Сутність та критерії формування системи тактичного і стратегічного моніторингу

Термін «моніторинг» використовується для визначення цілеспрямованого спостереження за певними об'єктами чи середовищем в просторі і в часі.

Моніторинг– це безупинне спостереження за економічними (або будь-якими іншими) об’єктами, аналіз їх діяльності як складова частина управління. Таким чином, можна вважати, що специфічною функцією управління є моніторинг.

Моніторинг має величезне пізнавальне і наукове значення, що складається в створенні надійної й об'єктивної основи для вироблення політики регулювання проектного розвитку і визначення його пріоритетів, для вживання заходів вибіркової підтримки тих або інших проектів.

Під стратегічним моніторингом слід розуміти процес збору стратегічної інформації та порівняння її характеристик з очікуваними значеннями. Головна вимога до стратегічного моніторингу полягає у тім, що інформація має відбивати дійсний стан геополітичної, геоекономічної та воєнно-політичної ситуації у світі, тенденції їх змін у стратегічному інтервалі часу.

Стратегічний моніторинг (CM) можна визначити як систему управління зв'язками з середовищем функціонування організації. Розмежування задач стратегічного моніторингу може бути представлене таким чином: 1. В рамках стратегічного управління. 2. В рамках оперативного планування. 3. В рамках фінансового та управлінського обліку. 4. В рамках маркетингової діяльніості. Серед тих властивостей, які повинні враховуватись, й які часто залишаються поза увагою дослідження середовища організації, можна назвати:

1. Структуризація середовища функціонування організації у відповідності з економічними умовами та специфікою виробництва.

2. Врахування динаміки середовища функціонування організації при його дослідженнях в аналізі.

3. Врахування специфіки організаційно-економічної реалізації управління, що зумовлюється формами власності, державного регулювання тощо.

4. Накопичення знань про стан середовища організації для визначення основних тенденцій розвитку і фактичного прогнозування змін.

5. Діагностика відхилення фактичного стану параметрів середовища від прогнозного або того, що вважається оптимальним.

6. Формування переліку напрямів впливу для регулювання відхилень.

7. Організаційно-економічна реалізація механізмів впливу та контролю згідно результатів дослідження.

Механізм проведення системних стратегічних досліджень, що відповідатиме вищенаведеним властивостям, може бути названий системою стратегічного моніторингу середовища функціонування організації. Створення системи стратегічного моніторингу як підсистеми стратегічного управління повинно відповідати логіці загальної методології управління.

Механізм формування системи стратегічного моніторингу можна представити таким чином: 1) Методологія стратегічного моніторингу, що забезпечує розуміння шляхів, засобів та можливостей досягнення цілей. 2) Утворення концепції системи CM, що включає до свого складу цілі, задачі системи CM; моніторинг при різних гіпотезах про с середовища; головні ознаки системи CM; інформаційну базу CM. 3) Механізм організацій економічної реалізації. CM як підсистема управління. 4) Формування механізму управління на стратегічного моніторингу. Механізм управління передбачає розмежування задач стратегічного моніторингу; розуміння стратегічного моніторингу як контуру регулювання; побудову принципової схеми роботи механізму стратегічного моніторингу.

Таким чином, система стратегічного моніторингу виступає як в якості регулятора, так і в якості об'єкта регулювання. Всі організаційні одиниці підприємства можуть бути зв'язані, по меншій мірі інформаційними потоками з його внутрішнім та зовнішнім середовищем і виконувати функції регулятора і об'єкта регулювання. В якості регулятора система стратегічного моніторингу управління зв'язками підрозділів із середовищем функціонування організації. В якості об'єкту регулювання система CM виступає як підсистема стратегічного управління, яка має свої цілі, задачі, організаційної реалізації й планування.