Розрахунок пропускної спроможності господарства

Показники	Рік ревізійного періоду	Основні види мисливської фауни
Козуля	Заєць - русак	Сіра куріпка
Осіння чисельність мисливської фауни
Кількість мисливських тварин, які підлягають відстрілу		-		-
	-		-
	-		-
	-		-
	-		-
			-
			-
			-

 

Показники	Рік ревізійного періоду	Основні види мисливської фауни
Козуля	Заєць - русак	Сіра куріпка
Норми відстрілу на одного мисливця в день		1 козуля на 10 мисливців	1 заяць на 1 мисливця	3 сірі куріпки на 1 мисливця
Пропускна спроможність на сезон полювання
Коефіцієнт успішності полювання		-
Пропускна спроможність на сезон полювання з урахуванням коефіцієнту успішності

 

Таким чином, загальна пропускна спроможність господарства по основним видам

мисливської фауни (козуля, заєць-русак, фазан, сіра куріпка) на початку ревізійного періоду складатиме 528 “мисливце-днів”, а в кінці ревізійного періоду (2030 р) – 904 “мисливце-дня”.

При плануванні пропускної спроможності государства використані рекомендації Б.М.Лопирьова, які наведені в журналі «Охота и охотничье хозяйство» №10, 1971р, в статті «Пропускная способность охотничьих хозяйств». В зв’язку з тим, що не всі виходи на полювання бувають успішними, згідно рекомендацій вводяться коефіцієнти успішності – 2.

Пропускна спроможність господарства по основним видам мисливської фауни з урахуванням коефіцієнта успішності (заєць-русак, фазан, сіра куріпка) на початку ревізійного періоду складатиме – 956 “мисливце-днів”, а в кінці ревізійного періоду

(2030 р) – 1607 “мисливце-дня”.

Пропускна спроможність господарства може бути збільшена за рахунок появи мігруючих видів мисливських птахів.

Розрахунок пропускної спроможності господарства по водоплавній дичині на основі даних обліку 2015 року наводиться у таблиці 9.3.2.

Таблиця 9.3.2

Водоплавна дичина (сезонна пропускна спроможність)
Вид птахів	Індекс при-росту	Чисельність, особин	Допустима норма відстрілу, (% від осінньої чисельності)	Допустима норма відстрілу, особин	Норма відстрілу на одного мисливця в день	Пропускна спроможність, мисливце-днів	Коефіцієнт успішності полювання	Пропускна спроможність з врахуванням успішності полювання, мисливце-днів
Всього	в тому числі
старі	молод-няк
Качки	1: 2,0
Лиска	1: 2,5
Кулики	1: 1,3

 

Розмір відстрілу водоплавної дичини залежить від весняної чисельності „місцевих” качок, які залишились в угіддях господарства на гніздування. Це дає можливість підрахувати величину відтворювального поголів’я. Далі при літньому обліку підраховується, скільки молодих качок приходиться на одну дорослу, що дозволяє установити індекс приросту популяції. (Я.С. Русанов. "Водоплавающая дичь").

Наприклад, якщо в порядку обліку виявлено 100 дорослих самок і 300 молодих, індекс приросту буде дорівнювати показнику 1,5 (300:200), а розрахунки показують, що при величині індексу 1,5, відстріл може становити близько 50%; при величині індексу 1,0 – близько 40%; при величині індексу 0,5 - не більше 20% осінньої чисельності птахів.

Строки, правила полювання та відповідальність за їх порушення визначені Законом України “Про мисливське господарство та полювання” (2000 рік зі змінами, внесеними в 2015 році).

При плануванні полювання на експлуатаційній ділянці господарства необхідно враховувати те, що одночасне полювання на всій території ділянки негативно позначається на загальній чисельності фауни й спричиняє її відкочування за межі господарства. Тому полювання повинно проводитись одночасно не більше як на 60-70% території експлуатаційної ділянки з розрахунком на те, щоб злякані звірі та птахи змогли спокійно сховатись на ділянках, які не охоплені полюванням.

Неабияке значення для успішного полювання має підготовка до сезону полювання і гарна організація його проведення.

 

 

9.4. Селекційний та вибірковий діагностичний відстріли

мисливських тварин

 

При вилученні частини диких тварин і птахів із популяцій (відстріл, відлов) важливе значення має не тільки загальна чисельність добутих тварин, але й їх статева та вікова структура.

Тому, добування диких мисливських тварин, особливо копитних, у всіх можливих випадках, повинно носити вибірковий, тобто селекційний характер.

Суть селекційного та вибіркового діагностичного вилучення диких тварин полягає в слідуючому:

в першу чергу, вилучаються вибраковані тварини, які не мають цінності для відтворення популяцій, а саме:

хворі, кволі, поранені, старі з явними ознаками деградації, або з нехарактерним для виду забарвленням, а при відстрілі самців оленів і козуль – особини з недорозвинутими рогами.

Відстріл вибракованих самців необхідно закінчувати до початку гону.

Не допускається відстріл маточного поголів’я (свиноматок, які звичайно ідуть попереду стада, дорослих самок з малятами, перспективних биків-рогачів).

Категорично забороняється відстрілювання здорових тварин, які не мають чітко виражених аномалій у своєму розвитку.

Здійснення активного впливу на статевий і віковий склад популяцій тварин також полягає в заохоченні добування молодих тварин – цьогорічок та ялових самок.

Селекційний відстріл дозволяється проводити при будь-якій щільності мисливських тварин, навіть нижче мінімальної.

У разі відстрілу хворої тварини потрібно мати висновок спеціаліста державної ветеринарної медицини, який зазначає в акті хворобу тварини і підписує його.

При умові регулювання чисельності копитних, шляхом селекційного вилучення, можна мати постійне поголів’я з оптимальною продуктивністю при одночасному отриманні максимальної і стабільної товарної продукції.

При вибірковому вилученні дикої фауни, крім вищезазначеного, слід користуватись “Інструкцією про селекційний відстріл мисливських тварин” (Міністерство аграрної політики та продовольства України, 2014 р).

Для селекційного відстрілу користувачу мисливських угідь потрібно одержати від Держлісагентства України та Харківської обласної державної адміністрації дозвіл на його проведення (не більш ніж на 2 фізичні особи) та бланк актів селекційного відстрілу мисливських тварин, які складаються на кожну вилучену особину.

Акт – це офіційний документ, який засвідчує факт відстрілу мисливської тварини конкретного виду, віку, статі та причину її відстрілу. Доручати відстріл потрібно досвідченим єгерям чи мисливцям, які володіють спеціальними знаннями та навичками.

З метою правильного визначення тварин, які підлягають селекційному відстрілу, спеціалізованими науково-дослідними установами розроблені “Критерії визначення в природних умовах особин мисливських тварин, які підлягають селекційному відстрілу” (наводяться в додатках стор.170), якими потрібно користуватись при щорічному проведенні селекційного відстрілу основних видів мисливських тварин господарства.

Діагностичний відстріл проводиться з метою оцінки епізоотичної ситуації та вивчення стану захворювань серед мисливських тварин.

У разі виявлення осередку хвороб користувач мисливських угідь зобов’язаний поінформувати про це територіальні органи Держветфітослужби України.

Підставою для видачі дозволу на діагностичний відстріл є розпорядження головного державного інспектора ветеринарної медицини Харківської області.

Дозволи на діагностичний відстріл на території мисливських угідь України (крім територій та об’єктів природно-заповідного фонду) видаються Держлісагентством України, а на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду видаються Харківською обласною державною адміністрацією.

Для отримання дозволу на діагностичний відстріл на території мисливських угідь (крім територій та об’єктів природно-заповідного фонду) користувачі мисливських угідь подають до Держлісагентства України заяву про його надання. До заяви додається розпорядження головного державного інспектора ветеринарної медицини Харківської області.

Селекційний та діагностичний відстріл здійснюється протягом строку, визначеного в дозволі, незалежно від строків сезону полювання працівниками, уповноваженими здійснювати охорону мисливських угідь, для територій природно-заповідного фонду - працівниками, уповноваженими здійснювати охорону цих територій, які отримали відповідні дозволи для його проведення.

Тварини, добуті в порядку відстрілу протягом мисливського сезону, вважаються добутими в межах ліміту цього сезону, а тварини, добуті в міжсезоння, - у межах ліміту наступного мисливського сезону. Добуті тварини залишаються у розпорядженні користувача мисливських угідь.

При діагностичному вилученні дикої фауни, крім вищезазначеного, слід користуватись “Інструкцією про про вибірковий діагностичний відстріл мисливських тварин для проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи” (Міністерство аграрної політики та продовольства України, 2014р).

 

9.5. Регулювання чисельності хижаків

 

Як уже зазначалось, в межах мисливських угідь зустрічаються хижі звірі і птахи, а також шкідливі тварини - бродячі собаки і коти.

Боротьба з ними повинна знаходитись у полі зору керівника мисливського господарства.

Відстріл та відлов вовків, бродячих собак і котів, сірих ворон здійснюється мисливцями за дозволом користувача мисливських угідь під час полювання на інші види мисливських тварин.

Відстріл та відлов перелічених тварин, а також лисиці не в мисливський сезон або в заборонених для полювання місцях здійснюється мисливцями за дозволом Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Добування вовків, лисиць, бродячих собак і котів, сірих ворон належить до службових обов’язків штатних єгерів господарства (ст.33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Висока щільність хижаків є однією із важливих причин, яка стримує ріст поголів’я ряду видів мисливських звірів та птахів. Це положення добре відоме із досвіду мисливських господарств і підтверджено багаточисельними науковими дослідженнями.

В умовах даного мисливського підприємства до таких хижаків відносяться вовк і лисиця. При появі вовка боротьба з ним повинна проводитись всіма доступними способами, такими як полювання з обкладними прапорцями в зимовий період, розорення вовчих лігвищ весною і на початку літа, полювання на «підвивку» восени тощо.

Багато хто недооцінює діяльності лисиці по відношенню до такої мисливської фауни як зайці та перната дичина. Не слід забувати, що відповідно літературним джерелам лисиця понижає чисельність зайців на 10-30%, мисливських птахів – на 10-15%.

Сучасна щільність лисиці в господарстві не є високою. Оптимальною для мисливського господарства спортивного напрямку можна вважати щільність не більше однієї особини на 1000 га мисливських угідь.

Великої шкоди мисливській фауні завдає ворона сіра. Вона знищує велику кількість яйцекладок і пташенят водоплавної дичини, тому знищення її являється одним із завдань, які стоять перед мисливським господарством.

В умовах густонаселеної території господарства справжнім лихом для більшості видів дичини, і особливо зайців, являються бродячі собаки та кішки. При появі їх в мисливських угіддях, вони підлягають безумовному знищенню. Корисно активно проводити роз’яснювальну роботу серед місцевого населення про шкоду, яку приносять здичавілі собаки та кішки, а також про правила утримання свійських тварин.

 

9.6. Способи та строки полювання

 

Відповідно до Закону України “Про мисливське господарство та полювання” на території мисливського господарства полювання може здійснюватись такими способами:

- індивідуальне полювання;

- колективне полювання;

- колективне полювання з нагоничами (облавне полювання)

При полюванні може використовуватись:

- мисливська вогнепальна зброя;

- собаки мисливських порід, ловчі звірі та птахи (за наявністю паспортів на них з допуском до полювання у поточному році);

- сітки і пастки для відлову тварин живцем;

- пастки для добування хутрових звірів з науковою метою та для переселення;

- мисливські вежі;

- пахучі не отрутні приманки

Полювання може здійснюватись у такі строки:

на норця великого, качок (крім гоголя, черні білоокої, савки, огара, галагаза, гаги звичайної, лутка, крохалів, черні червонодзьобої, нерозня, креха середнього, каменярки, казарок білощокої та червоноволої), лиску, куликів (крім кулика-сороки, ходуличника, шилодзьобки, кроншнепів, чайки, лежня, дерихвоста, поручайника, крем’яшника, чорниша, перевізника, фіфі, зуйка морського, малого, великодзьобого, галстучника, пісочників, плавунців, баранця великого), голубів (крім голуба-синяка) – у серпні - грудні;

на гусок: сіру, білолобу велику, гуменника – у серпні - січні;

на куріпку сіру, фазана – у жовтні - грудні;

на перепела – у серпні - листопаді;

на самця козулі – з 1 травня по грудень включно;

на самців лані, оленів європейського та плямистого, лося, муфлона, кабана та його молодняк, здатний до самостійного існування – у серпні - січні;

на самок лані, оленів європейського та плямистого, козулі, лося,муфлона, кабана та їх молодняк, здатний до самостійного існування – у вересні -грудні;

на бабака – у червні - вересні;

на борсука – у жовтні - листопаді;

на білку, бобра, ондатру, куниць лісову і кам’яну, норку американську, тхора лісового, єнотовидного собаку, лисицю, вовка – з жовтня по лютий включно;

на кроля дикого і зайця-русака – з 1 листопада по січень включно.

Строки полювання (конкретна дата відкриття та закриття полювання на певний вид мисливських тварин, дні полювання протягом тижня) та порядок його здійснення, а також норма добування мисливських тварин визначаються користувачем мисливських угідь у межах строків, визначених Законом України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, обласними державними адміністраціями та доводяться користувачами мисливських угідь до відома громадськості.

 

9.7. Охорона праці, техніка безпеки та виробнича санітарія

 

Забезпечення безпеки праці та дотримання правил виробничої санітарії єгерською службою та іншими працівниками мисливського господарства покладається на його керівника.

Директор зобов’язаний покращувати умови праці, повсякденно слідкувати за дотриманням правил техніки безпеки та виробничої санітарії всім персоналом господарства, а також всіма мисливцями під час полювання.

Для проведення відстрілу диких тварин директор господарства призначає зі свого штату керівника полювання. Керівником полювання здійснюється підготовка, безпосередня організація та проведення полювання.

Вказівки керівника, які стосуються техніки і порядку проведення полювання, являються обов’язковими для всіх членів команди мисливців.

Перед початком полювання його керівник повинен провести інструктаж по техніці безпеки, порядку організації та проведення полювання під розписку кожного учасника полювання, а також провести жеребкування стрілецьких номерів з зазначенням наступного їх чергування, а також дати мисливцям чіткі вказівки про порядок полювання, допустимі дистанції пострілу, сектори обстрілу та інші особливості полювання в умовах даної місцевості.

Оклад звіря, визначення місця загону, розташування стрілецької лінії і номерів визначається керівником полювання та старшим команди мисливців.

Перед кожним полюванням його керівник проводить інструктаж по порядку здійснення полювання.

На всіх учасників полювання покладаються сувора відповідальність за знання, чітке й суворе виконання й дотримання „Положення про правила проведення полювань, поводження із зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин”, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.10.2011 № 549, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 р. № 1211/19949, які включають великий перелік основних правил безпеки при поводженні з мисливською зброєю та основні правила по техніці безпеки організації та проведення групового (облавного) полювання.

Груповим (облавним) полюванням вважаються полювання з застосуванням загону диких тварин на засідку стрільців (стрілецьку лінію).

Абсолютно не допускається прибуття мисливців і перебування їх на полюванні у нетверезому стані, з несправною або незареєстрованою мисливською зброєю.

Облавне полювання можна проводити тільки в умовах доброї видимості – з настанням повного світанку, з розсіянням туману або припиненням снігопаду.

Всяка стрілянина в темряві, тумані, у сильний снігопад на колективному полюванні категорично забороняється.

 

10. Біотехнічні заходи

 

10.1. Види біотехнічних заходів

 

У сучасних умовах антропогенного впливу на мисливські угіддя біотехнічні заходи є ефективним прийомом інтенсифікації мисливського господарства, що сприяє не тільки зберіганню, але і збільшенню чисельності мисливських тварин. Тільки при проведенні комплексу біотехнічних заходів у спортивних мисливських господарствах можливо підтримувати високу чисельність мисливських тварин.

Біотехнічні заходи поділені на дві основні групи:

- заходи загальної конструктивної дії (А) - кардинально (реформуючи) змінюють кормові та захисні властивості мисливських угідь на значний проміжок часу;

- заходи окремої (обмеженої) дії (Б) - призводять до тимчасової (сезонної) зміни ємкості угідь.

До групи біотехнічних заходів А відносяться:

1. Біотехнічна реконструкція лісових насаджень;

2. Заходи по збільшенню ємності мисливських угідь при проведенні лісогосподарських, сільськогосподарських, гідромеліоративних та деяких інших робіт, які змінюють якість місцезнаходження мисливських тварин;

3. Кормові та захисні посіви та посадки багаторічних (сільськогосподарських, деревних чи чагарникових) порід;

4. Створення штучних водойм для диких тварин та заходи по їх біотехнічному упорядженню (по аналогії з ПОК - природоохоронними комплексами у лісових насадженнях південного степу України);

5. Створення штучних переходів по забезпеченню вільних міграційних переміщень мисливських тварин;

6. Будівництво штучних місць гніздування;

7. Контроль над чисельністю хижаків, боротьба з незаконними полюваннями;

8. Ветеринарно - санітарні заходи;

9. Інші роботи, що кардинально та на значний (понад сезон) проміжок часу змінюють якість мисливських угідь.

До групи біотехнічних заходів Б відносяться:

1. Штучна зимова підгодівля мисливських тварин;

2. Тимчасове збільшення кормових та захисних умов (використання порубочних залишків на лісосіках, однорічний посів або посадка кормових полів, спорудження тимчасових притулків для дичини, тощо);

3. Спорудження тимчасових водопоїв;

4. Покращання доступності кормів та водопоїв;

5. Скорочення негативної дії чинників неспокою (регулювання інтенсивності побічного користування, підсочки, випасу худоби, рекреаційного навантаження, тощо);

6. Засоби охорони умов проживання мисливських тварин (заборона весняного випалювання рослинності та порубочних решток, обладнання сільськогосподарських агрегатів відлякуючими пристроями та дотримання заходів по запобіганню шкоди тваринам під час збирання урожаю в умовах польових мисливських угідь, тощо);

7. Тимчасове покращення захисності угідь шляхом заборони відвідувань місць виведення молодняку - створення “острівків спасіння” “місць тиші”;

8. Інші роботи по тимчасовому покращанню умов проживання мисливських тварин.

Звичайно захистити тварин від всіх негараздів життя неможливо, але при розумному веденні мисливського господарства вдається значно зменшити негативний вплив багатьох природних та антропогенних факторів. Для цього треба чітко виконувати комплекс елементарних біотехнічних заходів, які можуть значно покращити умови існування всіх тварин в найбільш критичні періоди їхнього життя. Регламентація основних біотехнічних заходів для степової (північної) зони вказана у таблиці 10.1.1.

Під час проведення підгодівлі тварин треба виходити з таких особливостей:

1) 3 часом концентрація природних кормів сильно зменшується, а їх якість погіршується;

2) Через нестачу висококалорійної поживи, високі енергетичні втрати по підтриманню життєвих функцій організму найгірший фізіологічний стан у тварин спостерігається не взимку, а в кінці березня - на початку квітня;

3) Птахи мають вищий рівень обміну речовин, чим ссавці і тому менш витривалі до голодування;

4) Найбільш несприятливий період року для більшості тварин - перша половина весни.

 

Таблиця 10.1.1