Фразування як засіб музичної виразності

Розглянуті виконавські прийоми — агогічні, динамічні, темброві, артикуляційні — самі по собі не вирішують проблему виразного співу.

Головним, від чого залежить виразність виконання, є фразування, тобто спосіб поєднання звуків, об'єднання їх в мотиви, фрази, речення, періоди. Правда, об'єднання звуків в закінчені музичні фрази або розчленовування фраз здійснюється саме за допомогою динамічних і тембрових змін, цезур, дихань, зрушень темпу. Адже музичне виконання — це жива, інтонаційно виразна, природно плинна, зв'язна мова, мистецтво музичної оповіді, в основі якого лежить володіння музичною фразою.

В хоровому виконанні фразування залежить не тільки від будови музичного, але і від будови поетичного тексту. Важливо стежити за їх відповідністю. Досить часто буває, що одна фраза тексту розірвана на дві музичні, розділені паузою; або, навпаки, дві фрази його з’єднані в одну музичну; або, що ще гірше, одне-два слова фрази тексту зважаючи на закінчення першої музичної фрази переносяться в наступну. Таким нелогічним співвідношенням особливо часто грішать музичні твори, до яких текст писався пізніше (інструментальні п'єси, перекладені для хору; хори зарубіжних композиторів з російським перекладом, духовна музика з новим текстом і т.д.).

Хормейстеру потрібно бути дуже уважним при фразуванні куплетних пісень, де слова одного куплету відповідають даній структурі мелодії, а слова наступних можуть зовсім не співпадати з нею.

Дуже важливим моментом фразування хорового твору, є врахування особливостей взаємовідношення музичного і поетичного метра, зокрема, реальних словесних наголосів, що виникають при виконавському прочитанні вірша, оскільки від співвідношення музичних і словесних наголосів великою мірою залежить знаходження меж фрази, тривалість фразуючого дихання.

Тим більше важливо враховувати положення мотиву, фрази і взагалі будь-якої побудови по відношенню до сильної долі такту. Адже відомо, що кожне музичне речення, фраза, період можуть починатися як з сильної долі такту, тобто хореїчно, так і з слабкої, тобто ямбічно. Досить часто серед виконавців зустрічаються прихильники «затактового» фразування, котрі вважають, що мало не всякий мотив в музиці слід починати через такт. Проте це невірно, бо хорей в музиці зустрічається так само часто, а може, і частіше, ніж ямб.

В поетичній мові, крім словесних, виникають ще фразові наголоси, що виділяють найбільш важливе по значенню слово речення, рядка, строфи. Кожний достатньо широкий мовний вислів розпадається на декілька взаємо підпорядкованих фразових груп, з'єднаних наголосами, різними по силі.

При вокалізі тексту — поетичного або прозаїчного — фразовий (логічний) наголос має порівняно більше значення, ніж словесне або метричне. Підкреслення смислових акцентів виконавськими засобами (темпоритмічними, динамічними, артикуляційними) допоможе згладити неправильності музичної декламації, зокрема неспівпадання наголошених складів з сильними, ненаголошених — із слабкими долями такту і інші невідповідності поетичного і музичного метра.

Головним прийомом досягнення відповідності між музичним і літературним фразуванням є свідома зміна музичної структури за допомогою використання ланцюгового дихання, постійність темпу, динаміки, тембру, штриха (в цьому випадку окремі побудови зв'язуються в єдине ціле) або, навпаки, за допомогою ввдення цезур, пауз, контрастних змін динаміки, темпу, тембру, штрихів, підкреслення меж окремих побудов — засобів, сприяючих дробленню цілого на окремі розділи.

Особливо велике значення для об'єднання цілого і розчленовування на фрази в хоровому співі має дихання. Тільки в хорі можливо ланцюгове дихання, що забезпечує безперервність співу і об'єднання окремих побудов.