Підходи до класифікації ризиків у сучасній ризикології

Тема 2. Основні види та причини виникнення ризиків

2.1. Чинники виникнення ризику

2.2. Підходи до класифікації ризиків у сучасній ризикології

2.3. Класифікація інноваційних ризиків

 

Чинники виникнення ризику

Поява ризиків зумовлена численними факторами – умовами, які можуть викликати та спричинити невизначеність результатів здійснення виробничої діяльності.

Чинники виникнення ризиків можна розділити на дві основні групи: зовнішні та внутрішні чинники ризику.

Найістотнішими зовнішніми факторами ризику, які сформувалися в сучасний момент в Україні, є:

• спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха, а також екологічна ситуація, яка передбачає виникнення подій техногенного характеру;

• можливі зміни в економіці та їхній потенційний вплив на рівень цін і зайнятості, наприклад, темпи інфляції;

• політична ситуація у країні;

• несвоєчасність державного регулювання, виражена очікуванням значних законодавчих змін з низькою ймовірністю введення їх в дію;

• нестабільність і недосконалість чинного податкового законодавств, яке обмежує господарську діяльність підприємств;

• зміна ринкової кон’юнктури на тих ринках, на яких фірма здійснює свої операції;

• зміни в технології виробництва, у зв'язку з розвитком НТП;

• дія прямих і потенційних конкурентів, виробництво продуктів-замінників;

• ступінь економічної залежності від постачальників, погіршення якості і умов поставок, ненадійність партнерів по бізнесу;

• зниження загального життєвого рівня населення, зростання безробіття, страйків, зміна потреб, кримінальна обстановка;

• відносна обмеженість свідомої діяльності людей, неминучі відмінності в соціально-психологічних установках, ідеалах, намірах, оцінках, стереотипах поведінки.

До внутрішніх факторів ризику можна зарахувати:

• випадковість (різні аварії, вихід з ладу обладнання, нещасні випадки на транспорті тощо);

• виробничі фактори, які визначаються специфікою галузевої належності підприємства, використовуваного обладнання, техніки та технології, організацією і політикою у сфері менеджменту, якістю і рівнем використання маркетингу;

• неповнота, недостатність інформації про об'єкт, процес, явище, якого стосується шукане рішення, обмежені можливості людини щодо збирання та перероблення інформації, а також постійне її оновлення;

• обмеженість, недостатність матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, потрібних для прийняття та реалізації рішень;

• рівень кваліфікації і взаємовідносини персоналу;

• фінансовий стан підприємства, який визначає як можливості фінансування розвитку бізнесу, так і погашення довгострокових і короткострокових зобов'язань.

Неможливо, звичайно, врахувати всі ризикові фактори, але цілком реально виділити головні з них за результатами впливу на той чи інший вид підприємницької діяльності.

На підставі аналізу наукових праць, що розглядають проблему природи ризику, можна виокремити такі групи причин суб'єктивно-об’єктивного характеру його виникнення:

1. Причини об'єктивного характеру. Проявляються через зміни у зовнішньому середовищі організації та відсутність повної інформації. Постійний розвиток світової економіки спричиняє зміни, які є принципово індентермінованими, тобто їх важко передбачити, зробити точний прогноз як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищах організації. Зміни в діяльності підприємства необхідно розподілити так:

а) зміни, що раптово настали у зовнішньому середовищі і впливатимуть на діяльність підприємства (зміни адміністративно-законодавчі, зміни соціально-економічної політики, інфляція, природні процеси та явища, стихійні лиха тощо). Необхідно зазначити, що підприємствам важко вплинути на цю групу змін чи уникнути їх, тому для ефективного функціонування необхідно навчитись оптимально враховувати їх у виробничо-господарській діяльності;

б) зміни відносин з контрагентами (зміна контрагентів; зміни смаків, уподобань, переконань і орієнтацій партнерів тощо). Ці зміни можуть бути викликані як самим підприємством, так і контрагентами підприємства, що спричинить зміни досягнутих раніше домовленостей або відмову від них;

в) зміни внаслідок науково-технічного прогресу. Його поступ, особливо в найближчий період, може з певною точністю бути передбачений. Проте визначити конкретні наслідки тих чи інших наукових відкриттів, технічних винаходів у недалекому майбутньому фактично неможливо.

Для прийняття рішень необхідна повна, достовірна, оперативна та економічно вигідна інформація про наявність і розмір попиту на товари й послуги; про платоспроможність партнерів, клієнтів, конкурентів; про прибутки, ціни, курси, тарифи, дивіденди; плани та проекти конкурентів; смаки і вподобання потенційних клієнтів тощо;

г) економічно оптимальна інформація. Нерідко, враховуючи витрати часу та вартість послуг інформаційних посередників, економічно вигідніше і доцільніше працювати з неповною інформацією, ніж збирати дорогу повну інформацію;

д) прихованість та спотвореність інформації. Необхідно пам'ятати про можливість спотворення і приховування інформації економічними агентами з соціальних, економічних, політичних чи інших причин. Також вона може бути помилковою внаслідок неточних експертних оцінок, похибок технічних засобів передачі інформації тощо.

2. Причини суб'єктивного характеру. Суб'єктивні причини проявляються у тому, що ризик реалізується через підприємця або підприємство. Саме підприємець, менеджер, враховуючи власні потреби та соціально-психологічні особливості, по-різному оцінюють ситуацію, можливі результати і уявляють ймовірності їхнього здійснення, роблять вибір із множини альтернатив:

а) внутрішня мотивація менеджера. Прийняття ризику залежить від кожної конкретної людини з її потребами у самоствердженні, самовираженні. На ризик підприємця, менеджера штовхає нескінченна кількість нагромаджуваних орієнтацій, мотивів та амбіцій. Крім того, кожен управлінець має певний характер, склад розуму, психологічні особливості, індивідуальні характеристики пам'яті, розуміння відповідальності, інформаційно-психологічні особливості, рівень знань у галузі своєї діяльності, стереотип поведінки, ідеали, наміри, певні уподобання. Немало також залежить від того, що візьме гору - передчуття успіху чи невдачі, тобто чи схильний менеджер до ризику, чи ні. Ризикованих рішень прагнуть уникнути підприємці та менеджери консервативного типу, не схильні до інновацій, для яких основним завданням є мінімізація можливих ризиків;

б) неефективність систем управління (втрата адаптивності, невідповідність кадрів запланованим проектам розвитку підприємства, нечітка організаційна структура, яка не відповідає сучасним стандартам менеджменту, наявність дублювання функцій і надлишковий кадровий резерв, застарілі механізми контролю, неволодіння методами менеджменту, неадекватність внутрішніх змін до мінливості зовнішнього середовища, погані посадові інструкції тощо). Система управління повинна постійно удосконалюватись та адаптуватись до внутрішніх і зовнішніх змін у середовищі організації. А самі елементи та взаємозв'язки системи менеджменту під час формування та функціонування повинні враховувати наявні зміни. Втрата адаптивності, саморегуляції менеджерів та усього підприємства призводить до появи ризику як похідного чинника невідповідності управлінського потенціалу вимогам середовища функціонування, яке швидко змінюється. Залежно від кваліфікації персонал може бути або джерелом ризику, або важливим ресурсом його зниження. Якщо персонал недостатньо надійний і кваліфікований, то постійно виникатимуть внутрішні економічні ризики. Крім того, в Україні відсутня корпоративна культура. Ризик виникає в організаціях унаслідок елементарного невиконання працівниками своїх обов'язків, недотримання правил тощо;

в) зміни у внутрішньому середовищі організації (раптові поламки обладнання та техніки, збій в системі носіїв інформації тощо). Ці зміни є прогнозованішими порівняно з іншими групами змін за умов правильної і оптимальної побудови економіко-господарських процесів і системи менеджменту підприємства.

 

Підходи до класифікації ризиків у сучасній ризикології

У процесі своєї діяльності підприємства стикаються з сукупністю різних ризиків, які відрізняються за місцем і часом виникнення, зовнішніми і внутрішніми чинниками прояву, можливістю прогнозованості тощо. Сьогодні питання класифікації ризику являє собою доволі складну проблему, яку намагалися вирішити багато авторів [16, 33, 64, 86, 102]. Проте в літературі немає єдиного розуміння у цьому питанні. Одні учені визначають класифікаційні ознаки, інші це роблять безвідносно до них. Проведені дослідження дали змогу виявити більше п'ятдесяти видів класифікаційних ознак і більше ніж дві сотні видів ризику.

За характером дії (можливими наслідками) ризики поділяють на статичні (чисті) та динамічні (спекулятивні).

Статичний ризик - це ризик втрат реальних активів унаслідок завдання збитків власності, а також доходу через недієздатність організації. Цей ризик може призвести тільки до збитків.

Відповідно до причини втрат статичні ризики поділяють на такі групи:

- ймовірні втрати в результаті негативного впливу на активи фірми стихійних лих (вогню, води, землетрусів тощо);

- ймовірні втрати в результаті злочинних дій;

- ймовірні втрати внаслідок прийняття несприятливого законодавства для підприємницької фірми;

- втрати внаслідок смерті або недієздатності ключових працівників фірми або основного власника підприємницької фірми (що пов'язані з труднощами підбирання кваліфікованих кадрів, а також з проблемами передання прав власності).

На відміну від статичних ризиків, динамічні ризики зумовлюють або втрати, або прибуток для підприємницької фірми. Їх ще можна назвати "спекулятивними". Крім того, динамічні ризики, які спричиняють збитки однієї фірми, можуть одночасно принести виграш для суспільства загалом. Тому динамічними ризиками важко управляти.

За ступенем впливу ризики бувають:

• чисті - означають можливість збитків чи нульового результату. Чисті ризики володіють відносно постійним характером прояву. Для їх аналізу і оцінки широко використовують методи математичної статистики і теорії ймовірності, оскільки їх прояв, як правило, стабільний в часі або відрізняється певною закономірністю.

• спекулятивні - виражаються у можливості одержання як позитивного результату, так і негативного. На відміну від чистих, спекулятивні ризики повною мірою визначаються управлінським рішенням. Нерідко спекулятивні ризики мають невизначений характер прояву, їх аналітичні оцінки змінюються з часом.

За ступенем обґрунтованості ризику виокремлюють:

• раціональні (обґрунтовані) – це такий вид ризиків, які підприємство вирішує прийняти на себе, їхній вплив на діяльність підприємства буде мінімальним;

• частково обґрунтовані – це такий вид ризиків, імовірність настання яких є доволі великою, а у разі невдачі підприємство може отримати нульовий ефект;

• авантюрні – це такий вид ризиків, який містить значну імовірність недосягнення поставленої мети і завдавання значного збитку.

За терміном дії розмежовують:

• ретроспективні ризики (пов'язані із рішеннями, що були прийняті у минулому, але реалізуються тепер внаслідок зміни певних факторів впливу);

• поточні (співвідносяться із поточною діяльністю, змінюються під впливом постійно діючих факторів ризику);

• перспективні (пов'язані з можливими змінами умов функціонування суб'єкта ризику нині, що в майбутньому може створити або змінити ризиковану управлінську ситуацію, подію, операцію тощо).

За терміном оцінки і врахування ризику можна виокремити:

• випереджаючий ризик (наявна можливість попередньої оцінки і розробки заходів по управлінню ризику);

• своєчасний (пов'язаний з динамічністю факторів ризику, вимагає постійної оцінки і управління);

• запізнілий (виникає за відсутності попередньої інформації, наприклад про сприйняття ринком нових видів продукції, оцінюється ли­ше після реалізації ризику).

За характером (формою, часом) прояву ризики бувають:

• короткострокові і довгострокові (характеризуються відповідно невеликим і значним часом впливу факторів ризику на розвиток ризикованої ситуацій);

• дискретні (ступінчасті);

• неперервні (ризик змінюється у часі стрибкоподібно або залишається постійним за умов перебігу ситуації ризику);

• випадкові (нехарактерні для суб'єкта ризику, спричинені випадковими факторами);

• систематичні (генеруються умовами функціонування суб'єкта ризику, реалізації певної події чи операції, наприклад дією ринкових факторів на діяльність підприємства).

За адекватністю часу прийняття рішення про реагування на реалізовані ризики можна виділити такі групи:

• ризики попереджувальної групи - враховані під час складання планів розвитку підприємства, тобто до моменту їхньої появи та розроблена стратегія поведінки підприємства у разі їхнього виникнення;

• поточні ризики - це такі ризики, які не були завчасно передбачені, а також не була відпрацьована стратегія поведінки підприємства у разі їхнього виникнення і господарський суб'єкт реагує на них у момент їхнього виникнення (на перших стадіях);

• запізнілі ризики - це такі ризики, які не передбачило підприємство під час складання своїх планів і стратегія поведінки підприємства визначається вже після їхнього виникнення.

За розміром можливого збитку ризики поділяють на катастрофічні, великі, середні та малі.

За ознакою прогнозованості ризики можуть бути розділені на дві групи:

• прогнозовані - можна передбачити на підставі економічної теорії або господарської практики, але не можна визначити момент їхнього прояву;

• не прогнозовані - про які поки що нічого невідомо, тому неможливо оцінити їхній вплив на ступінь і розмір ризику.

Залежно від сфери впливу або місця прояву ризики поділяються:

• зовнішні – належать ризики, які безпосередньо не пов'язані з діяльністю підприємства, а зумовлені змінами у зовнішньому середовищі;

• внутрішні ризики визначаються діяльністю самого підприємства.

За рівнем виникнення ризики можуть бути класифіковані на:

• ризики,які виникають на мікрорівні, тобто безпосередньо на підприємстві або у приватних осіб;

• ризики галузевого походження, які виникають у цілої групи підприємств певної галузі;

• ризики міжгалузевого походження, наявність яких зумовлена впливом та залежністю окремих галузей і сфер економічної діяльності між собою;

• регіональні ризики, які можуть виникати через наявність специфіки розвитку і управління окремими регіонами всередині країни:

• державні ризики, які виникають на макрорівні і здійснюють вплив на всі господарські суб'єкти даної країни;

• глобальні (світові) ризики, які виникають в економіці декількох країн або усієї світової співдружності, здійснюючи вплив на діяльність господарських суб'єктів цих країн.

В залежності від причин виникнення:

• ризики, пов’язані з невизначеністю майбутнього;

• пов’язані з нестачею інформації;

• пов’язані із суб’єктивним впливом.

У відповідності до допустимих меж:

• допустимий (втрата прибутку);

• критичний (втрата виручки);

• катастрофічний (втрата майна).

За частотою реалізації ризику розрізняють:

• високі ризики, для яких характерна висока частота реалізації ризику, тобто висока ймовірність настання збитку;

• середні ризики, для яких характерна середня частота реалізації ризику, тобто середня ймовірність настання збитку;

• малі ризики, для яких характерна мала частота реалізації ризику, тобто мала ймовірність настання збитку.

За часовою послідовністю виникнення інноваційні ризики поділяються на:

• паралельні - процес використання ресурсів та виникнення інноваційних ризиків відбуваються в однаковий часовий період;

• послідовні - ризики виникають одразу після завершення використання ресурсів в інноваційному проекті;

• інтервальні (лагові) - між періодом виникнення інноваційних ризиків та періодом повного завершення використання інноваційних ресурсів існує певний проміжок часу (часовий лаг). Тривалість цього лага залежатиме від виду інновацій­ного ресурсу, виду ризику, що виникає, ефективності системи ідентифікування інноваційних ризиків та низки інших чинників інноваційної діяльності.