Характеристика техніко-технологічної бази виробництва

Техніко-технологічна база підприємства у виробничій сфері – це система сукупності найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних заходів, організованій у виробничій системі підрозділів і підприємства в цілому.

Структурна характеристика техніко-технологічної бази підприємства.

Технічна складова:

- енергетична база (сукупність установ і мереж для забезпечення виробництва всіма видами енергії);

- виробничі машини і устаткування, транспортно-переміщувальні машини і засоби;

- технічна база інформації процесів.

2.Технологічна складова:

- операції з видобутку, обробки, переміщування, складування, контролю та інших складових частин виробничого процесу;

- сукупність способів і прийомів переробки ресурсів та одержання готової продукції;

- комплекс технологічної документації загального і соціального призначення.

На різногалузевих підприємствах під впливом науково-технічного прогресу розвиток і трансформація техніко-технологічної бази відповідно до ринкових потреб відбувається в таких формах: концентрація (деконцентрація), спеціалізація, кооперування, комбінування, конверсія, диверсифікація.

Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірівпідприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більших підприємствах. У господарській практиці виокремлюють три основні види концентрації: агрегатну — збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів, устаткування; технологічну — укрупнення виробничих одиниць (цехів, відділів, виробництв) підприємства; заводську (фабричну) — процес збільшення масштабів самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів).

Проте створення і функціонування надміру великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних та соціальних міркувань. Тому поряд з процесом концентрації має місце протилежна форма розвитку техніко-технологічної бази — деконцентрація виробництва. В результаті такого процесу утворюється широка мережа малих та середніх підприємств і здійснюється поділ вже існуючих великих підприємств.

Спеціалізація виробництва відображає процес використання техніко-технологічної бази підприємства для виготовлення певної продукції або надання окремих послуг. Заведено виокремлювати кілька її об'єктних видів Предметно спеціалізовані — це підприємства, що випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (тракторний завод, взуттєва чи кондитерська фабрика тощо); подетально спеціалізовані — підприємства з виготовлення окремих деталей (редукторів, гумотехнічних виробів, інтегральних схем тощо) та агрегатів і вузлів для комплектування готової продукції (двигуни, електроустаткування, будівельні конструкції); технологічно (стадійно) спеціалізовані — самостійні виробництва з виконан-ня окремих стадій технологічного процесу (ливарні, ковальсько-штампувальні, складальні); функціонально спеціалізовані — ремонтні заводи, підприємства із виготовлення стандартної тари, машиносервісні організації.

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції.

Комбінування — це процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому. Комбінати відрізняються кількома характерними ознаками: виробничо-технологічною, економічною й територіальною єдністю; єдністю сировинної, паливно-енергетичної і транспортної бази, а також системи управління.

Конверсія виробництва як форма трансформації техніко-технологічної бази характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Сутність диверсифікації виробництва полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не зв'язаних між собою виробництв, у значному розширенні номенклатури й асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство.