Психологічна допомога як головна мета практичної організаційної психології

Основна мета практичної психології полягає в наданні психологічної допомо­ги особистості (групі, організації).

За визначенням одного із провідних фахівців у галузі практичної психології О.Ф. Бондаренка, «зміст психологічної допомоги полягає у забезпеченні емоційної, смислової та екзистенційної підтримки людини або суспільства в ситуаціях ускладнення, які виникають під час їх особистісного

та соціального буття» [2, 101. Тобто психологічна допомога є певною реальністю, психосоціальною практикою, полем діяльності якої є сукупність питань, ускладнень та проблем, що стосу­ються психологічного життя людини [2 |. У контексті досліджуваної проблеми до суб'єктів, яким може надаватися психологічна допомога, крім людини та суспіль­ства, слід також віднести соціальну групу та організацію.

Як оригінальний соціальний та професійний інститут психологічна допомога особистості й суспільству сформувався на Заході до середини 50-х років па основі об'єднання різноманітних течій у психологічній, психіатричній, соціальній та релі­гійній практиці, покликавши до життя появу цілої низки нових професіоналів (соціальний працівник, психолог-консультант, психолог-психотерапевт) |2|. Не вдаючись в детальний аналіз змісту та особливостей цих напрямків, зазначимо лише,

що незважаючи на різні тєоретико-методологічні підходи та техніки, всі напрям­ки керовані па вирішення практично одного й того ж завдання — надання психо­логічної підтримки особистості (групі, організації) в ситуації життєвого (професійного) негаразду.

Ця галузь людської практики отримала па Заході назву «counseling», тобто консультування, наставництво, психологічна допомога. Звернімо увагу на те, що цей термін введено в соціальну та професійну практику поряд з терміном «consulting». Коротко розглядаючи відмінності між цими різними поняттями, зазначимо, що вони відображають різні і специфічні види консультування: поняття «consult­ing» вживається для відображення консультування з приводу широкого кола со­ціальних проблем, пов'язаних насамперед безпосередньо з професійною діяльністю людей, a «counseling» — для відображення смислу надання психологічної допо­моги, зокрема консультування у сфері психічного життя людини.

Важливим завданням практичної психології в організаціях є визначення того, які види діяльності практичного психолога відносяться безпосередньо до психологічної допомоги.

Зазначимо, що в психологічній літературі під час аналізу цієї проблеми використовуються різні поняття, а саме: «основні функції соціально-психологічної служби», «основні види діяльності практичного психолога», «основні види психологічної допомоги» тощо. Вони часто використовуються іноді як синоніми, а іноді як поняття, які мають окремий зміст.

Щодо співвідношення понять «основні види діяльності практичного психолога» та «основні види психологічної допомоги», то відмінність між ними простежуються не зовсім чітко, а тому вони потребують певного уточнення.

Аналізуючи ці поняття, можна стверджувати, що перше з них є ширшим, ніж друге. Тобто мова йде про те, що діяльність практичного психолога включає як власне психологічну допомогу особистості, так й інші її види: просвітницьку роботу, профілактичну роботу, прогнозування та моніторинг управлінського проце­су в організаціях, експертизу управлінських проектів та ін.

Отже, розглянемо детальніше розкриття співвідношення змісту психологічної допомоги особистості та різних видів діяльності практичного психолога

З’ясовуючи дану проблему, можна проаналізувати точку зору О.Ф. Бондаренка, згідно з якою видами роботи практичного психолога є не лише консультування та психотерапія (позамедична), а й діагностика, корекція, профілактика, які, па думку багатьох авторів, відіграють важливу роль у роботі спеціалізо­ваних психологічних служб.

На основі вищевикладеного психологічну допомогу організаційних психологів менеджерам та персоналу організацій із найбільш загальному вигляді можна визначити як психологічну підтримку керівникам та працівникам організацій щодо:

• осмислення психологічних проблем, які ускладнюють їхню діяльність в ор­ганізації та взаємодію з людьми, ефективне функціонування і розвиток ор­ганізації в цілому;

• аналізу різних альтернативних шляхів вирішення цих проблем;

• підвищення особистісної відповідальності менеджерів і персоналу організацій за необхідності розв'язання існуючих проблем та вибору найбільш оптималь­них варіантів їх вирішення.