Пожежна безпека технологічного обладнання.

Вимоги до пожежної безпеки технологічного обладнання на харчових підприємствах обумовлюються характером технологічних процесів і представлені в галузевих, міжгалузевих нормах і правилах, а також в спеціальній літературі. Ці вимоги специфічні для кожної галузі харчових виробництв, але можливо сформулювати основні загальні заходи, реалізація яких при експлуатації технологічного обладнання забезпечує дотримання пожежної безпеки. До них можна віднести вимоги: дотримання режиму роботи обладнання і установок відповідно паспортним даним і технологічного регламенту; застосування обладнання та установок відповідно до категорій приміщень за вибухопожежонебезпекою; оснащення обладнання, установок і споруд контрольно-вимірювальною апаратурою та іншими автоматичними пристроями, які виключають можливість появи небезпечної ситуації або сигналізують про небезпеку; надійна герметизація обладнання, установок, апаратури, резервуарів і трубопроводів; теплоізоляція нагрітих поверхонь обладнання і комунікацій; оснащення обладнання системами періодичного і безперервного автоматичного контролю, сигналізації і відключення при витоку вибухопожежонебезпечних парів, газів і рідин; застосування магнітного захисту для уловлювання феромагнітних домішок у подрібнювальних установках; оснащення обладнання пристроями для запобігання накопиченню зарядів статичної електрики; дотримання терміну своєчасного змащування відповідними мастилами, що відповідають технічній характеристиці обладнання, для запобіганню підвищенню температури підшипників (не вище 60^оС); встановлення на обладнанні граничних норм завантаження, швидкості переробки, транспортуванні і оснащення його автоматичним контролем цих параметрів, пристроями сигналізації і зупинки при перенавантаженнях; дотримання правил безпеки при зупинці обладнання на огляд і ремонт; виключення проведення вогневих робіт з одночасним розбиранням обладнання і трубопроводів; дотримання своєчасного проведення оглядів, профілактичного випробування і планово-попереджувального ремонту.

Пожежонебезпечні об’єкти.

За здатністю горіти у повітрі всі речовини поділяются на негорючі, важкогорючі й горючі. Горючі поділяють на легкозаймисті та важкозаймисті речовини.

Негорючі речовини – це такі, що не здатні до займання та горіння в повітрі звичайного складу. До таких речовин відносяться газоподібні (аміак, хлор); рідкі (воду, перекис водню, соляна кислота); тверді (перекис натрію, фосфати, борати, сульфати, хлориди металів); матеріали неорганічного походження, природні та штучні).

Важкогорючі речовини – це такі, що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання і горіння яких припиняється після його усунення. До таких речовин відносяться вогнезахисні горючі матеріали (фіброліт, деякі види пластмас, слабкі водні розчини спиртів).

Горючими називаються речовини, що загораються від джерела займання і продовжують горіти після його усунення. До таких речовин відносять газоподібні (водень, окис вуглецю, природний газ, метан); рідкі (бензин, гас, толуол, спирти); тверді (деревина, пластмаса, натрій, калій, барій).

До важкозаймистих відносять горючі речовини, які під час зберігання на відкритому повітрі або в приміщенні не займаються навіть за довготривалої дії джерела запалювання незначної енергії (полум’я сірника, іскри, розжареного електропровода).

До легкозаймистих відносять горючі матеріали, які на відкритому повітрі або в приміщенні здатні без попереднього нагріву займатися від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії (полістерол, пінополіуретан).