З покупцями та постачальниками 2 страница

Реалізація цих цілей проводиться за рахунок кращого використання чи додаткового залучення ресурсів, у тому числі збереження кількості існуючих робочих місць, створення можливості проведення розрахунків з кредиторами та отримання прибутку підприємства на основі наявних фінансових, організаційних, правових, виробничих, техніко-технологічних можливостей і є завданням санації. Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що в умовах фінансової кризи проведення санації підприємства займає вагоме місце в забезпеченні його ефективного функціонування та підвищенні прибутковості.

 

ПОШУК Й ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ ТРУБНОГО ЦЕХУ ВАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ»

Сорокопуд Ю.О., керівник ас. Приходченко О.Ю.

Національна металургійна академія України

В умовах ринкової економіки одержання прибутку є безпосередньою метою виробництва. Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних фондів допомагає переборювати наслідки ризику, зв'язаного з реалізацією товарів на ринку. Максимізація прибутку є головною метою фінансового менеджменту на підприємстві. Ціна та обсяг реалізації продукції — одні з найважливіших параметрів, що визначають прибутковість підприємства, тому їх оптимізація є першочерговим завданням фінансового менеджменту. Кожне рішення щодо зміни цін на продукцію або збільшення (зменшення) обсягів реалізації продукції має бути відповідним чином проаналізовано, мають бути чітко визначені його наслідки для ефективності діяльності підприємства.

На сучасному етапі розвитку економіки України, основною та самою найактуальнішою проблемою є проблема грамотного і ефективного управління прибутком, його систематичне одержання та його максимізація. Тому, домінуючою проблемою для підприємства є максимізація прибутку, що означає розробку стратегії на систематичне збільшення прибутку та мінімізацію витрат. Механізм ефективного управління прибутком повинен сприяти підвищенню ефективності виробництва і стимулювати його розвиток. Для підприємства максимізація прибутку полягає у виборі такого об'єму реалізації продукції, при якому граничні витрати підприємства, в виробництві і при реалізації, дорівнювали ринковій вартості. Шляхи зростання прибутку: зростання об'єму виробництва та реалізації випускної продукції; зменшення собівартості та підвищення якості продукції, що випускається.

 

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ КРЕДИТНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ПОЗИЧАЛЬНИКА В УМОВАХ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Кульпанова І.В., керівник ас. Приходченко О.Ю.

Національна металургійна академія України

 

Перед комерційними банками України на сучасному етапі розвитку стоїть важливе завдання розробки дієвої кредитної політики, так як в останні роки помітно збільшення обсягів кредитування в комерційних банках. Вдосконалення кредитної політики допоможе банкам мінімізувати різного роду ризики, що виникають у практиці. Кредитна політика базується на вмінні працівників банку правильно і обґрунтовано вибрати: сектор економіки, на якому доцільно проводити кредитні операції в даний момент часу; а також «свого клієнта», виходячи з його кредитоспроможності і інших факторів, що мають першочергове значення для банку при вирішенні питання про можливості надання позики. Кредитна експертиза необхідна для забезпечення послідовності дій, диверсифікації діяльності банку; розвитку загальної кредитної культури в банку.

Подальший розвиток Приватбанку у сфері оптимізації кредитної політики повинен базуватися на продуманій стратегії серед її основних напрямів має бути: перманентне вдосконалення системи оцінки кредитоспроможності позичальника; подальше поліпшення всіх аспектів кредитної діяльності і оптимізація організаційної структури з метою забезпечення якісно нової системи управління банком; використання комплексного програмно-цільового підходу до планування діяльності банківської установи; оптимізація кредитних вкладень за рівнем галузевого ризику з урахуванням потенційної ефективності; збільшення обсягу й видів кредитування з метою успішної реалізації концепції банку; поліпшення маркетингової діяльності. Отже, удосконалення кредитної політики повинно забезпечити оздоровлення фінансового сектору та відновлення темпів економічного зростання в Україні. Саме це є головним завданням в умовах необхідності якнайшвидшого подолання наслідків фінансової кризи.

ПОБУДОВА СИСТЕМИ ФІНАНСОВОЇ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЗА ЦІЛЯМИ В УМОВАХ ПАТ «ПРОМВИБУХ»

Садлоагдієвська Є.С., керівник ас. Приходченко О.Ю.

Національна металургійна академія України

 

Підприємство «Промвибух», яке досить довго проіснувало на українському ринку, переживає період застою. Маючи сталі зв'язки і постійних замовників, воно не розвивається, не збільшує прибутки, не використовує свій потенціал на повну потужність. Для пожвавлення роботи та підняття бізнесу необхідно переглянути стратегічні цілі, всебічно проаналізувати існуючу й майбутню діяльність. Сучасний ринок ставить компанію перед досить жорстким вибором - йти в ногу з часом, усвідомлюючи реалії ринкових відносин або йти до банкрутства.

Отримання оперативної інформації про діяльність компанії – потреба кожного керівника, оскільки необхідно відповісти на наступні ключові питання: наближається компанія до поставлених цілей чи ні, що (або хто) конкретно заважає компанії наближатися до мети. Для розуміння всіх цих питань необхідний обмежений (тобто оптимально скорочений) набір ключових показників ефективності, орієнтованих на вимірювання стратегічних параметрів. Їх мета - не замінити інші системи звітності, а грати роль індикатора діяльності компанії, попереджаючи про можливі проблеми як сьогодні, так і в довгостроковій перспективі.

Система KPI необхідна в компаніях для розуміння того, наскільки ключові показники діяльності в цьому співвідносяться з цілями і стратегічними ініціативами в довгостроковому періоді. Таким чином, KPI нерозривно пов'язані зі стратегією компанії. Це інструмент вимірювання та управління ефективністю компанії. Грамотне впровадження KPI і перші результати можуть значно перетворити образ компанії як в очах її працівників, так і інвесторів або акціонерів.

 

Загальні питання формування системи управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства

Ладижінська Г., керівник ст. викл. Мушникова С.А.

Національна металургійна академія України

 

Одним з найбільш цікавих сегментів управління фінансами підприємства без сумніву вважається управління дебіторською та кредиторською заборгованістю. Динаміку кожного з них не має сенсу розглядати без іншого, адже разом вони створюють тандем, який не дає спокою фінансовим директорам багатьох підприємств. Дебіторська та кредиторська заборгованість потребують постійного моніторингу і усвідомленого управління.

Ринкова ситуація сьогодення така, що, не надаючи товарного кредиту своїм партнерам, підприємство ризикує їх втратити. Важливо точно визначити, чи варто нарощувати свою дебіторську заборгованість саме заради цього партнера, чи не завеликий ризик набуття дебіторською заборгованістю статусу простроченої або безнадійної.

Виходить, що всі спроби повністю позбутися дебіторської заборгованості, але не поспішати з поверненням кредиторської, на даний момент для середньостатистичного підприємства не представляється можливим. Потрібно постійно підтримувати рівновагу цих двох заборгованостей на такому рівні, який не нашкодив би фінансовому стану підприємства та не перешкоджав дружнім і взаємовигідним стосункам з партнерами. Це доволі непросто, але не складніше, ніж запускати космічні кораблі!

 

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СПРАВЛЯННЯ ПДВ В УКРАЇНІ

Лисичкіна К.В., керівник ст. викл. Петрова Л.В.

Національна металургійна академія України

 

Однією із важливих умов вступу України до ЄС є необхідність модернізації власної податкової системи. В умовах інтеграції економічних систем, як свідчить досвід європейських країн, важливу роль відіграє гармонізація податку на додану вартість. Гармонізація українського законодавства щодо справляння ПДВ має відбуватись тою мірою, в якій це буде сприяти створенню і функціонуванню єдиного внутрішнього ринку.

Проблематиці трансформації податкової політики України під впливом інтеграційних процесів, зокрема євроінтеграції, а також розроблення напрямків удосконалення податку на додану вартість присвячені праці сучасних українських науковців: А. Соколовська, І. Лютий, В. Тропіна, О.М. Воронкова, Л.М. Демиденко, Т.В. Кощук, А.І. Крисоватий, В.М. Федосов, В.О. Шевчук та інші.

Податковим кодексом удосконалено правові норми щодо ПДВ шляхом забезпечення більш детальної правової регламентації його справляння, усунення прогалин, що мали місце в попередньому законодавстві й використовувалися для уникнення податку, здійснено суттєві кроки на шляху наближення податкового законодавства до вимог 112 Директиви Ради ЄС, проте залишається вкрай важливим врегулювання деяких протиріч, таких ак:

- ефективне адміністрування ПДВ, а саме – удосконалення механізму відшкодування, моніторинг існуючих пільг; - перехід до диференційованої шкали ставки ПДВ в залежності від загальної споживчої корисності товару: товари першої необхідності – знижена ставка, усі інші – стандартна ставка; - протидія бюджетним втратам через зловживання ПДВ.

 

 

Удосконалення інноваційної діяльності банківської установи

Півень А.О., керівник ст. викл. Мушникова С.А.

Національна металургійна академія України

Ефективність роботи банку та його конкурентоспроможність на ринку значною мірою залежать від введення нових банківських продуктів і технологій. У банківській сфері до інновацій відносять такі нові процеси і моделі, за допомогою яких кредитно-фінансові інститути мають намір вийти на відносно новий рівень функціонування, а також поліпшити свої позиції на ринку банківських послуг шляхом збільшення частки ринку або нарощування клієнтської бази, а також підвищення рівня довіри і лояльності клієнтів, підвищення якості кредитних операцій та ін. Впровадження наукових досягнень і винаходів в організацію банківського обслуговування забезпечує постійне відновлення і поліпшення банківських продуктів і вживаних технологій обслуговування споживачів. Саме тому, дослідження проблем пов'язаних з інноваційною діяльністю вітчизняних банків, є надзвичайно актуальним. Особливій актуальності розвиток наукових досліджень з цієї проблематики придбаває в умовах світової фінансової кризи, ті, що ведуть фінансові установи випробовують кризи ліквідності і відливу фінансових ресурсів, відбуваються скорочення фінансування інноваційних і інвестиційних проектів і звуження інноваційно-інвестиційної діяльності.

Банківська інноваційна діяльність орієнтована на гармонізацію інтересів банку, споживачів і суспільства в цілому, у рамках створення продуктів і послуг більш високої цінності, ніж у конкурентів.

МЕНЕДЖМЕНТ

ПІДСЕКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ

ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМТСВА

Ляховецька О. І., керівник ст.. викл. Сидоренко Л.Ю.

Національна металургійна академія України

Економічна стабільність підприємств, їх виживання і ефективність діяльності в умовах ринкових відносин нерозривно пов'язані з їх безперервним вдосконаленням та розвитком. Тому успіх будь-якого підприємства або організації та можливість їх виживання залежать від здатності швидко адаптуватися до зовнішніх зміною. Саме тому необхідно проводити дослідження систем управління.

Дослідження систем управління, як правило, здійснюється з практичною метою, а саме для того, щоб вибрати найкращий варіант і освоїти його в будь - якій організації.

Як відомо, головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація його ринкової вартості. Хоча для багатьох підприємств України ще довгий час головною метою буде уникнення банкрутства і великих фінансових втрат. До стратегічних цілей можна також зарахувати нарощування власного капіталу, оптимізацію структури капіталу з позицій мінімізації ризику, підвищення рівня рентабельності власного капіталу та інші.

Управління фінансовою діяльністю підприємства включає:

- розробку і реалізацію фінансової політики підприємства із застосуванням різних фінансових інструментів;

- прийняття рішень з фінансових питань, їх конкретизацію і розробку методів реалізації;

- інформаційне забезпечення за допомогою складання і аналізу фінансової звітності підприємства;

- оцінку інвестиційних проектів і формування портфеля інвестицій, оцінку витрат на капітал та фінансове планування і контроль;

- організацію апарату управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Методи управління фінансовою діяльністю дозволяють оцінити:

- ризик і вигідність вкладення грошей у виробництво та реалізацію тих або інших товарів і послуг;

- ефективність роботи підприємства;

- швидкість оборотності капіталу і його продуктивність.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РОБІТНИКАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРАЦІ

Халілова З.М., керівник ас. Кравченко К.В.

Національна металургійна академія України

 

В контексті Доктрини економіки знань, розробленої для України, все більш актуальною стає тема управління робітниками інтелектуальної праці ("knowledge-workers"). Доля «золотих комірців» в структурі робочої сили невпинно зростає. Підприємства прагнуть нарощувати свій інтелектуальний капітал для залучення і стимулювання інвесторів через підвищення скорегованого коефіцієнта Дж. Тобіна або покращення інвестиційних прогнозів. В зв’язку з цим перед HR-менеджерами підприємств все частіше встають наступні два питання:

1) як залучати і утримувати робітників інтелектуальної праці на підприємстві, якщо вони часто можуть працювати і за його межами?

2) як підвищувати ефективність інтелектуальних робітників коли основний засіб праці – це голова (П. Друкер вже більше тридцяти років тому назвав це проблемою номер один для менеджерів XXI століття)?

Ці питання нерозривно пов’язані між собою. Для відповіді на них треба знати організаційні та психологічні особливості знанняємної праці, що передбачає відповідні особливості управління інтелектуальними робітниками. Наприклад, концепція раціональної бюрократії М. Вебера вкрай «шкідлива» для цих працівників. Така «раціональність» вбиває гнучкість і креативність, а також суперечить їх психології. Підприємства, орієнтовані на знання, повинні бути динамічними і гнучкими.

В інтелектуальній праці низька ступінь стандартизації. Для залучення та утримання робітників необхідно надати їм можливості постійно розвиватись (джерела знань), які вони самі собі не забезпечать. Враховуючи дефіцит робітників інтелектуальної праці, що настає, дії, направлені на їх утримання, будуть настільки ж складними, як і на залучення.

Для підвищення ефективності інтелектуальних робітників необхідно спонукати їх до опанування новими знаннями (вдосконалення існуючих) і до подальшої передачі явних і неявних знань іншим (кола професійного спілкування на кшталт техноклубів Chrysler). Отже, на «інтелектуальному підприємстві» повинна створюватись система розвитку як складова системи управління інтелектуальним персоналом.

Враховуючи відмінності між управлінням інтелектуальною працею і управлінням працею традиційного типа, необхідно розробляти індивідуальний мотиваційний набір для кожного інтелектуального робітника. На жаль, в Україні працівників інтелектуальної праці, як і раніше, намагаються змусити до напруженої праці, а не мотивувати, хоча вони володіють великою внутрішньою мотивацією.

Необхідно дозволити інтелектуальному робітнику здебільшого бути самому собі керівником. Працівники інтелектуальної праці не хочуть досягати цілей, поставлених кимось іншим. Швидше, вони прагнуть до мети тому, що вважають її цікавої для себе. Оскільки працівники інтелектуальної праці часто стають керівниками такою працею, або «граючими тренерами», жорстке розділення на працівників і керівників втрачає сенс.

Також, культура підприємства повинна відповідати культурі інтелектуальних працівників, забезпечуючи атмосферу дружелюбності в колективі. В питаннях використання робочого часу інтелектуальних робітників потрібні не вказівки, а узгодження. Критика роботи таких працівників повинна бути виключно конструктивною, а їх конструктивні критичні зауваження до підприємства повинні неодмінно враховуватись.

Інакше, рано чи пізно, вони підуть...

СТАН І БАР’ЄРИ МАРКЕТИНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

РИНКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

Матюченко Г.А., керівник ас. Кравченко К.В.

Національна металургійна академія України

 

До інтелектуальних послуг відносять послуги освіти, охорони здоров’я, маркетингові, консалтингові тощо. Ринок інтелектуальних послуг (четвертинний сектор економіки) є джерелом акумуляції і використання інтелектуального потенціалу для інноваційного розвитку національної економіки. Наукові дослідження інтелектуальних послуг в Україні поки що не набули широких масштабів через складність отримання маркетингової інформації. Останнім часом спроби маркетингових досліджень інтелектуальної послугової діяльності в Україні проводяться все частіше, але їх результати здебільшого приблизні з широким розкидом оцінок. За різними оцінками на ринку інтелектуальних послуг створюється 3-7% ВВП України і цей ринок швидко зростає.

Одними з найактуальніших питань маркетингового дослідження сучасного ринка інтелектуальних послуг України є об’єм, структура, динаміка і перспективи ринку; характеристика конкуренції; кадрове забезпечення. До основних бар’єрів такого дослідження відносяться:

– різні погляди експертів ринку на перелік інтелектуальних послуг і силу конкуренції;

– складність виокремлення інтелектуальної послуги від супутнього їй товару;

– значна тінізація інтелектуальних послуг;

– підміна понять внаслідок законодавчих прогалин (наприклад, значна частка українського ринку консалтингових послуг належить квазіконсалтингу);

– наукова та культурна інерція держави.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИСТАВКОВИХ ЗАХОДІВ

В УКРАЇНСЬКОМУ БІЗНЕСІ: МАРКЕТИНГОВИЙ АСПЕКТ

Луценко В.В., керівник ас. Кравченко К.В.

Національна металургійна академія України

 

В класичній теорії маркетингу виставкові заходи розглядаються як масштабні і дієві інструменти маркетингу. До виставкових заходів відноситься виставка, звіт-виставка, виставкова акція, конкурс-виставка, виставка-ярмарок тощо. Їх класифікують за ознакою галузевою (тематичною), значущості заходу, престижності, територіальною, часовою (час функціонування). Виставкові заходи часто супроводжуються діловою програмою, яка передбачає проведення конференцій, семінарів, мастер-класів тощо. Отже, виставкові заходи можуть надавати бізнес-суб’єктам широкі виробничо-комерційні можливості одночасного розповсюдження і отримання економічної, організаційної, технічної та комерційної інформації.

Виставка передбачає, що представлені експонати є кращими зразками серед існуючих на ринку і може включати продаж товарів відвідувачам прямо зі стендів, а також надання послуг. Але, на жаль, українські бізнес-виставки часто майже нічим не відрізняються від звичайного базару. При цьому вітчизняні експоненти (компанії, підприємства, школи, центри, гільдії тощо) розглядають виставковий захід частіше тільки як інструмент реклами, а не як інструмент маркетингу для виконання різних його функцій. Це означає, що унікальний виставковий потенціал використовується не в повному обсязі, а інколи навіть дуже обмежено (наприклад, виставка задля присутності, як нагадування про себе).

Отже, з позиції маркетингу сьогодні можна виділити дві основні проблеми використання виставкових заходів українським бізнесом – часте недотримання виставкових стандартів (стандарти групи ISO 25639) і низька ефективність виставки для бізнес-експонента. В зв’язку з цим використання виставкових заходів у сучасному українському бізнесі можна розглядати в контексті завдань організаційно-економічного розвитку українських бізнес-суб’єктів.

 

ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ФОРМИ

СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Коник Ю.М., керівник ст. викл. Бондаренко В.В.

Національна металургійна академія України

На сучасному етапі ринкова економіка є складним механізмом взаємодії різноманітних виробничих, фінансових, комерційних, інформаційних структур, які становлять єдине ціле економічного суспільства. Одна із складових цього механізму є підприємницькі структури як суб’єкти господарської діяльності.

Найважливішим чинником, що забезпечує успіх функціонування підприємницької структури, є її організаційно-правова форма. Вибір організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності повинен ґрунтуватися на аналізі багатьох супутніх виробництву чинниках. По-перше, ця форма повинна забезпечувати залучення учасників, та як наслідок – отримання додатково фінансових коштів. По-друге, у випадку невдач вона повинна враховувати можливу відповідальність перед кредиторами. Таким чином, ще на стадії реєстрації підприємства необхідно чітко відзначити мету його створення, основні виробничі завдання з урахуванням переваг і недоліків обраної організаційно-правової форми господарювання.

Організаційно-правова форма господарювання – це сукупність методів організації виробництва, обміну результатами виробництва та праці, формування та експлуатації капіталу з метою розширеного відтворення залежно від форм власності.

Існують різні класифікації організаційно-правових форм господарювання, які впливають на ефективність функціонування підприємницьких структур. Організаційно-правові форми класифікують за наступними ознаками: форма власності; чисельність працівників; річний оборот капіталу; об’єднання осіб; об’єднання капіталу; фінансово-економічні; організаційно-управлінські та ін.

Вибір форми господарювання – справа дуже відповідальна, бо конкретна організаційно-правова форма господарювання профілює ефективність функціонування підприємницької структури. Необхідність вибору припустимої форми здійснюється за умови вміння орієнтуватися в існуючих організаційно-правових формах господарювання та їх особливостях.

 

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ МЕТАЛУРГІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА:

ПРОБЛЕМИ УРАХУВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ

Дупленко С.В., керівник доц. Черченко О.Л.

Національна металургійна академія України

Завданням аналізу зовнішнього середовища металургійних підприємств є:

- виявлення і оцінка факторів, які створюють загрозу або сприяють розвитку підприємства;

- вивчення змін, які впливають на діяльність підприємств, і визначення їх тенденцій.

У межах зовнішнього середовища діють економічні, правові, політичні, соціальні та технологічні фактори:

У практичній діяльності металургійних підприємств можуть використовуватись різні методи реагування на зміни факторів зовнішнього середовища, найпоширенішими серед них є такі: реактивний стиль управління - це підхід, який передбачає реалізацію управлінських заходів після здійснення змін; розширення сфер діяльності для зменшення комерційного ризику при зміні факторів зовнішнього середовища; удосконалення організаційної структури управління для підвищення її гнучкості, в цьому разі підприємство може створювати стратегічні одиниці бізнесу та інші гнучкі структури, орієнтовані на досягнення кінцевих результатів; стратегічне управління.

Сучасні металургійні підприємства повинні здійснювати збирання стратегічної інформації про зовнішнє середовище, яке найчастіше будується на неформальній та індивідуальній основі. Джерелами такої інформації можуть бути спеціальні органи (спілка споживачів, державні й муніципальні органи), постачальники й посередники, споживачі послуг, обслуговуючі організації (банки, рекламні, аудиторські організації).

Важливим джерелом інформації про зовнішнє середовище є також спеціалісти і працівники підприємства, яких потрібно посилати на міжнародні науково-технічні конференції.

Співробітництво з вищими навчальними закладами країни, де виховуються молоді спеціалісти та народжуються нові ідеї, також є важливим фактором в управлінській діяльності підприємства.

 

МЕНЕДЖМЕНТ І ЕФЕКТИВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЇ В УКРАЇНІ

Коцуба Д.В., керівник доц. Черченко О.Л.

Національна металургійна академія України

Формування, розвиток і використання конкурентних певних переваг наших фірм за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання в менеджменті економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і міждержавної взаємодії є особливо важливим для галузей, що працюють на експорт, перш за все металургійних підприємств.

Металургія, гірничо-металургійний комплекс (ГМК) є основним донором бюджету, забезпечуючи понад 40% надходжень валюти в країну. Майже 30% становить його частина у валовому внутрішньому продукті. Разом з тим необхідно підкреслити, що сьогодні ГМК, як єдиного цілого не існує, є певна кількість металургійних, гірничорудних та інших підприємств, що розташовані на території держави.

Необхідна модернізація підприємств ГМК в напрямі нарощування експортного потенціалу та розширення обсягів виробництва продукції високого ступеня переробки і вищої якості. Найгострішою для металургії України є проблема тепло та енергозбереження, перехід до нових технологічних напрямів, зокрема, конвертерний спосіб виплавляння і безперервне лиття слябів та ін.

Нові ефективні рішення для економії енергоресурсів у металургії України впроваджуються поки ще повільно тому, що, незважаючи на технічне та технологічне відставання ряду металургійних підприємств, у їхніх власників нерідко відсутня мотивація для проведення реконструкції і модернізації виробництва, для вкладання в цей напрям значних фінансових ресурсів. Корінні зміни способів виробництва металопродукції повинні відбуватись сьогодні і плануватись на перспективу. В цьому процесі необхідні мотиваційні заходи економічного і адміністративного характеру з боку держави.

 

МІЖНАРОДНИЙ РИНОК ІНВЕСТИЦІЙ: КРИТЕРІЙ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ

Уласевич А.О., керівник доц. Черченко О.Л.

Національна металургійна академія України

У сучасних умовах світове господарство особливо складним механізмом світової економічної системи виступає міжнародний інвестиційний ринок, на якому відбувається формування та перерозподіл фінансових ресурсів між різними країнами.

Міжнародний інвестиційний ринок відрізняється від інших специфічним характером свого товару, яким виступають міжнародні інвестиції. В економічній літературі міжнародні інвестиції визначаються як міжнародні потоки капіталів, що здійснюються у формі прямих та портфельних інвестицій. Відповідно, міжнародний інвестиційний ринок поділяється на ринок об’єктів реального інвестування та фінансовий ринок.

У світовій практиці обсяг таких інвестицій розглядається як один із найважливіших показників процвітання національної економіки, як фактор макроекономічної стабілізації країни.

Розглядаючи міжнародний інвестиційний ринок, необхідно визначити, що стимулює потоки міжнародних інвестицій і які фактори є визначальними в рішенні інвестувати в ту чи іншу країну. Пояснення руху міжнародних інвестиційних потоків надають теорії міжнародних інвестицій. Першою теорією, прямих іноземних інвестицій є теорія руху капіталу, яка базується на припущеннях про досконалу конкуренцію і пояснює рух капіталу різницею у відсоткових ставках між країнами. Другою теорією, яка пояснює, чому прямі іноземні інвестиції можуть бути найбільш привабливою формою використання іноземного капіталу, є теорія інтерналізації прямих іноземних інвестицій. Третю теорію є електрична теорія пояснює розміщення міжнародного виробництва особливостям приймаючих країн.

Врахувавши економічну суть інвестицій, можна зробити висновок, що інвестування є вкладенням капіталу у всіх його формах в різні об’єкти з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного або не економічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і пов’язане з чинниками часу, ризику і ліквідності.

СУЧАСНА МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ В УМОВАХ ПАТ «КОМІНМЕТ»

Твардовська О.Д., керівник доц. Павлова І.В.

Національна металургійна академія України

 

Нові економічні відносини України висувають і нові вимоги до персоналу, які поєднували б у собі традиційні ринкові особливості національного менталітету та економіко-соціальної структури суспільства. За цих умов значну роль відіграє мотиваційна система персоналу. Адже вона повинна поєднувати в собі таку систему важелів та стимулів, за якої покращувалися б і продуктивність праці персоналу, і її якість, і конкурентоспроможність підприємства взагалі. Тож виникає необхідність у створенні певного інструментарію мотиваційного механізму, здатного поєднати в єдиний вузол цілі і результати діяльності персоналу, щоб на практиці реалізувати цілеорієнтовану мотиваційну систему.