Психологічні поради для вихователів ДНЗ щодо розвитку пам’яті

У розвитку мимовільної пам’яті дошкільників особливу роль відіграють спостереження. Спрямовуючи увагу малюка на різні сторони об’єктів, організовуючи їх обстеження, вихователь забезпечує формування повного і точного образу пам’яті. Цю особливість охарактеризував К.Д. Ушинський: «Якщо хочете, щоб дитя засвоїло що - небудь міцно, то змусьте брати участь зір, показуючи карту або картину, але і в акті зору примушуйте брати участь не тільки мускули ока безкольоровими обрисами зображень, але й головну сітку дією фарб розфарбованої картини. Залучіть до участі дотик, нюх і смак... Під час такого дружного сприяння всіх органів у акті засвоєння... ви побачите найлінивішу пам’ять. Звичайно, таке складне засвоєння відбуватиметься повільно, але не треба забувати, що перша перемога пам’яті полегшує другу, друга - третю тощо». Це означає, що пам’ять залежить від повноти сприймання, адже для утворення уявлень недостатньо пасивного споглядання об’єкта, потрібні його активний аналіз, встановлення співвідношень між частинами, компонентами ситуації, називання об’єктів та їхніх властивостей словом.

Мимовільне запам’ятовування забезпечується включенням матеріалу у цілеспрямованому діяльність. Сприяють запам’ятовуванню інтелектуальні почуття здивування, задоволення від зробленого відкриття, захоплення, сумнів, що зумовлюють виникнення і підтримання інтересу до об’єкта пізнання і відповідної діяльності.

Перенасичений фактами, подіями матеріал залишає у пам’яті нечіткі, розмиті спогади. Якщо після перегляду спектаклю дитина згадує лише одну-дві репліки, це свідчить не про її погану пам’ять, а про емоційне перевантаження. Щоб малюк не забув матеріалу, необхідно створювати ситуації для його використання під час гри, бесіди, розглядання картинок, спонукати його активізовувати власний досвід.

Найважливішим засобом, що забезпечує мимовільне запам’ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдіяльності, спілкування, пізнання, є режим дня - виконання аналогічних дій в один і той самий час.

Довільна пам’ять розвивається краще, якщо дорослий спонукає дитину до свідомого відтворення досвіду у грі, продуктивній і мовній діяльності, під час переказування, заучування, розповідання, створення історій і казок, тобто ставить мету згадати. Важливо, щоб вимога запам’ятати була зумовлена потребами діяльності, до якої залучений дошкільник. Він повинен розуміти, для чого потрібно запам’ятовувати. Використання засвоєних знань має відбуватися відразу після запам’ятовування.

Старші дошкільники повинні цілеспрямовано оволодівати логічними прийомами запам’ятовування, що залежить від ступеня освоєння відповідних мислительних операцій, змісту і характеру матеріалу, особливостей навчання, яке робить запам’ятовування логічним, потреби дитини у правильному і точному запам’ятовуванні і пригадуванні, прагненні перевірити його результати.

Дитину потрібно навчати, спонукати до контролювання й оцінювання своєї мнемічної діяльності, аналогічної діяльності однолітків, порівнюючи результати відтворення зі зразком. При цьому слід мати на увазі, що поєднання запам’ятовування і самоконтролю підвищує ефективність пам’яті, на 5-6-му році життя. Однак у будь - який період дошкільного дитинства краще двічі сприйняти матеріал, а між його поданням спробувати відтворити, ніж відразу сприймати багато і відтворювати.

Використання з метою розвитку довільної пам’яті дидактичних ігор створює мотивацію, підпорядковує запам’ятовування зрозумілій дитині меті, допомагає усвідомлювати способи виконання діяльності, дає змогу дорослому керувати мнемічною діяльністю, не з відкрито дидактичної позиції.

У діяльності дошкільників 6-го і особливо 7-го року життя актуалізується навчальний мотив. Тому на початку занять необхідно пояснювати дітям, що вони вчитимуться запам’ятовувати, це потрібно буде їм у школі. У результаті навчання діти оволодівають умінням самостійно подумки класифікувати і запам’ятовувати матеріал.

Отже, упродовж дошкільного дитинства пам’ять зазнає значних кількісних змін і якісних перетворень, які визначають подальший її розвиток. Цьому сприяє безперервне розширення кругозору, оволодіння знаннями і вміннями, ускладнення діяльності та взаємин з дорослими [9, с. 291-293].

Розвиток пам’яті залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Педагоги мають створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти і зберегти в пам’яті знання. Дитина тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде достатньо наполегливо докладати зусиль до запам’ятовування необхідного якнайбільше, загалом і в деталях. Пам’ять погіршується від неповного її використання.

Розвиток пам’яті насамперед залежить від зацікавленого включення дитини в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу, або досягнення нових результатів діяльності. Чим вагоміші мотиви супроводжують діяльність суб’єкта, тим успішніші результати запам’ятовування. При цьому запам’ятовування є результативним незалежно від того, чи ставилася мета запам’ятати.

Виховання пам’яті нерозривно пов’язане з вихованням самої дитини. Для розвитку пам’яті дітей в ДНЗ потрібно виховувати передусім позитивні мотиви навчання і, праці, любов до знань і трудової діяльності, зацікавленість у результатах діяльності та почуття відповідальності за виконання своїх обов’язків. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї пам’яті. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам’ятовуванню.

Для запам’ятовування важливим є перше враження, його якість і глибина. Воно посилюється комплексним сприйманням об’єкта різними органами чуття. Вся інформація має сприйматись як щось змістово ціле й значуще, логічно пов’язане. Краще, якщо вона є предметом активної діяльності, зацікавлених роздумів. Ефект запам’ятовування значно посилюється, якщо інформація є для дитини необхідною, пов’язана з метою її інтересу.

Удосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань. У формі дидактичної гри, щоб зацікавити дітей. Тренування не повинно бути штучним повторенням одного й того самого. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Пам’ять розвивається тренуванням і наполегливою працею, спрямованою на запам’ятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.

Не менш важливим моментом у розвитку пам’яті є формування вміння запам’ятовувати й відтворювати, засвоєння раціональних прийомів запам'ятовування і контролю, розуміння і запам'ятовування. Основні прийоми довільного запам'ятовування такі.

1. У довільному запам'ятовуванні слід сформувати стійкі мотиви до запам’ятовування, набування знань, почуття відповідальності. Якщо дитина належним чином, невідповідально ставиться до запам’ятовування, то вона швидко забуває те, що потрібно запам’ятати.

2. Необхідною умовою запам’ятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових зв’язків. Незрозумілий матеріал для дитини, як правило, не викликає інтересу й запам’ятовується гірше, ніж зрозумілий. Для поліпшення умов запам’ятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим.

3. Важливою умовою ефективного запам’ятовування є сприятливий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприймає матеріал дитина втомлена, сонна.

4. Для кращого запам’ятовування і тривалого збереження потрібне повторення матеріалу при заучуванні. Правильна організація повторень вимагає дотримування ряду умов, зокрема розподілу повторень у часі. Перші повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторень може бути уповільнений. Проте не варто здійснювати повторення надто часто, багато разів підряд, оскільки це викликає гальмування й утруднення. Для успіху в повторенні матеріалу потрібно урізноманітнити інформацію, активізувати пізнавальну діяльність дитини.

5. У керівництві розвитком пам’яті дітей важливе значення має врахування вихователем їх індивідуальних особливостей. При цьому слід більше спиратися на переваги мнемічних можливостей особистості.

Виховання пам'яті можна значно поліпшити, якщо до цього процесу залучити самих дітей. Зацікавившись, вони виявлятимуть прагнення до вдосконалення та самовиховання [14, с.240-244].

 

Висновки до розділу 2

У теоретичних джерелах існують діагностичні методики дослідження психологічних особливостей розвитку пам’яті у дітей старшого дошкільного віку, а саме: «Запам’ятай малюнки», «Методика запам’ятовування геометричних фігур та малюнків», «Запам’ятовування цифр», «Упізнавання фігур», «Пам’ять на образ».

Було проведено методику " Запам’ятай предмети". В якій діти показали досить непоганий розвиток рівня образної пам’яті. З 6 дітей 4 показали середній рівень обсягу образної пам’яті, 2 -високий рівень обсягу образної пам’яті.

Рекомендації щодо розвитку пам’яті: пам’ять потрібно розвивати різними вправами та іграми, використовувати матеріал цікавий для запам’ятовування. Необхідною умовою є врахування індивідуальних та мнемічних особливостей дитини.

 

Висновки

 

1. Пам’ять - це скарбниця, яка включає в себе такі психічні процеси як: запам’ятовування, збереження і відтворення дитиною матеріалу. Пам’ять дитини нагадує пластилін. Віршики, пісеньки, репліки героїв фільмів і мультфільмів, незнайомі іноземні слова, здається немов ' відбиваються ' у голові дитини.

При проведенні теоретичного аналізу зроблені наступні висновки:

1) Пам’ять відіграє важливу роль у житті дитини. З одного боку це складний психічний процес, який є основою психічного явища. З іншого - найважливіша пізнавальна функція, що лежить в основі розвитку і навчання.

2) Пам’ять залежить від самого виховання дитини, і пов’язана вона перед усім з розвитку дитини, її індивідуальними можливостями.

3) Для дітей 6-7років на перший план виходить завдання формування елементів довільної пам’яті шляхом постановки перед дітьми різноманітних та ускладнюваних мнемічних завдань.

4) Дидактичну гру використовують у діагностичних цілях.

5) Розвиток пам’яті зумовлений зростанням можливостей сприймання і рухової самостійності дитини, що виникають у предметній діяльності.

Для нашого дослідження ми обрали і використали таку методику, як

«Запам’ятай малюнки». У дослідженні прийняло участь шестеро дітей приблизно однієї вікової групи, три дівчинки і три хлопчики. Дослідження проводилося в ДНЗ №9. Дослідження складалося з чотирьох етапів: 1)Аналіз наукових джерел та підбір методів дослідження. 2) Проведення дослідження, застосування методики. 3) Аналіз результатів дослідження та проведення аналізу використаної методики. 4) Підбір рекомендацій для батьків та вихователів, щодо виховання та розвитку пам’яті у дітей старшого дошкільного віку.

3. Під час проведення дослідження за допомогою обраної методики, ми виявили, що діти запам’ятовують більш конкретні образи. Для такої методики затрачається мінімум ресурсів, вона проста у проведенні. Методика проводилася у формі дидактичної гри. Загалом проективна методика є досить ефективною у діагностиці дитячої пам’яті. Адже провідний вид діяльності дитини - гра. Психологи сходяться на думці, що такі методики є дуже корисними у використанні.

4. Були обрані психологічні поради для батьків і вихователів щодо вивчення та розвитку пам’яті у дітей. Головною порадою є те, що заняття потрібно використовувати у формі дидактичної гри, щоб зацікавити дитину, діти найбільше запам’ятовують матеріал, який справив на них враження, потрібно враховувати індивідуальні можливості дитини.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 424 с.

2. Велитченко Л. К. Общая психология: справочник-конспект / Л. К. Велитченко; Юж. науч. центр Акад. пед. наук Украины. — Одесса: М. П. Черкасов, 2007.

3. Крива Н. Л. Вчимо вірші з радістю// Обдарована дитина. - 2010. -№7

4. Кулачківська С.Є., Ладивір С.О. Я – дошкільник (вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку). – К.: Нора-прінт, 1996. – 108 с.

5. Матеріали студентської наукової конференції Чернівецького національного університету, присвяченої 600-річчю м. Чернівці (13 - 14 травня 2008 р.).

6. Нагорна, С. Методики визначення готовності дітей до школи / С. Нагорна,

І. Храпова. - К.: Редакції загальнопед. газет, 2013. - 120 с.

7. Немов Р. С. Психологический словарь / Р. С. Немов. - М.: Гуманитар изд. Центр ВЛАДОС, 2007.- 560 с.: ил.

8. Основи психології і педагогіки: навч. посібник / О. М. Степанов,

М. М. Фіцула. - 2. вид., випр., доп. - К.: Академвидав, 2006. - 520 с.

9. Павелкін Р. В. Дитяча психологія / Р. В Павелків., О. П Цигипало. Дитяча психологія: Навч. посіб. – К.: Академ-видав, 2008. – 432 с.

10. Память дитини / С. Максименко (упоряд.). — К.: Главник, 2004. — 112с.: іл.

11. Приходько Ю. О. Психологічний словник-довідник Навчальний посібник / Ю.О Приходько, В.І Юрченко – К: Видавництво «Каравела» 2012р – 340c.

12. Савчин М.В. Василенко Л.П. Вікова психологія: начальний посібник. –К.:Академвидав, 2005. – 360 с. 38

13. Степанов О.М. (автор-упорядник). Психологічна енциклопедія. Серія /Енциклопедія ерудита /. К. Академвидав. 2006г. 424 с

14. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. - 5-те вид., стереотип. - К.: Либідь, 2005. - 560 с.

15. Скляренко О.М. Проблема розвитку пам’яті на різних стадіях онтогенезу// Науково — практичний журнал. - жовтень 1997.

16. Слободяник Н.В. Українська психологічна термнологія/ [авт. -уклад.: С. І. Болтівець, Н. В. Слободяник, М.- Л. А. Чепа. Н. В. Чепелєва: за ред. -

Л. А Чепи] -К.: Д., 2010-302с.

17. Шапар В. Б. Психологічний тлумачний словник – Х.: Прапор. 2004. – 640с.

 

 

ДОДАТКИ

Додаток А

Запам’ятай малюнки