомогою зовнішніх або внутрішніх напружених сталевих поясіе (рис. 4.16). Тяжі встановлюються в рівні перекриттів (дещо (10...15 см) вище чи, частіше, нижче від грані перекриття) та попередньо напружуються за допомогою стяжних муфт до напруження 70% розрахункового у гілках тяжів. Вільна (між точками закріплення) довжина тяжів не повинна перевищувати 12...15 м, оскільки при перебільшенні цієї довжини пружні абсолютні деформації в сталі тяжів будуть наскільки значними, що тріщини в стінах будуть розвиватися та розкриватися.

Якщо в стінах будівлі є тріщини на незначній площі їх, може бути використаний метод місцевого підсилення за допомогою металевих накладок із пластин чи прокатних профілів (рис. 4.17).

Рис. 4.16. Улаштування напружених поясів: 1— стальні тяжі; 2 — кутики ∟150×5; 3-стяжні муфти;

Рис. 4.17. Установка металевих накладок: 1 —тріщини; 2 — накладки із швелерів; 3- накладки з металевих пластин; 4 — стяжні болти;