Стислі теоретичні відомості. Міністерство освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України

Донбаська державна машинобудівна академія

 

 

Методичні вказівки

До лабораторних робіт з дисципліни

„Електротехніка, промислова електроніка, електрообладнання”

(для студентів неелектротехнічних спеціальностей)

Частина 1

 

Краматорськ 2007

Міністерство освіти і науки України

Донбаська державна машинобудівна академія

 

 

Методичні вказівки

До лабораторних робіт з дисципліни

„Електротехніка, промислова електроніка, електрообладнання”

(для студентів неелектротехнічних спеціальностей)

Частина 1

 

 

Затверджено

на засіданні методичної ради

Протокол № від

 

Краматорськ 2007

УДК 621-313

 

 

Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни „Електротехніка, промислова електроніка та електрообладнання” для студентів неелектротехнічних спеціальностей/ Укл.: О.М.Наливайко, Т.В.Кірієнко. – Краматорськ: ДДМА, 2007. – Ч.1. – 69 с.

 

 

Наведені вказівки до виконання лабораторних робіт 1...10, мета і програма лабораторних досліджень, основи теорії та розрахункові формули, принципіальні схеми лабораторних установок і їх опис, методіка обробки експериментальних даних, література та контрольні питання.

 

 

Укладачі: О.М.Наливайко, доц.

Т.В.Кірієнко, ас.

 

Відповідальний

за випуск О.М.Наливайко, доц.

 

СОДЕРЖАНИЕ

 

Вступ …….........................................................................................................4 1 Лабораторна робота 1. Дослідження електровимірювальних приладів …………….………………………………………………………...5 2 Лабораторна робота 2. Дослідження джерела електричної енергії…….11 3 Лабораторна робота 3. Дослідження кола постійного струму………….17 4 Лабораторна робота 4. Дослідження нелінійних кіл постійного струму……………………..………………………………………………...23

 

ВСТУП

Метою вивчанняелектротехнічних дисциплін є теоретична і практична підготовка бакалаврів і інженерів неелектротехнічних спеціальностей в області електротехніки й електроніки в такому ступені, щоб вони могли вибирати необхідні електротехнічні, електронні, електровимірювальні пристрої, уміти їх правильно експлуатувати і складати разом з інженерами-електриками технічні завдання на розробку електричних частин автоматизованих установок для керування виробничими процесами.

Основними задачами вивчення дисципліни є:

‑ формування у студентів мінімально необхідних знань основних електротехнічних законів і методів аналізу електричних, магнітних і електронних кіл;

‑ принципів дії, властивостей, областей застосування і потенційних можливостей основних електротехнічних, електронних пристроїв і електровимірювальних приладів;

‑ основ електробезпечності; уміння експериментальним способом і на основі паспортних і каталожних даних визначати параметри і характеристики типових електротехнічних і електронних пристроїв; використовувати сучасні обчислювальні засоби для аналізу стану і керування електротехнічними елементами, пристроями і системами.

 

Лабораторна робота 1

Дослідження електровимірювальних приладів

Мета роботи: експериментально вивчити властивості електровимірю-вальних приладів, які застосовуються в лабораторних дослідженнях дисципліни „Електротехніка та основи електроніки”.

 

Стислі теоретичні відомості

Залежно від принципу дії найчастіше застосовуються такі системи приладів: магнітоелектрична, електромагнітна, термоелектрична, індукційна, електродинамічна, електростатична, теплова, електронна.

За родом вимірюваної величини електровимірювальні прилади поділяються на: вольтметри (для замирювання напруги); амперметри (для замирювання струму); ватметри (для замирювання електричної потужності); лічильники (для замирювання електричної енергії); омметри, мегомметри (для замирювання електричного опору); частотоміри (для замирювання частоти змінного струму); фазометри (для вимірювання кута зсуву фаз) і тому подібні.

Призначення приладу показано на його шкалі (I амперметр, V вольтметр, W ватметр). Окрім цільового призначення на шкалі вимірювального приладу знаходяться такі позначки.

Різновидність струму, на який розрахований прилад:

- прилад для використання в колах постійного струму;

- прилад для використання в колах змінного струму;

- універсальний прилад, який використовується як в колах постійного, так і в колах змінного струму;

- прилад, що використовується в колах трифазного струму.

Система вимірювального механізму приладу:

∩ -прилад магнітоелектричної системи;

∑ - прилад електромагнітної системи;

- прилад індукційної системи.

Робоче положення приладу:

- горизонтальне;

- вертикальне;

45⁰ – під кутом до горизонту.

Клас точності приладу:

0,05; 0,1; 0,2; 0,5; 1,0; 1,5; 2,5; 4,0.

Напруга, при якій випробувана ізоляція приладу:

- ізоляція приладу випробувана при нагрузі 2 кВ.

Виконання приладу в залежності від умов експлуатації:

А – для закритих опалюваних приміщень;

Б – для закритих неопалюваних приміщень;

В – для польових та морських умов.

Усі вимірювальні прилади (в тому числі найточніші) дають приблизне значення вимірюваної величини.

Абсолютна похибка приладу – це різниця між вимірюваною величиною та її дійсним значенням:

 

, (1.1)

 

де - абсолютна похибка;

- значення вимірюваної величини;

- дійсне значення вимірюваної величини.

При перевірці за приймають показ робочого приладу, що перевіряється, за - показ більш точного, зразкового приладу. Абсолютна похибка виникає через систематичні (температура, радіація, електромагнітні поля, недосконалі методи вимірювання і т.п.) та випадкові похибки, а також через помилку операторі.

Відносна похибка – це відношення абсолютної похибки до дійсного значення вимірюваної величини:

 

або . (1.2)

 

Відносна похибка характеризує результат вимірювання, вона залежить від того, яку величину вимірюють. Враховуючи те, що абсолютна величина для різних позначень шкали приладу змінюється незначно, беремо її як ≈0,1 А і підраховуєм відносну погрішність при ви-мірюванні різних значень струму амперметром з межою вимірювання 5 А.

При вимірюванні струму 5 А (граничне значення цього приладу)

.

При вимірюванні струму 1 А

.

При вимірюванні струму 0,5 А

.

З прикладу видно, що зі зменшенням значення вимірюваної величини відносна похибка вимірювання необмежено зросла (рис.1.1), а мінімальне її значення – при вимірюванні найбільшої величини, що доступна цьому приладу. Звідси напрошується висновок: для вимірювання необхідно підібрати прилад з такою межою вимірювання, при якій вимірювана величина знаходилася б в останній третині шкали приладу.

Мінімальне значення відносної похибки зветься зведеною похибкою:

, (1.3)

де - максимальне значення, доступне вимірюванню даним приладом, по-іншому, максимальне значення його шкали. Клас точності приладу – це зведена похибка, виражена у відсотках.

За класом точності приладу і його шкали можно знайти абсолютну похибку приладу (максимально можли-ву) і відносну похибку результату виміру.

Приклад. Магнітоелектричний вольтметр має шкалу 0…150 В і клас точності 1,5. Визначити абсолютну і відносну похибки замирювання цим вольтметром напруги 20 та 100 В, записати дійсні значення вимірюваної напруги.

Абсолютна похибка вольтметра (максимально можлива при умові, що вольтметр відповідає своєму класу точності 1,5):

В.

Відносна похибка вимірювання напруги 20 В:

;

дійсне значення вимірюваної напруги:

В.

Відносна похибка вимірювання напруги 100 В:

;

дійсне значення вимірюваної напруги:

В.

Поправкою називається взята з протилежним знаком абсолютна похибка

 

.

 

З формули (1.1)

 

(1.4)

 

Таким чином, поправка – це те, що слід алгебраїчно додати до результату виміру, щоб одержати дійсне значення вимірюваної величини.

Процес визначення поправок вимірювального приладу називається його перевіркою. Перевірку здійснюють зрівнянням показу приладу, що перевірялись з показом зразкового, що має більш високий клас точності. Перевірці підлягають всі оцифровані поділки шкали приладу. Одержані в результаті перевірки поправки дозволяють зробити висновок про те, чи відповідає прилад своєму класу точності, а також побудувати криву поправок у вигляді, що зображений на рис. 1.2.

Ця крива дозволяє вносити поправки в результати виміру для підвищення його точності.

 

 

Рисунок 1.2 – Приблизний вид кривої поправок для амперметра зі шкалою 0-5 А та класом точності 1,0; пунктирні – межі найбільшої похибки