Попередня допоміжна штучна вентиляція легень

Лікування гострого респіраторного дистрес-синдрому, асоційованого з новим вірусом грипу А (H1N1), має відповідати опублікованим настановам, розробленим на підставі фактичних даних, для випадків гострого респіраторного дистрес-синдрому, котрий став наслідком сепсису. Потрібно використовувати методи механічно захищеної вентиляції легень.

Таблиця 8

Скорочене викладення клінічних методів ведення хворих, інфікованих вірусом грипу А (H1N1)

Способи	Стратегії
Антибіотики	У випадку пневмоній – лікування негоспітальної пневмонії з дотриманням опублікованих настанов до отримання результатів мікробіологічного аналізу (наприклад, протягом 2 – 3 днів); в подальшому, у випадку ідентифікації патогену, проводиться індивідуальне лікування.
Противірусна терапія	У випадках необхідного лікування – озельтамивір чи занамівір. Вірус грипу А (H1N1) не чутливий до амантадину та римантадину.
Кортикостероїди	Призначати дозу стероїдів від помірної до високої НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ. Їхня користь не доведена, а використання їх може зашкодити.
Боротьба з інфекцією	Стандартні заходи та заходи з попередження передачі повітряно-крапельним шляхом. У випадку виконання пов’язаних з високим ризиком процедур з утворенням аерозолів необхідно застосовувати відповідний респіратор частиць (N95, FFP2 чи аналогічні), захист очей, халати, рукавички та проводити дану процедуру в залі, який оснащений засобами попередження повітряно-крапельній передачі, який може бути оснащений засобами природної чи примусової вентиляції у відповідності із настановою ВООЗ.
Нестероїдні протизапальні засоби. Жарознижуючі засоби.	Парацетамол (ацетамінофен), що призначається перорально чи у вигляді свічок. Уникати призначення саліцилатів (аспірину та препаратів, що містять аспірин) дітям до 18 років через ризик розвитку синдрому Рея
Киснева терапія	Моніторувати насичення киснем та підтримувати Sa O2 на рівні >90% (у вагітних >95%) за допомогою носових трубок чи маски.

Коментар робочої групи: клас респіраторів N95 – стандарт США; клас респіраторів FFP2 – європейський стандарт.

Seasonal Influenza in Adults and Children – Diagnosis, Treatment, Chemoprophylaxis, and Institutional Outbreak Management: Clinical Practice Guidelines of the Infectious Diseases Society of America (2009)

Противірусні лікарські засоби для хіміопрофілактики

Кому слід призначати противірусну хіміопрофілактику для запобігання грипу?

Рекомендації

17. Щеплення проти грипу є основним інструментом для запобігання захворюванню на грип і противірусна хіміопрофілактика не є заміною щепленню проти грипу. Коли віруси грипу циркулюють у громаді, хіміопрофілактику можна призначати особам з високим ступенем ризику протягом 2 тижнів після щеплення, перш ніж виробиться адекватна імунна відповідь на інактивовану вакцину (6 тижнів для дітей, які не були раніше вакциновані і які потребують 2 дози вакцини) (A – I).

18. Противірусну хіміопрофілактику слід розглядати для дорослих і дітей віком від 1 року, які мають високий ризик розвитку ускладнень грипу, для яких щеплення проти грипу протипоказане, недоступне, або матиме низьку ефективність (наприклад, особи зі значно ослабленим імунітетом) (B – II). Протипоказання до щеплення включають анафілактичну гіперчутливість на яйця або інші компоненти вакцини, гарячкові захворювання від помірних до тяжких і, як застереження, синдром Гієна-Барре в анамнезі протягом 6 тижнів після отримання попереднього щеплення проти грипу [5].

19. Противірусну хіміопрофілактику (у поєднанні зі швидким введенням інактивованої вакцини) слід розглядати для дорослих і дітей віком від 1 року, які мають високий ризик розвитку ускладнень від грипу (див. табл. 5) і ще не отримали вакцини проти грипу, коли активність грипу вже виявлена у громаді. Всякий раз, коли можливо, повинна бути введена вакцина проти грипу і щеплення рекомендованим особам повинно тривати до припинення поширення вірусу грипу у громаді (B – II).

20. Противірусну хіміопрофілактику можна розглядати для нещеплених дорослих, в тому числі медичних працівників, та для дітей віком від 1 року, які знаходяться в тісному контакті з особами з високим ризиком розвитку ускладнень грипу в періоди активності грипу. Всякий раз, коли можливо, повинна бути введена вакцина проти грипу; через 2 тижні після введення хіміопрофілактика може бути припинена (6 тижнів для дітей, які не були раніше щеплені і які потребують 2 дози вакцини) (B – III).

21. Противірусна хіміопрофілактика рекомендується для всіх мешканців (щеплених і нещеплених) в закладах, таких як будинки пристарілих та заклади тривалого догляду, в яких виникають спалахи грипу (A – I).

22. Найбільшу увагу стосовно використання противірусної хіміопрофілактики слід приділяти особам з найвищим ризиком пов’язаних з грипом ускладнень. Ризик пов’язаних з грипом ускладнень не ідентичний серед усіх осіб з високим ризиком і противірусна хіміопрофілактика, імовірно, буде найефективнішою серед групи пацієнтів з найбільшим ризиком ускладнень від грипу та смерті, таких як реципієнти гемопоетичних стовбурових клітин (B – III).

23. Противірусну хіміопрофілактику слід розглядати для осіб з високим ризиком розвитку ускладнень від грипу, якщо вакцина проти грипу не доступна через недостатню кількість. Якщо вакцина доступна, для цих осіб має здійснюватися щеплення (A – I).

24. Противірусну хіміопрофілактику можна розглядати для осіб з високим ризиком розвитку ускладнень грипу (див. табл. 5) у ситуаціях, коли існує документальне підтвердження низької клінічної ефективності вакцини проти грипу у зв’язку з циркуляцією штамів вірусів грипу, які антигенно відрізняються від штамів вакцини, так, що очікується істотне збільшення невдач щеплення, як визначається федеральними, державними і місцевими органами охорони здоров’я (C – II).

WHO Guidelines for Pharmacological Management of Pandemic Influenza A (H1N1) 2009 and other Influenza Viruses (February 2010)

Рекомендація 4: Коли людина з вірусом грипу звертається до служби невідкладної допомоги, пацієнтам з тяжкою імуносупресією слід запропонувати хіміопрофілактику озельтамивіром або занамівіром. (Сильна рекомендація, дуже низька якість доказів).

Рекомендація 11: Якщо особи з високим ризиком розвитку ускладнень грипу контактували з пацієнтом з грипом, розгляньте пробне лікування озельтамивіром або занамівіром. (Сильна рекомендація, дуже низька якість доказів).

В інших ситуаціях, коли ризик інфікування є причиною для занепокоєння, медичним працівникам рекомендується вести моніторинг пацієнтів з високим ризиком, які контактували з пацієнтом з грипом, на предмет ранніх ознак і симптомів гострої респіраторної інфекції і грипоподібних захворювань (див. розділ 2: Опис випадків) і почати противірусне лікування якомога швидше, як описано в рекомендаціях 5 і 8.

Коментар робочої групи: розділ 2 (Опис випадків) представлений в оригінальному документі WHO Guidelines for Pharmacological Management of Pandemic Influenza A (H1N1) 2009 and other Influenza Viruses (February 2010)

Seasonal Influenza in Adults and Children – Diagnosis, Treatment, Chemoprophylaxis, and Institutional Outbreak Management: Clinical Practice Guidelines of the Infectious Diseases Society of America (2009)