Поняття та види цінних паперів

У сучасному вигляді цінні папери з’явилися в Європі в часи пізнього середньовіччя. Великі географічні відкриття сприяли розширенню світової торгівлі. Для освоєння нових земель потрібні були величезні капітали. Постала потреба об’єднання капіталів у формі акціонерних товариств, які згодом почали випускати цінні папери.

Спочатку виникли нідерландські та англійські компанії по торгівлі з Ост-Індією. Пізніше, у XVI—XVII ст.ст. в Англії з’являються товариства для виконання капіталомістких робіт — фінансування видобутку вугілля, дренажу боліт, впорядкування міст тощо. З того часу ринок цінних паперів став стрімко розвиватися. Поступово було створено величезний фіктивний капітал, який у декілька разів перевищував реальний.

У науковій літературі зустрічаємо багато визначень цінного паперу. Заслуговує на увагу думка видатного російського вченого-юриста М. М. Агаркова, згідно з якою цінні папери — це документи, подання яких необхідне для здійснення вираженого в них права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними та на пред’явника.

Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено вищеназваним законом або в них спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред’явника обертаються вільно.

Стаття 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначає, що учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Емітент цінних паперів — це держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент випускає цінні папери від свого імені.

Всі зобов’язання, що виникають у зв’язку з випуском цінних паперів, емітент повинен виконувати в строки і в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а також рішеннями про випуск цінних паперів.

Інвестор на ринку цінних паперів — це фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до Закону України від 3 червня 1999 р. «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

—акції;

—облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

—облігації місцевих позик;

—облігації підприємств;

—казначейські зобов’язання республіки;

—ощадні сертифікати;

—інвестиційні сертифікати;

—векселі;

—приватизаційні папери. Розглянемо їх основні характеристики.

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та простими.

Громадяни, як правило, є власниками іменний акцій. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, до якої вносяться відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. У книзі реєструється також загальна кількість акцій на пред’явника.

Привілейовані акції дають власникові право на першочергове одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені законодавством України та статутом акціонерного товариства.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються такі види облігацій: облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик та облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Умови випуску і розповсюдження таких облігацій визначаються чинним законодавством України та статутом емітента.

Облігації можуть бути іменними і на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред’явника.

Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Вони можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Облігації зовнішніх державних позик випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред’явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Ці облігації оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску. Емітентом облігацій зовнішніх державних позик є держава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій внутрішніх державних позик, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

Казначейські зобов’язання — вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Казначейські зобов’язання випускаються таких видів:

—довгострокові — від п’яти до десяти років;

—середньострокові — від одного до п’яти років;

—короткострокові — до одного року.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.

Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменними та на пред’явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає його власникові право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред’явника. Вони випускаються з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власникові права участі в управлінні юридичною особою, що випустила їх.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей векселя (векселедержателю).

Розрізняють два види векселів: простий і переказний.

Простим є вексель, за яким зобов’язання безумовної сплати вказаної в ньому суми грошей бере на себе особа, яка видала вексель (векселедавець).

Переказним визнається вексель, за яким зобов’язання сплати вказаної в ньому суми перекладається на третю особу, якій векселедавець дає просту і нічим не обумовлену пропозицію сплати цієї суми кредитору (векселедержателю).

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду та земельного фонду.

Приватизаційні папери випускаються трьох видів — майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони.

Приватизаційні папери можуть бути тільки іменними.