Перш, ніж аналізувати конкретні проблеми, які виникають в ході кваліфікації такого роду посягань, слід уточнити, про осіб якого віку йде мова.

В зв’язку з аналізом питань кримінально-правової кваліфікації посягань, вчинених із залученням неповнолітніх, має сенс виділення серед них кількох категорій:

1) які не досягли повноліття, тобто, 18-річного віку;

2) які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (слід застерегти проти вживання терміну “вік кримінальної відповідальності” - кримінальна відповідальність ніякого віку не має);

3) які в зв’язку з віковими особливостями не усвідомлюють значення вчинюваних дій, або, як ще кажуть деякі криміналісти, які характеризуються віковою неосудністю.

4. Вік по досягненні якого може наставати кримінальна відповідальність на перший погляд визначається просто - слід звернутися до ст.22 КК. Однак, в цій статті регламентоване загальне правило про кримінальну відповідальність по досягненні 16-річного віку (ч.1 ст.22 КК); визначено перелік злочинів, за які можлива відповідальність з 14-річного віку (ч.2 ст.22 КК). В той же час законодавець ні словом не обмовився про питання, яке повсякчас постає на практиці - про те, що за ряд злочинів відповідальність може наставати з більш високого віку - по досягненні повноліття, або й ще старших осіб.

Наприклад, суддею в Україні можна стати з 25-річного віку. Певно, що й злочин, передбачений ст.375 КК “Постановлення суддею (суддями) за відомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови” може бути вчинений лише особою, яка досягла вказаного віку. А в КК про це ні слова...

На сьогодні, чи не найбільш дискусійним питанням про вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, стосується злочинів, суб’єктом яких виступає службова особа.

6. Вік, після досягнення якого настає кримінальна відповідальність за злочини, вчинені службовою особою, на перший погляд повинен встановлюватися відповідно до загального правила, закріпленого в ч.1 ст.22 КК України: «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Разом з тим, більш уважний аналіз відповідних питань, пов’язаних з віком, дозволяє зробити висновок, що службовою особою може бути тільки повнолітній.

Висновок про те, що суб’єктами службових злочинів повинні визнаватись лише повнолітні особи найбільш повно в літературі обгрунтував О.Я.Свєтлов[179]. Аргументи автора видаються слушними, однак їх можна і слід розвинути та обгрунтувати те, що цей висновок стосується поняття службової особи, як суб’єкта й інших злочинів.

Перш за все, у визначенні службової особи, даному в законі (примітки 1,2 до ст.364 КК України) нічого не говориться про мінімальний вік такої особи. Це дає формальні підстави припускати, що суб’єктом службових злочинів може бути особа, яка досягла загального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Разом з тим, закон вказує, що службовою визнається особа, яка є представником влади, або займає посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або виконує такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

Відповідно до чинного законодавства неповнолітній не може бути представником влади[180]. Разом із тим не існує якихось прямих заборон щодо того, щоб особи у віці до вісімнадцяти років займали посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій.

Однак, О.Я.Свєтлов в зв’язку з цим справедливо підкреслює, що крім формального заняття будь-якої посади, яка дає підстави вважати особу службовою, така особа повинна мати певний рівень інтелекту, життєвий досвід, відповідну освіту[181]. Саме такі якості дозволяють особі усвідомлювати протиправність дій, які виходять за межі таких простих моральних максим: “Не убий”, “Не вкради”. Оцінка дій, що входять в об’єктивну сторону службових злочинів як протиправних і кримінально-караних не завжди доступна розумінню неповнолітньої особи. Тому, видається несправедливим притягати до кримінальної відповідальності за службові злочини неповнолітніх осіб. Вивчення судової статистики за тривалий період показало, що серед засуджених за злочини, суб’єктом яких є службова особа, неповнолітні відсутні.

Але найвагомішим аргументом на користь того, що службовою особою може бути лише повнолітній, є те, що виконання відповідних обов’язків полягає у здійсненні функцій представника. Адже організаційно-розпорядча чи адміністративно-господарська діяльність здійснюється від імені і за дорученням власника підприємства, установи, організації. Цивільне ж законодавство передбачає, що представником може бути тільки повнолітня особа.

Якщо ж розглядати службових осіб підприємства, установи, організації, як суб’єктів відповідних злочинів, то особи, які не досягли повноліття, не можуть виступати суб’єктами законної підприємницької діяльності, не можуть виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки. Хоч в Законі України «Про підприємництво» прямих обмежень з приводу віку суб’єктів підприємництва немає, але на них в повній мірі поширюються вимоги цивільного законодавства про дієздатність і про представництво. Як вказано в ст.ст.13 і 14 ЦК України «неповнолітні віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років вправі самостійно учиняти дрібні побутові угоди і самостійно розпоряджатися своїм заробітком, неповнолітні віком до п’ятнадцяти років вправі учиняти лише дрібні побутові угоди». В той же час підприємницька діяльність пов’язана із здійсненням угод, які явно виходять за межі дрібних побутових. Крім того, виконання такими особами своїх функцій часто пов’язане з укладенням договору про повну матеріальну відповідальність. Такий договір, відповідно до норм трудового законодавства, може бути укладений тільки з особою, яка досягла вісімнадцятирічного віку.

Таким чином, викладене підтверджує, що службовою особою може бути лише особа, яка досягла 18-річного віку. Тому видається слушною пропозиція О.Я.Свєтлова по вдосконаленню законодавства: звузити поняття "службових осіб" і визнавати такими тільки повнолітніх осіб, що виконують відповідні функції[182].

Отже, досягнення вказаного віку - повноліття є обов’язковою ознакою аналізованого виду суб’єкта злочину.

Висновок про те, що лише повнолітні можуть бути суб’єктами злочинів стосується і злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, ряду інших категорій посягань (зокрема, пов’язаних з порушенням більшості спеціальних правил безпеки).

7. Аналіз КК показує, по кримінальна відповідальність можлива лише по досягненні особою повнолітття стосується широкого кола передбачених ним посягань. Серед них:

- злочини, суб'єктом яких вистпає службова особа (таких в КК є понад вісім десятків);

- злочини проти встановленого порядку несення військової служби (таких КК передбачає 34);

- злочини, вчинення яких пов'язане з порушенням спеціальних правид поведінки, які покладаються лише на повнолітніх (таких також є кілька десятків).

В цілому ж можна стверджувати, що, принаймні третина статей Особливої частини КК передбачає відповідальність за злочини, суб’єктом яких виступають лише повнолітні особи.