Від найдавніших часів до кінця 16 СТ.

РОЗДІЛ І.

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ

ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ 16 СТ.

ТЕМА 1. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

ПЛАН.

1. Зразки образотворчого мистецтва Трипільської та скіфської культури.

2. Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор’я.

3. Художня культура Київської Русі.

4. Ікони Київської Русі за межами України.

5. Мистецтво книжкової мініатюри.

6. Образотворче мистецтво Галицько-Волинського князівства

7. Художня культура польсько-литовської доби.

 

1.

Трипільська культура нале­жить до духовних вершин неоліту. Назва походить від першого місця ви­явлення – селища Трипілля поблизу Києва, де наприкінці 19 ст. археологи провели перші розкопки стародавніх поселень.

Високий художній рівень притаманний керамічним виробам трипільських майстрів. Трипільська кераміка ви­разна за формою (зокрема є оригінальні біноклеподібні посудини), цікава за колоритом. Переважають відтінки жовтого, інколи червоного кольорів. Посуд прикрашали рослинними й гео­метричними орнаментами, іноді – реалістичними зображеннями тва­рин і людей.

Мистецтво скіфів характеризує так званий «звіриний стиль», у якому домінували зображення реальних і фантастичних тварин: оленів, пантер, ко­ней, грифонів.

Образ жизни кочевников не располагал к созданию монументальной живописи и скульптуры. Найденные в захоронениях образцы их искусства – это обкладки колчанов и ножен, украшения конской сбруи, щитов, рукояток мечей, а также женские украшения: ручки зеркал, пряжки, браслеты, гривны и т.д. Несомненный признак скифской принадлежности того или иного изделия – особый способ изображения животных, так называемый скифский звериный стиль. Животные всегда изображаются в движении и сбоку. Особенностями скифского звериного стиля являются необычайная живость, характерность и динамика образов, замечательная приспособленность изображений к формам предметов. Наряду с изображениями фигур животных на них встречаются сцены борьбы зверей (чаще всего хищника, терзающего травоядное животное). Изображения выполнялись чаще всего из золота, серебра, железа и бронзы.

Візуальний ряд:

1. Золота фігура оленя з Костромського кургану.

2. Золота пантера.

3. Гребінь із зображенням батальної сцени.

4. Пектораль.

Вот перед нами один из шедевров этого искусства – золотая фигура оленя из Костромского кургана. Образ оленя был связан для скифов с представлением о солнце, о свете. Вся фигура оленя подчинена художником какому-то особенному, напряженному ритму. В ней нет ничего случайного, лишнего; трудно представить себе более законченную, продуманную композицию. Ну хотя бы гармоническое сочетание чудесной в своем мягком изгибе шеи оленя с тонкой его мордой, над которой величественно возвышаются завитки откинутых назад огромных рогов, каких нет в природе и которые торжественно стелются вдоль всей его спины! Зверь лежит, настороженно прислушиваясь к малейшему шороху, но в нём такой порыв, такое стремление вперёд, только вперед, что кажется, будто его подняло с земли и он не лежит, а летит как стрела, рассекая воздух. Все в этой фигуре условно и в то же время предельно правдиво, а значит, реалистично.

Золотая пантера – украшение щита скифа (как и олень из Костромского кургана). Фигура зверя стилизована, причем условность доходит до того, что хвост и лапы сами украшены фигурами свернувшихся хищников.

Золотой гребень по своей композиции напоминает фасад греческого храма с 12 колоннами, треугольным фронтоном с изображением трех сражающихся воинов и фризом из пяти лежащих львов. Детали отливались или ковались по отдельности, тщательно обрабатывались с обеих сторон, затем спаивались.

Шедевр античного ювелирного искусства – Золотая пектораль. О смысле изображений на Пекторали идут споры. Существуют, в основном, три версии смыслового содержания шедевра.

Версия 1: Модель Вселенной

Трехъярусное строение Пекторали отражает представление скифов о Вселенной. Внизу – борьба коней с фантастическими грифонами, дикие звери: возможно, это образ мира стихий, мира демонов, мира, чьи корни уходят в подземное царство, во владения мертвых... Средний ярус заполнен большими, украшенными голубой эмалью цветками, изображениями ветвей и птиц. Третий ярус – это не просто бытовые зарисовки, а образ высшего мира, где празднуется торжественный новогодний обряд. И не простые скифы возятся с овчиной, а два легендарных царя в высшем мире шьют магическое одеяние из золотого руна.

Вся композиция, безусловно, имеет религиозное значение. Три мира – корни, ствол и крона Мирового Древа. Они же царства мертвецов, живых людей и высших, божественных существ – были основой космогонии многих племен.

Версия 2: Карта владений скифов

На Пекторали запечатлена символическая карта древних владений скифов ("скифского квадрата", по Геродоту), Черное море и прилегающие к нему земли. Хорошо различима линия морского побережья от Босфора до Кавказа. На карте нет Азовского моря. Но, по данным украинских археологов-подводников, в древности уровень азовских вод был ниже нынешнего на 9-12 метров. Керченский пролив тоже еще не существовал. Важно подчеркнуть, что все фигуры календаря Пекторали по своим контурам похожи на 16 особых территорий - земель, которые в свое время входили в состав Великой Скифии. В центре главная земля - Скифия (ныне Украина). На Пекторали она изображена в виде бараньей шкуры, которую держат два скифских царя брата Пал и Нап, потомки легендарного Скифа, что, видимо, означает двоевластие. На овечьей шкуре можно увидеть Крымский полуостров, характерные очертания юга Украины! Выпуклости обозначают горы и возвышения, глубокие линии - реки. Можно разобрать в золотом плетении части территорий теперешних России, Молдавии, Грузии, Румынии, Болгарии, Турции...

Очевидно, вся эта географическая премудрость 2500 лет назад была понятна только специально обученным особам, жрецам, царям, военачальникам... Властелин всегда носил с собой схему своих владений!

Версия 3: Календарь

Скифы уже в те времена знали, что в году 365 дней. Для коррекции счета времени по своему календарю они просто не учитывали 3 дня (21,22,23 июня) в период летнего солнцестояния (368-3=365). В високосный год не учитывали 2 дня - 22,23 июня (368-2=366). Время также исчисляли и большими периодами по 16 лет - т.н. скифскими индиктами. Скифы были язычниками, поэтому у каждого дня, месяца, года, индикта, и т.д. были свои божества времени в виде домашних животных, которые были расположены на пекторали по кругу. Тайну календаря пекторали знали только цари и жрецы, иные представители элиты скифского общества, что помогало им, на основе знаний, управлять народом.

 

2.

Античне мистецтво Північного Причорномор'я.

Поряд зі скіфською культурою на півдні українських земель роз­квітла надзвичайно багата культура грецьких античних міст. Серед них: Ольвія, Херсонес, Феодосія, Пантікапей, Тіра. Мистецтво Північного Причорномор'я поєднало в собі елементи грецької, римської та місцевої культур. Громадські й житлові споруди при­крашаються скульптурами богів і героїв, розписуються міфологічними сюжетами і сценами з реального життя.

До наших днів дійшли залиш­ки архітектурних споруд, керамічні вази, характерні для анти­чного мистецтва, прикраси, фрагменти мармурових статуй і рельєфів, статуетки.

Візуальний ряд:

1. Руїни Пантікапея

2. Херсонес

3.

Розквіт м истецтва Київської Русі відбувся після прийняття християнства і визначився орієнтацією на візантійське мистецтво. Запровадження християнства долучило культуру Київської Русі до цінностей західної цивілізації.

Візуальний ряд:

1. Борисоглібський собор (Чернігів)

2. Спасо-Преображенський собор (Чернігів).

3. Фрагмент мозаїчної кладки підлоги Десятинної церкви (Київ).

4. Фрески Кирилівської церкви.

5. Фреска «Святий Кирил вчить царя»

 

Основою архітектури стають православні церкви та собори. Християнський храм набуває глибокого символіч­ного змісту, він уособлює модель Всесвіту, де панують порядок і чітка ієрархія духовних сил, зосереджених навколо головної сили – Творця. Центральна частина споруди увінчується куполом, навколо яко­го зазвичай розташовуються інші – менші за розмірами.

Техніки монументального живопису: мозаїка і фреска. Най­більшу цінність становлять фрески Кирилівської церкви в Києві (ХІІ ст.).

Поєднання в одному ансамблі мозаїк і фресок – самобутнє явище художньої культури Київської Русі, невідоме Візантії.

 

4.

 

Становлення давньоруського іконопису відбулося у другій поло­вині XI – на початку XII ст. До цього ікони були, переважно, візан­тійські та грецькі. Разом із поширенням будівництва храмів виникла давньоруська школа іконопису.

Давньоруські майстри дотримувались суворого іконописного ка­нону. Його створення зумовила легенда про те, що перші ікони або з'явились самі по собі або були написані з натури художниками, які особисто знали або пам'ятали святих. Отже, православна церква ніколи не допускала писан­ня ікон за уявою чи з живих осіб.

Іконописні зображення створювались за пев­ними суворими правилами.

Условность письма должна была четко отграничивать божественный мир от земного и подчеркивать в ликах Христа, Богоматери и святых их неземную сущность. Для этого фигуры изображались плоскими и неподвижными, применялась обратная перспектива, были невозможными любые временные проявления (время года или суток). Золотой фон икон символизировал божественный свет, фигуры не имели теней, ведь «в Царстве Божьем» их нет.

Візуальний ряд:

1. Зворотна перспектива.

2. Володимирська (Вишгородська) ікона Божої Мате­рі (12 ст.)

Обратная перспектива – метод в живописи, при котором более далёкие от зрителя предметы изображаются более крупными. Таким образом, линии на картине, изображённой в обратной перспективе, сходятся не на горизонте, а в точке зрителя. Обратная перспектива применялась в византийской и древнерусской иконописи. Встречается и в западноевропейском средневековом искусстве. Также обратная перспектива характерна для рисунков детей до определённого возраста. Критики обратной перспективы полагали, что древние иконописцы не умели правильно рисовать и не знали о перспективе. Однако философ Павел Флоренский обосновал применение обратной перспективы в иконописи необходимостью придать иконе сакральный символический смысл и сделать её своего рода окном в иной мир.

Щоб чітко слідувати канону, давньоруські майс­три користувались у якості зразків візантійськими іконами або словесним описом кожного іконописного сюжету. Ікони, виконані в київському стилі, нага­дують мозаїки та фрески: вони мають вишуканий колорит зі складною символікою кольорів. У центрі – прекрасні, сповнені високої духовнос­ті образи Ісуса Христа, Богоматері, святих. Видовжені фігури на золото­му тлі, лики з глибоким поглядом великих очей, німб навколо голови – все це викликає враження нереаль­ного, невагомого, неземного.

Ікони XI-XII ст., виконані київськими май­страми майже не збереглися, але літописи свідчать, що ці творіння вивозили в різні міста Київської Русі, де вони слугували канонічним зразком. Таким чином, більшість із шедеврів сакрального мистецтва княжої доби, які збереглися до наших часів, перебуває поза межами України – в музеях Москви і Санкт-Петербурга.

Владимирская икона Божией Матери (первоначально Вышгородская) — икона Богородицы, одна из самых чтимых реликвий Русской Церкви; считается чудотворной. На Русь икона попала из Византии в начале XII века. Вначале Владимирская икона находилась в женском Богородичном монастыре Вышгорода, недалеко от Киева. В 1169 году біла перевезена во Владимир (по которому она и получила нынешнее наименование), где она хранилась в Успенском соборе. Во время нашествия Тамерлана в 1395 году чтимая икона была перенесена в Москву для защиты города от завоевателя. Икона стояла прежде в Успенском соборе Московского Кремля. В 1930 году она была передана в Государственную Третьяковскую галерею. С сентября 1999 года находится в храме-музее при Государственной Третьяковской галерее.

Иконографически Владимирская икона относится к типу «Елеуса» («Умиление»). Младенец припал щекой к щеке Матери. Икона передаёт полное нежности общение Матери и Ребёнка. Мария предвидит страдания Сына в Его земном пути. Отличительная особенность Владимирской иконы от прочих икон типа «Умиление»: левая ножка Младенца Христа согнута таким образом, что видна подошва ступни, «пяточка».

 

5.

 

Розповсюдження писемності і поява книг зумовили виникнен­ню в Київській Русі такого виду живопису, як книжкова мініатюра. Перші твори оригінальної давньоруської писемності були створені в епоху правління князя Ярослава Мудрого та його синів. Київський князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському со­борі бібліотеку. Це сприяло розквіту мистецтва книжкової мініатю­ри – невід'ємної складової художнього оформлення рукописної книги.

Художнє оздоблення рукописних книг складалося з мініатюр. Мініатюрність як ознака твору вимагала філігранного ви­конання. Невід'ємними елементами художнього оформлення кожного літературного твору були заставки (сюжетні зображен­ня, розміщені на початку книги чи її розділу) і буквиці (великі орна­ментовані кольорові літери на початку тексту). Також рукописи часто прикрашалися кінцівками й візерунками на полях.

Значення заставок в рукописних книгах дуже велике: вони мали налаштувати читача на зміст тексту, дати йому певний філософсько-естетичний настрій. Окрім цього, заставки застосовувались для позна­чення структури книги.

Книжковим мініатюрам давньоруських книг властиві надзвичайна вишуканість, яскраве орнаментальне оточення фігур та велика кількість позолоти, що наближає це мистецтво до ювелірного.

Візуальний ряд:

1. Заставка Мстиславового Євангелія

2. Буквиці Остромирового Євангелія

 

6.

 

Нашестя Золотої Орди завдало нищівного удару й спустошило київ­ські землі. Центр культури і мистецтва у 14-16 ст. перемістився до Галицько-Волинського князівства. Завдяки своєму географічному положенню та зв'язкам із західноєвропейськими державами Галицько-Волинське князівство привнесло у свою культуру елементи романсько­го, а згодом і готичного стилів.

Зодчество Галицько-Волинського князівства було своєрідним. Дуже важливо відзначити розбіжності в художніх рисах, притаманних архітектурі Волині та Галичини.

 

 

	Зодчество Галицько-Волинського князівства

 

 

 

 

Візуальний ряд:

1. Успенський собор (Володимир-Волинський)
2. Церква святого Пантелеймона
3. Замок Любар­та (Луцьк)

Роздивіться Успенський собор, зведений волинськими архітекторами, і церкву святого Пантелеймона, творіння галицьких зодчих. Як в архітектурі цих будівель виявилися візантійсько-київські та західноєвропейські (романські) художні традиції?

Замок Любар­та – найвизначніша архітектурна пам'ятка Луцька, чудовий зразок світської архітектури часів Галицько-Волинського князівства.

 

7.

На особливостях розвитку мистецтва польсько-литовської доби позначилася близькість до країн Центральної Європи. Сформувалась самобутня культура, яка не лише успадкувала традиції Київської Русі, але й увібра­ла чимало культурних надбань західних країн. На архітектуру вплинули європейські художні стилі, насамперед Ренесанс.

Провідну роль у розвитку мистецтва польсько-литовської доби віді­гравав Львів – місто, де місцеві архітектори, скульптори, живописці тво­рили поряд із митцями з різних європейських країн, переосмислюючи ренесансні впливи на національному ґрунті. На архітектурі багатьох споруд Львова позначилася католицька культура з її готичними ознаками.

Візуальний ряд:

1. Будинок К.Корнякта.

2. Внутрішній дворик будинку Корнякта

3. Успенська церква

Із найприкметніших пам'яток міської архітектури Львова – трипо­верховий будинок заможного купця Костянтина Корнякта. Чарівний і за­тишний внутрішній дворик цього будинку з розкішною триярусною ар­кадою нагадує італійські палаци епохи Відродження.

Величний архітектурний ансамбль Успенської церкви було зведено на замовлення православного Львівського братства.

Висновок до теми 1: Тривала еволюція художньої культури України від дохристиянської доби до завершення польсько-литовського періоду з мистецько-культурною кульмінацією в період розквіту Київської Дер­жави зумовила її самобутній розвиток як складової європейського мис­тецтва.

 

Самостійна робота по темі 1

1. Види мистецтва.

2. Від чого походить назва трипільської культури.

3. Особливості трипільської кераміки.

4. Зазначте особливості мистецтва скіфів. Наведіть приклади.

5. Опишіть архітектурні споруди Північного Причорномор'я. Залиш­ки яких виробів античного мистецтва дійшли до наших днів?

6. Передумови розквіту мистецтва Київської Русі. Особливості християнського храму Київської Русі. Наведіть приклади.

7. Техніки монументального живопису Київської Русі. Наведіть приклади.

8. Давньоруські іконописні канони. Який зміст має умовність іконопису?

9. Що вам відомо з історії Володимирської ікони Божої Мате­рі?

10. Яке мистецтво набуло популярності завдяки розповсюдженню писемності? Охарактеризуйте це мистецтво та наведіть приклади.

11. Охарактеризуйте впливи, яких зазнала художня культура Галицько-Волинського князівства. Наведіть приклади.

12. Чим відрізняється архітектурне мистецтво польсько-литовської доби від архітектури попередніх періодів? Мистецтво яких країн вплинуло на традиції українського зодчества того часу?

 

Візуальна вікторина по темі 1

1. Трипільська кераміка

2. Мистецтво скіфів. Золота фігура оленя з Костромського кургану.

3. Мистецтво скіфів. Золота пантера.

4. Мистецтво скіфів. Гребінь із зображенням батальної сцени.

5. Мистецтво скіфів. Пектораль.

6. Античне мистецтво Північного Причорномор'я. Руїни Пантікапея

7. Античне мистецтво Північного Причорномор'я. Херсонес

8. Київська Русь. Борисоглібський собор (Чернігів)

9. Київська Русь. Спасо-Преображенський собор (Чернігів).

10. Київська Русь. Фрагмент мозаїчної кладки підлоги Десятинної церкви (Київ).

11. Київська Русь. Фрески Кирилівської церкви.

12. Київська Русь. Фреска «Святий Кирил вчить царя».

13. Київська Русь. Володимирська (Вишгородська) ікона Божої Мате­рі (12 ст.)

14. Книжкова мініатюра. Заставка Мстиславового Євангелія

15. Книжкова мініатюра. Буквиці Остромирового Євангелія

16. Зодчество Галицько-Волинського князівства. Успенський собор (Володимир-Волинський).

17. Зодчество Галицько-Волинського князівства. Церква святого Пантелеймона.

18. Зодчество Галицько-Волинського князівства. Замок Любар­та (Луцьк).

19. Польсько-литовська доба. Будинок К.Корнякта.

20. Польсько-литовська доба. Внутрішній дворик будинку Корнякта.

21. Польсько-литовська доба. Успенська церква.