Товар-представник - це конкретна марка, артикул або невелика товарна група.

Відбір товарів-представників з всієї сукупності, згрупованої за характером використання товарів, можна проводити за критеріями: частка даного товару в обсязі реалізації товарної групи, можливість регулярного одержання даних, варіація індивідуальних індексів в групі, ступінь кореляції у динаміці цін товарів групи.

В Україні статистичними органами здійснюється спостереження за цінами по 22 товарах-представниках.

3. Вибір конкретної різновидності товару-представника.

При реєстрації ціни товару-представника дається детальна специфікація товару - перелік його узагальнених споживчих ознак, визначення яких вимагає певних експертних знань. Щоб вказані параметри товару були стабільними, повинні враховуватися їх зміни. В сучасних умовах конкретні параметри специфікації (назва торгової фірми, її розмір, якісні ознаки і інші) визначаються самостійно реєстратором.

4. Вибір виду реєстрованої ціни.

Можливі чотири варіанти реєстрованої ціни товару-представника: середня арифметична проста, середня арифметична зважена, модальна. За нині діючою методикою реєструється модальна ціна, тобто ціна товару за найбільшим обсягом реалізації в товарній групі.

5. Вибір території, населених пунктів, підприємств торгівлі.
Можливі такі методи:

- пропорційний відбір великих, середніх і малих міст та сіл (географічних, адміністративних регіонів);

- включення у вибірку всіх міст з чисельністю населення, що перевищує задану, а з решти відбір проводиться з імовірністю, пропорційній їх величині;

В тих випадках, якщо невідомі ні кількість натуральних одиниць проданого товару, ні вартість реалізації, що відповідають різним рівням цін, то в якості ваг при обчисленні середніх цін використовується кількість днів торгівлі.

Виникає питання: який вид середньої необхідно застосувати - середню арифметичну чи середню гармонійну зважену. На основі попередніх ситуацій неважко було помітити, що при обчисленні середніх цін середня арифметична застосовується при зважуванні за кількістю проданого товару, а середня гармонійна - при зважуванні за товарооборотом.

Отже, необхідно вирішити питання: який розподіл в часі краще відображає зважування за кількістю днів торгівлі, кількістю проданого товару чи товарообороту?

Зміна ціни, як правило, відчутно впливає на кількість проданого товару: якщо ціна знижується - кількість проданого товару зростає, якщо ж ціна зростає - кіль кість проданих одиниць товару знижується. Отже, розподіл кількості проданого товару не відповідає розподілу днів торгівлі за старою і новою цінами. Інша справа -розподіл товарообороту. При зниженні цін збільшена кількість реалізується за більш низькими цінами, що знижує загальну суму товарообороту. І навпаки, при зростанні ціни зменшена кількість проданого товару оцінюється за більш високими цінами. Таким чином, розподіл товарообороту точніше відповідає розподілу днів торгівлі за старою та новою цінами. Тому при зважуванні за кількістю днів торгівлі застосовується середня гармонійна.

Окремо необхідно зупинитися на обчисленні середніх цін по товарній групі, яка складається з окремих товарів з різними рівнями цін, або по одному товару в тому випадку, якщо цей товар поступає споживачу різними каналами торгівлі також з різними рівнями цін. В таких випадках середні ціни можуть змінюватися при незмінності конкретних цін, відображаючи зміну структури сукупності. Для прикладу, розрахуємо середньоквартальні ціни на вершкове масло по торговій організації. Оскільки зважування проводиться за кількістю проданого товару (або за питомою вагою в %, які відображають кількість), то застосовуємо середню арифметичну зважену:

Кількість посередницьких структур формується при реалізації товарів, виробництво яких локалізовано у невеликій кількості пунктів, а сфера споживання поширена на всій території держави. В таких випадках в структуру ціни включається не одна торгова націнка.

Промислова продукція в основному реалізується за оптовими цінами підприємств, які забезпечують відповідний рівень прибутку та рентабельності.

До складу витрат виробництва, як правило, включають сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо, енергію, амортизацію, заробітну плату, які утворюють основну частку в структурі цін. Щодо структури виробничих витрат, то вона неоднакова в різних галузях промисловості. Це відповідно відображає специфічні особливості їх виробництва (матеріаломісткість, фондомісткість, працемісткість), а також технічну оснащеність і довгострокові тенденції. Значну питому вагу у структурі ціни займають транспортні витрати та ширити, що зв'язані з охороною, які в залежності від особливостей товару та ринкової ситуації включаються у витрати виробника чи торговця. В тих випадках, коли фірма для перевезення товару користується послугами самостійної транспортної організації, транспортні витрати і прибутки такої організації включаються окремою статтею у структуру ціни. Якщо таких товарів декілька, затрати розподіляються пропорційно обсягу товару, особливостям навантаження і інших.

Відчутне місце в структурі ціни займають податки (податок на прибуток, ПДВ, акциз, подохідний податок, податок на майно громадян, плата за землю, тощо). Крім того, існує умовне ділення податків на витратотворні (плата за землю, у дорожній фонд і інші податки, що включаються у собівартість), та ціноутворні (ПДВ, акциз). Більшість цих податків підвищують ціни і лише деякі обмежують рівень ціни. Наприклад, ставка податку на прибуток залежить від рівня прибутку, а також від виду діяльності: виробництво чи посередництво.

В структурі ціни можна виділити і інші складові елементи такі як витрати на упаковку, вагові надбавки, вагові знижки, цінові знижки.

Завдання статистики - визначення впливу кожного з перерахованих елементів, а також умов виробництва, реалізації в оптовій, роздрібній ланках у формуванні рівня ціни.

ТЕМА 12. СТАТИСТИКА ПОПИТУ ї ПРОПОЗИЦІЇ

1. Попит як економічна категорія та завдання статистики.

2. Методи прогнозування попиту. Рекомендована література: 7,17,23,27

1. ПОПИТ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ ТА ЗАВДАННЯ

СТАТИСТИКИ

Потреби людей проявляються як об'єктивна категорія всіх стадіях розвитку людства, є вічним і постійним вихідним пунктом для життєздатності. Як історична категорія потреби міняються в процесі суспільства, в кожній соціально-економічній формації. Потреби людей - залежать від розвитку суспільства, продуктивних сил і виробничих відносин розстановки і місця кожного члена суспільства в цих відносинах. Орієнтації виробництва на споживання обумовлює необхідність цілеспрямованого всебічного вивчення потреб населення в товарах народного споживання господарських організацій - в засобах виробництва.

З'єднуючою ланкою між виробництвом і споживанням є чорний обіг.

Взаємодія товарного виробництва і споживання на ринку вступає у вигляді органічної єдності та протистояння попиту і пропозиції.

Попит і пропозиція як елементи ринкового механізму є ефективними економічними категоріями і відіграють важливу роль з категорій товарного обігу. Вони виступають одним із важливих вартісних коштів, за допомогою яких держава планомірно діє на економічні процесі у тому числі регулює ступінь задоволення потреб.

Побудова системи показників і вибір методів аналізу попиту і пропозиції повинні бути тісно зв'язані із суттю цих категорій.

Попит і пропозиція постійно знаходяться під дією факторів, одні з яких впливають на зміну попиту, інші - на пропозиції, та діють паралельно на попит і пропозицію, але з неоднаковою силою.

В цілому потреби людей можна подати як поєднання попиту:

- платіжно-спроможного, під яким розуміють забезпечення грошовими коштами потребу населення і окремих колективів у товарах народного споживання

і послугах, а підприємств і господарських організаціями - засобах виробництва;

- потенційного, під яким розуміють потребу, забезпечення грошовими
коштами.

Утворені в результаті виробництва блага можуть бути розділені на дві частини:

- пропозиція, під якою розуміють всі вироблені населенням товари народного споживання, засоби виробництва та послуги для задоволення матеріальних і духовних потреб людей, окремих колективів і підприємств шляхом купівлі-продажу;

- втрати, тобто частина товарів і засобів виробництва, яка не потрапляє на ринок (брак, виявлений відділом технічного контролю, псування і втрати у процесі транспортування і зберігання).

Єдність попиту і пропозиції на ринку наклало відбиток і на схемі внутрішньої структури даних категорій, виявилось в певній подібності їх складових елементів на ринку.

Спираючись на результати структурного аналізу попиту і пропозиції, обґрунтовують систему статистичних показників, які кількісно характеризують значення цих категорій.

Основними завданнями вивчення попиту і пропозиції є виявлення тенденцій і закономірностей:

• загального обсягу попиту і пропозиції та обсягу попиту і пропозиції на окремі групи і види товарів;

• внутрішньогрупової асортиментної структури попиту і пропозиції за розміром, зростанням, фасоном і т.д.;

• структури попиту і пропозиції на однойменні товари різних підприємств;
•структури попиту і пропозиції однойменних товарів, які розрізняються за