Галузеві нормативні акти з ОП

Вимоги пожежної безпеки до території підприємства

Пожежна безпека здійснюється відповідно до вимог сан-гіг і протипожежних правил і буд. норм і правил. При проектуванні, будівництві і експлуатації підприємства необхідно виконувати такі профілактичні вимоги: розташування кабельних і повітряних електричних ліній; газових і водопровідних комунікацій; складів палива, майданчиків для вантажно-розвантажувальних робіт; засобів для пожежогасіння і пожежного знаряддя.

Важливі пожежопрофілактичні вимоги: 1) зонування території під-ва за функціональними ознаками – за призначенням, ступенем вогнестійкості (5 ступеней), вибуховою і пожежною небезпекою розміщених в них виробництв та ін.; 2) дотримання протипожежних санітарно-захисних розривів між вир. будівлями, спорудами, закритими складами та доп. будівлями (відповідно до ступеней вогнестійкості); 3) підтримання належної чистоти території (встановлення сміттєзбірників кожні 100 м).

Автомобільні шляхи і проїзди на території під-ва повинні забезпечувати під’їзд пожежних машин до водоймищ, а також будівель, споруд та ін. Територія має бути освітлена у нічний час. Необхідно дотримуватися правил проведення робіт із відкритим вогнем, які необхідно виконувати у спеціально відведених місцях. При роботі на відкритих майданчиках куріння дозволяється у спеціально відведених місцях з відповідним написом (крім спиртових, масложирових, кондитерських та ін. вир-в, де куріння заборонено по всій території).

 

Виявлення та гасіння пожежі на виробництві

Для виявлення пожежі, повідомлення про місце її виникнення і виклик пожежного підрозділу викор.: 1) автоматичні пожежні сигналізації (АПС); 2) охоронно-пожежні сигналізації (ОПС); 3) пожежний зв’язок.

Системи пожежної сигналізації склад. з повідомлювачів, лінії зв’язку, приймальної станції, джерел живлення і виносних звукових сигналів. Для своєчасного повідомлення про пожежу в найближчу пожежну частину застосовуються кнопкові і автоматичні пожежні оповіщувачі (за принципом дії – теплові, димові, світлові, ультразвукові і комбіновані).

Засоби пожежогасіння:

1. Первинні засоби пожежогасіння – внутрішньо пожежні крани з пожежними дулами і рукавами, вогнегасники, бочки з водою, багри, ломи, топори, відра.

Вогнегасники: 1) пінні – хімічні, повітряно-хімічні (для гасіння твердих матеріалів і горючих речовин - ОХП-10, ОП-М); повітряно-пінні був. переносні і стаціонарні; 2) газові – вуглекислотні аерозольні і вуглекислотно-брометилові. Вуглекислотні вогнегасники бувають переносні ОУ-2, ОУ-5 і стаціонарні ОУ-25, ОУ-80, застос. при гасінні різних речовин, а також електроустановок під напругою до 10 кВ. Вуглекислотно-брометилові ОУБ-3А і ОУБ-7А застос. для гасіння невеликих вогнищ пожеж горючих речовин і матеріалів, електроустановок під напругою 380В, на автомобілях, у складських приміщеннях. 3) порошкові ОП-1 «Момент», ОП-2А, ОП-250 – викор. для гасіння невеликих за площею пожеж горючих рідин, газів, електроустановок під напругою до 1000 В.

2. Автоматичні стаціонарні установки – склад. з постійно встановлених апаратів, де зберігається вогнегасна реч-на, і пристроїв, пов’язаних з системою трубопроводів, подання вогнегасних речовин до об’єкта. Поділяють на спринклерні і дренчерні і класифікуються в залежності від використання засобу гасіння: водяні (водо хімічні), парові, пінні, газові, порошкові і комбіновані. Вибір тієї чи іншої установки здійснюється відповідно до особливостей технологічного процесу і техніко-економічного обґрунтування. Спринклерні установки призначаються для гасіння місцевого загоряння на окремих ділянках вибухонебезпечних приміщень, дренчерні – для загального гасіння пожеж на всій площині приміщень, які відносяться до вибухонебезпечних.

 

Віброзахист

Заходи захисту від вібрації поділяються на колективні та індивідуа-льні. Засоби індивідуального віброзахисту – це спеціальне взуття на віб-ропоглинаючій платформі, віброзахисні рукавиці, наколінники, нагруд-ники, пояси, спеціальні костюми. Колективні методи захисту спрямовані на зниження параметрів вібрації джерелом збудження і на шляхах її поширення. Вони у свою чергу поділяються на організаційні, технічні і лікувально-профілактичні.

Організаційні методи віброзахисту – застосування технологічних процесів з низькими рівнями вібрації і шуму; впровадження дистанційного керування, що виключає постійне перебування працюючого у зоні небезпечних рівнів вібрації; дотримання раціональних режимів праці й відпочинку; огороджувальні засоби, які перешкоджають проникненню людини до зони дії вібрації, тощо.

Технічні методи віброзахисту – це система заходів і засобів з покращення роботи машин, зменшення рівня вібрації технологічних процесів, застосування додаткових пристроїв (віброізоляція, вібропоглинання та віброгасіння). Віброізоляція забезпечує зниження рівня вібрації використанням між джерелом вібрації та працюючим ізолюючих засобів – пружин, ресор, пне-вматичних та гумових подушок, прокладок, віброізолюючих опор, конструктивних розривів, заміна ударних навантажень на безударні. Вібропоглинання використовується з метою трансформації енергії механічних коливань в інші види енергії, переважно в теплову, а також застосування антифазової синхронізації двох або кількох джерел збу-дження. Віброгасіння – це зниження рівня вібрації машин та механізмів застосуванням додаткових пристроїв.

Лікувально-профілактичні заходи віброзахисту – своєчасне проведення медичних оглядів працівників, що зайняті на роботах з вібродійними установками, контроль за гігієнічними параметрами у виробничих приміщеннях тощо.

Галузеві нормативні акти з ОП

Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнi акти про охорону працi - це правила, стандарти, норми, положення, iнструкцiї та iншi документи, яким надано чиннiсть правових норм, обов'язкових для виконання.

Галузеві державні нормативні акти про охорону праці поширюються лише на підприємства, що належать до певної галузі.

НАОП Х. Х. ХХ – Х- ХХ - ХХ - галузевий нормативний акт,
I II III IY
де НАОП - нормативний акт про охорону праці; I - група нормативних актів (по галузі): 1.0.00 - промисловість, 2.0.00 – с/г (харчова промисловість - 1.8.00, і наприклад, 1.8.10 – цукрова, хлібопекарська, масложирова, плодоовочева галузь; 1.8.20 – м’ясо-молочна галузь; 1.8.30 – рибна та ін.); II - вид нормативного документу (1 - правила, 2 - СТ, 3 - норми, 4 - положення, 5 - інструкції, 6 - керівництва, вказівки, рекомендації, вимоги, 7 - технічні умови безпеки, 8 - переліки, інші); III - порядковий номер реєстрації; IY - рік затвердження.

Наприклад:

ДНАОП-1.8.10-2-12-98,

де 1.8.10 – галузь промисловості;

2 – вид нормативного документу – стандарт;

12 – порядковий номер реєстрації;

98 – рік затвердження.