Система організаційної поведінки

Тема 2. ЛЮДИНА В СИСТЕМІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ

 

1. Система організаційної поведінки.

2. Особистість та детермінанти її поведінки.

3. Сучасні теорії розвитку особистості. Закони, що впливають на поведінку людини в процесі спільної діяльності.

 

Система організаційної поведінки

 

Досягнення встановлених перед організацію цілей передбачає створення, розповсюдження та впровадження системи організаційної поведінки (рис.1).

Такі системи ОП існують у кожній організації, але у різних формах. Найбільш ефективними зарекомендували себе системи, які є усвідомлено створеними та регулярно контрольованими і удосконаленими. Удосконалення систем здійснюється на основі бази знань поведінкової науки, що постійно зростає.

Основне завдання системи ОП полягає в ідентифікації важливіших людських і організаційних факторів, що впливають на досягнення організацією встановлених цілей, і створенні умов для ефективного управління ними. Деякі фактори, що виявляються, знаходяться поза контролю менеджменту, іншими необхідно навчитися управляти. Кінцеві результати, як правило, вимірюються у відповідності з трьома основними критеріями: показниками діяльності організації (наприклад, кількість і якість товарів і послуг, якість обслуговування клієнтів), ступенем задоволеності робітників (низькі показники рівня плинності кадрів) та індивідуального зростання і розвитку (отримання нових знань і підвищення кваліфікації).

Фундамент системи ОП організації складають основні переконання і наміри індивидів, що об¢єднують свої зусилля для її створення а також менеджерів, які у даний час керують її діяльністю.

Філософія (теоретична модель) ОП менеджменту організації включає до себе комплекс припущень та переконань її керівників та управлінців відносно реального стану справ організації та завдань її діяльності і можливої ідеальної системи.

До основних теоретичних моделей ОП належать: авторитарна, опекунська, підтримуюча і колегіальна.

Філософія ОП менеджера базується на двох джерелах – фактичних та ціннісних передумовах.

Фактичні передумови являють собою описовий погляд людини на життя та базуються як на дослідженнях поведінкових наук, так і на особистому досвіді людини.

Ціннісні передумови являють погляд людини на бажаність певних цілей і видів діяльності.

Менеджери несуть основну відповідальність за уведення в систему ОП ще трьох основних її елементів – бачень, завдання і цілей.

Бачення являє собою суперечливий образ того, чим організація та її члени можуть бути, тобто її можливе (та бажане) майбутнє.

Керівникам слід створити привабливі плани відносно того, у якому напрямку повинна розвиватися організація і які основні зміни очикують її у майбутньому. Формулювання бачення потребує наполегливої його пропаганди, щоб донести його до робітників усіх рангів.

Організація також повинна сформулювати місію, що визначає напрямки її діяльності, ринкові сегменти і ніши, які організація прагне зайняти, типи замовників, з якими вона бажає підтримувати стійкі відносини. Формулювання місії включає в себе перелік конкурентних переваг або сильних сторін організації. Подальша конкретизація завдань організації передбачає встановлення (на основі визначення місії) її цілей.

Цілі уявляють собою конкретні показники, до яких організація у певний період часу. Встановлення цілей уявляє собою комплексний процес, до того ж цілі керівництва вищого рівня повинні бути пов¢язані з цілями співробітників (які мають певні психологічні, соціальні і економічні потреби). Таким чином, створення ефективної соціальнох системи передбачає реальну інтеграцію індивідуальних, групових і організаційних цілей.

Філософія, цінності, бачення, місія і цілі створюють ієрархію конкретності, що створює “каркас” організаційної культури.

Організаційна культура відображає формальну організацію з її політикою, структурами, процедурами і зовнішнім соціальним і культурним середовищем.

Менеджери повинні пам¢ятати про неформальні групи організації.

Формальна і неформальна організації уявляють собою клей, що з¢єднує різні елементи організації в ефективну робочу команду.

Управлінська діяльність передбачає, що менеджери користуються певним стилем керівництва, застосовують свої комунікативні навички та знання міжособистої і групової динаміки для досягнення високої якості трудового життя в організації. Рішення даного завдання дозволяє певним чином мотивувати робітників до досягнення цілей організації.

Ефективна системи ОП дозволяє досягти високого рівня мотивації робітників, що у комбінації з кваліфікацією персоналу та його здібностями дозволяє наблизитися до встановлених перед організацією цілей, а також до індивідуальної задоволеності працею. Створюються двоспрямовані відносини, що підтримують обидві сторони. Підтримуючі системи ОП характеризуються скоріше управлінням за допомогою робітників, ніж владою над ними, що має велике значення у контексті сучасної системи людських цінностей. І навпаки, у випадку, якщо організації не вдалося досягнути встановлених цілей, менеджерам необхідно використовувати цю інформацію для аналізу і, можливо, зміни системи ОП.