Тема № 4: Право зовнішніх зносин

Семінарське заняття № 3 « Право зовнішніх зносин »

Час проведення 2 години.

Навчальні питання:

 

1. Поняття і джерела права зовнішніх зносин. Органи зовнішніх зносин, повноваження.

2. Дипломатичні представництва: порядок відкриття, структура. Функції. Дипломатичні привілеї та імунітети.

3. Консульські установи. Види установ, що виконують консульські функції. Порядок формування консульських установ і призначення консулів. Привілеї та імунітети консульських установ і їх персоналу.

4. Постійні представництва при міжнародних організаціях.

5. Спеціальні місії, їх завдання та повноваження.

Теми рефератів:

1. Органи зовнішніх зносин України.

2. Дипломатичний церемоніал і протокол.

 

Методичні вказівки

Розкриваючи перше питання потрібно зауважити, що право зовнішніх зносин є одним із давніших галузей міжнародного права. Його витоки можна знайти ще в період родоплемінних відносинах людської цивілізації, що базувалися на віросповіданнях, традиціях і звичаях. Серед джерел сучасного права зовнішніх зносин слід відзначити Віденську конвенцію про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, Віденську конвенцію про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 року, Віденську конвенція про консульські зносини і факультативні протоколи від 24 квітня 1963 року, Конвенцію про спеціальні місії і факультативний протокол від 8 грудня 1969 року. В межах даного питання слід визначити компетенцію державних органів у сфері зовнішніх зносин, їх систему, яким державним органам надано право здійснювати загальне керівництво і, які державні органи уповноважуються представляти свою державу за кордоном.

Відповідь на друге питання насамперед повинна містити визначення дипломатичного представництва, як постійного зарубіжного органу зовнішніх зносин держав з метою підтримки взаємних дипломатичних відносин. Вивчаючи порядок відкриття дипломатичних представництв слід з’ясувати сутність термінів “акредитування”, “агреман”, “вірча грамота”. Варто зауважити, що персонал дипломатичного представництва поділяється на певні категорії (дипломатичний, адміністративно-технічний, обслуговувальний). Зміст правого становища цих категорій осіб доцільно розкрити через їхні функції, привілеї та імунітети.

Третє питання присвячене висвітленню діяльності консульських установ – постійних державних органів зовнішніх зносин. Після визначення терміну “консульські установи”, слід вказати на їх розмежування на консульські відділи разом з керівниками і самостійні консульські установи. Варто звернути увагу на діяльність позаштатних (почесних) консулів. Встановити порядок формування консульських установ і призначення консулів можливо після ознайомлення з термінами “консульський патент”, “екзекватура”. З метою вивчення питань пов’язаних з привілеями і імунітетами доцільно звернутися до положень Віденської конвенції про консульські зносини і факультативні протоколи 1963 року. Варто відмітити, що вихід України на міжнародну арену в якості суверенної держави значно розширює сферу дипломатичних і консульських відносин з багатьма державами. При цьому бажано проаналізувати Закон України “Про дипломатичну службу” від 20 вересня 2001 року, Закон України “про дипломатичні ранги України” від 28 листопада 2002 року.

Розглядаючи четверте питання плану потрібно звернутися до Віденської конвенцію про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року, що регулює правове положення постійного представництва при міжнародних організаціях. При цьому слід дати характеристику двом категоріям місій держав при міжнародних організаціях: постійні представництва і постійні місії глядачів для виконання певних місій.

В заключному питанні плану необхідно розкрити міжнародно-правовий статус спеціальних місій. Насамперед варто зауважити, що спеціальні місії мають представницький характер і їх завдання має бути чітко визначеним. Значну увагу доцільно приділити питанням щодо складу, функцій і привілеїв та імунітетів спеціальних місій.

 

Питання цільових виступів:

1. Назвати органи загального політичного і безпосереднього оперативного керівництва дипломатичними зносинами держави та органи здійснення „спеціалізованої” дипломатії.

2. Визначити функції дипломатичних представництв.

3. Визначити порядок призначення і закінчення місії глави дипломатичного представництва.

4. Назвати дипломатичні ранги України.

5. Визначити склад і функції дипломатичного корпусу.

6. Розкрити роль дипломатичного протоколу і церемоніалу в міжнародних відносинах.

7. Визначити поняття, систему і джерела консульського права.

Література

1. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост. Н.И. Блатова, Г.М. Мелков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИФРА-М, 1997. – С. 52-80.

2. Віденська конвенція про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 березня 1986 року // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост. Н.И. Блатова, Г.М. Мелков. – 3-изд., перераб. и доп. – М.: ИФРА-М, 2000. – С. 80-82.

3. Закон України про міжнародні договори України від 30 червня 2004 року // Голос України від 03.08. 2004. – № 142.

4. Корецкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре. – СПб: Юр. центр Пресс, 2001. – 211 с.

5. Мережко О. Право міжнародних договорів. Сучасні проблеми теорії та практики. – К.: Таксон, 2002. – 344 с.

6. Чубарєв В.Л. Элементарный курс права міжнародних договорів: Навчальний посібник. – К.: Правові джерела, 2001. – 176 с.

 

Додаткова література:

1. Колосов Ю.М. Два измерения института ратификации // МЖМП. – 2004. – №1. – С. 143-146.

2. Лукашук И. Форма международных договоров: Учебно-практическое пособие. – М.: Спарк, 2001. – 111 с.

3. Манасуев А.В. Действие и применение международных договоров // МЖМП. – 1998. – № 4. – С. 94-124.

4. Тимошенко Н. Особливості найменування міжнародних договорів // Політика і час. – 1997. – № 8. – С. 57-68.

5. Трагнюк О. Тлумачення норм міжнародних договорів національним судом // Право України. – 2003. – №3. – С. 91.

6. Трет’яков Д. Деякі питання застосування норм міжнародних договорів в Україні // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 3. – С. 38-43.

7. Шутак И. Теория и практика оговорок в праве. Система понятий. – СПб: Алетейя, 2001. – 203 с.