Правова система, правова сім’я.

ё

1. Поясніть поняття правова система, правова сім'я.

2. Які елементи включає правова система?

3. Порівняйте поняття система права та правова система,

4*. Складіть порівняльну таблицю відомих вам правових сімей.

5*. Визначте, до якої правової сім’ї належить правова система Украї­ни. Свою думку обґрунтуйте.

Наведіть приклади відносин, у яких вам доводилося брати участь, що регулюють норми права.

ТЕМА 9. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОСВІДОМІСТЬ

§ 27. Правові відносини

1. Поняття та ознаки правовідносин.

Кожному з нас у житті постійно доводиться спілкуватися з ін­шими людьми. Ви домовляєтеся з приятелем про спільне трену­вання, з дівчиною — про зустріч, за проханням батьків купуєте продукти в магазині, позичаєте олівець у свого однокласника, влаштовуєтеся на роботу у вільний від навчання час. У кожному із цих випадків ви вступаєте в певні відносини з іншими людьми.

Проаналізуйте наведені ситуації й висловіть припущення, які з них регулюються нормами права, а коли діють інші соціальні норми.

Ми вже знаємо, що норми права регулюють лише найважливі­ші соціальні відносини, велика ж кількість інших регулюється ін­шими соціальними нормами.

Соціальні відносини, які регулюються нормами права, нази­вають правовідносинами.

Правові відносини мають певні ознаки. Насамперед вони є особливим видом соціальних відносин, їх учасниками стають лю­ди або інші передбачені законодавством учасники правовідносин. Правові відносини містять певний економічний, політичний, соціальний або інший зміст, який має важливе значення для їх учасників.

Обов’язковою ознакою є їхнє регулювання за допомогою норм права. Будь-які соціальні відносини мають певне регулювання. Воно може здійснюватися за допомогою моралі, релігійних норм тощо, однак саме правовідносини додатково регулюються також і нормами права.

Ще однією ознакою правовідносин є їх свідомий характер. Пра­вовідносини виникають унаслідок вольових дій людей, на відміну від інших соціальних відносин, які можуть часом виникнути сти­хійно.

Правові відносини характеризуються наявністю в них подвій­ного змісту. З одного боку, змістом будь-яких правовідносин є пра­ва й обов’язки учасників, а з іншого — реальні дії учасників право­відносин.

Ще одна особливість — можливість захистити правовідносини за допомогою держави. В інших суспільних відносинах учасники не можуть розраховувати на підтримку з боку держави, у разі ж по­рушення з боку учасників правовідносин можливе застосування державного примусу.

Передусім правовідносини можна класифікувати за галузями права, нормами яких вони регулюються. Дарування породжує ци­вільні правовідносини, одруження — сімейні, а влаштування на ро­боту — трудові. Кількість видів правовідносин за галузями права відповідатиме кількості існуючих галузей права.

2. Види правовідносин.

У житті суспільства виникає велика кількість різних правовід­носин. Існує декілька критеріїв, за якими їх поділяють.

Іншим видом поділу правовідносин є поділ залежно від кіль­кості суб’єктів — учасників правовідносин. Прості правовідносини передбачають участь у них лише двох сторін. Саме такими є біль­шість із них, приклади яких наводилися раніше. Однак іноді в пра­вовідносинах беруть участь, маючи відповідні права та обов’язки,

більше двох суб’єктів. Так відбувається, коли особа бере в борг під поруку іншої особи (у цьому випадку в правовідносинах беруть участь: той, хто бере в борг, той, хто дав у борг, а також той, хто дав поруку за боржника).

Поділ на односторонні та двосторонні визначає характер обов’язків учасників правовідносин. Двосторонні правовідносини передбачають, що кожна із сторін має як права, так і обов’язки. Такими є купівля-продаж, оренда, шлюб тощо. А от дарування є прикладом односторонніх правовідносин — одна сторона (обдаро­ваний) має лише права, а інша (дарувальник) — тільки обов’язки.

Правовідносини можна також класифікувати за характером зобов’язань суб’єкта правовідносин. Якщо суб’єкт повинен вчи­нити певні дії (як при влаштуванні на роботу, укладанні шлюбу), правовідносини вважають активними. Якщо ж суб’єкт має утри­матися від учинення певних дій, то йдеться про пасивні правовід­носини.

Іноді правовідносини поділяють залежно від того, які елемен­ти правової норми діятимуть у цьому випадку, які функції викону­ють правовідносини. Якщо йдеться про правомірні дії учасників правовідносин, вони керуються диспозицією відповідної правової норми — це регулятивні правовідносини. Якщо ж для регулюван­ня відносин доведеться звернутися до санкції норми права, тобто в діях учасників є порушення, то йтиметься про охоронні правовід­носини.

3. Структура правовідносин.

Правовідносини є досить складним явищем. Вони мають певну структуру.

 

Суб’єкт правовідносин — фізична або юридична особа, яка є учасником правовідносин і має юридичні права та обов'язки.

Докладніше про суб’єкти правовідносин ітиметься в наступному параграфі підручника.

Об’єкт правовідносин — явища й предмети навколишнього світу, на які направлені права й обов’язки учасників правовідно­син, щодо яких виникають правовідносини. Ураховуючи різнома­нітність правовідносин, надзвичайно широким і різноманітним є й коло об’єктів правовідносин.

Об’єкти

правовідносин

Нематеріальні особисті блага

Матеріальні блага

 

Поведінка, б’єктів, послуги

Продукти духовної творчості

дії суб

 

Найчастіше об’єктами правовідносин стають матеріальні блага: різноманітні речі, гроші, цінності. Саме вони є об’єктом купів- лі-продажу, дарування тощо. Іноді в окрему групу об’єктів право­відносин виокремлюють цінні папери — акції, облігації, чеки тощо. Нематеріальні особисті блага — це життя, свобода, честь і гідність, право на ім’я, недоторканність. Найчастіше нематеріальні блага стають об’єктом кримінальних, адміністративних правовідносин — гак, життя є об’єктом убивства, гідність виступає об’єктом наклепу тощо. Досить часто в цивільних, господарських правовідносинах об’єктом стають поведінка, дії, послуги. В договорі про ремонт квар­тири об’єктом виступають послуги, які будуть надані, у договорі із викладачем про підготовку випускника до зовнішнього незалежно­го оцінювання об’єктом буде його робота, його дії. Об’єктом право­відносин можуть стати результати духовної творчості — літера­турний чи художній твір, кіносценарій чи кінокартина, відкриття, винаходи, які можуть бути продані, подаровані, можуть бути укла­дені договори щодо порядку їх використання.

Третя складова правовідносин — їх зміст. При цьому зміст пра­вовідносин включає фактичний та юридичний зміст. Фактичний зміст (іноді його називають матеріальним змістом) — це фактич­на поведінка, яку здійснює суб’єкт правовідносин. Фактичним змістом купівлі-продажу є передача грошей покупцем продавцеві й зустрічна передача товарів. Юридичний зміст правовідносин — це суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників правовід­носин. При купівлі -продажу, наприклад, покупець має право отри­мати повну та достовірну інформацію про товар, зобов’язаний сво­єчасно сплатити покупку й забрати товар, а продавець повинен падати згадану інформацію, забезпечити належну якість товару, передати товар у встановлений строк тощо.

Соціальні відносини, які регулюються нормами права, нази­вають правовідносинами. Вони виникають у різних сферах су­спільного життя. Існує чимало видів правовідносин залежно від кількості учасників, співвідношення їхніх обов’язків, характеру зобов’язань тощо. Правовідносини мають складну структуру, яка включає суб’єкти, об’єкти й зміст правовідносин.