Тестові завдання з охорони праці

НАПРЯМ ПІДГОТОВКИ “ПРАВОЗНАВСТВО”

1. Законодавство України про охорону праці не регламентується такими нормативними актами:

1. Законом України „Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення ”;

2. Кодексом цивільного захисту України;

3. Законом України „Про охорону праці”;

4. Конституцією України;

5. Кодексом законів про працю;

2. Законодавство України про охорону праці складається з:

1. міжгалузевих та галузевих нормативних актів;

2. системи стандартів безпеки праці;

3. загальних законів України та спеціальних законодавчих актів;

4. законів України та підзаконних актів.

3.Закон України „Про колективні договори та угоди „ належить до:

1. державних нормативних актів про охорону праці;

2. загальних законів України;

3. міждержавних нормативних актів;

4. спеціальних нормативних актів.

4. НПАОП поділяються на:

1. міжгалузеві та галузеві;

2. державні та міждержавні;

3. спеціальні та галузеві;

4. закони України та підзаконні акти.

5. Останні дві цифри в коді НПАОП означають:

1. вид нормативного документа;

2. рік затвердження;

3. порядковий номер;

4. галузь народного господарства.

6. Стандарти підсистеми 1 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги безпеки до виробничих процесів.

7. Стандарти підсистеми 2 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги безпеки до виробничих процесів.

8. Стандарти підсистеми 0 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги безпеки до виробничих процесів.

9. Стандарти підсистеми 3 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги безпеки до виробничих процесів.

10. Стандарти підсистеми 4 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги безпеки до виробничого обладнання;

4. вимоги до окремих класів, видів та типів засобів захисту.

 

11. Стандарти підсистеми 5 системи стандартів безпеки праці встановлюють:

1. організаційно-методичні основи стандартизації;

2. вимоги по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

3. вимоги до будівель та споруд, які забезпечують безпеку людей, що працюють в них;

4. вимоги до окремих класів, видів та типів засобів захисту.

12. Перших дві цифри в кодуванні системи стандартів безпеки праці:

1. 10;

2. 11;

3. 12;

4. 13.

13. Нова редакція Закону України „Про охорону праці” була прийнята:

1. 14.10.1992 р.;

2. 1.01.2003 р.;

3. 21.11.2002 р.;

4. 25.08. 1999 р.

14.Повну відповідальність за створення належних, безпечних і здорових умов праці на підприємстві несе:

1. служба охорони праці;

2. керівники структурних підрозділів;

3. головні спеціалісти;

4. роботодавець.

15. Для підприємств різної форми власності та видів діяльності вимоги з охорони праці:

1. однакові;

2. відмінні.

16. Працівник не має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для:

1. його життя чи здоров’я;

2. людей,які його оточують;

3. виробничого обладнання;

4. довкілля.

17.Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, не мають право на:

1. оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;

2. скорочення тривалості робочого часу;

3. безкоштовні проїзні білети;

4. пільгову пенсію.

18. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті здійснює:

1. Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

2. роботодавець;

3. служба охорони праці;

4. Фонд соціального страхування від тимчасової непрацездатності та безробіття.

19. З метою створення належних умов праці на підприємстві роботодавець не зобов’язаний:

1. створювати службу охорони праці;

2. проводити інструктажі з охорони праці;

3. розробляти за участю сторін колективний договір;

4. впроваджувати прогресивні технології;

5. забезпечувати належне утримання будівель і споруд;

6. організовувати проведення аудиту охорони праці.

20. Фінансування охорони праці на підприємстві здійснюється:

1. державою;

2. роботодавцем;

3. працівниками;

4. профспілками.

21.Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше:

1. 0,2 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;

2. 1,5 відсотка від валових витрат;

3. 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;

4. 0,4 відсотка прибутку підприємства.

22.На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються не менше:

1. 0,2 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;

2. 1,5 відсотка від валових витрат;

3. 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік;

4. 0,4 відсотка прибутку підприємства.

23. Державний нагляд за охороною праці в Україні не здійснюють:

1. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

2. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань радіаційної безпеки;

3. професійні спілки;

4. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань пожежної безпеки;

5. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань гігієни праці.

24. Громадський контроль за охороною праці в Україні здійснюють:

1. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

2. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань радіаційної безпеки;

3. професійні спілки;

4. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань пожежної безпеки;

5. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань гігієни праці.

25. До основних функцій служби охорони праці не належить:

1.представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці;

2. опрацьовувати ефективну цілісну систему управління охороною праці;

3. проводити для працівників увідний інструктаж з питань охорони праці;

4. організовувати паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць;

5. брати участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій;

6. контролювати дотримання чинного законодавства з охорони праці.

26. До основних прав спеціалістів служби охорони праці не належить:

1.представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці;

2. безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти;

3. перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підприємства;

4. брати участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій;

27. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати:

1. сторонні спеціалісти на договірних засадах;

2. в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;

3. один спеціаліст;

4. кількість спеціалістів розраховується за формулою.

28. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати:

1. сторонні спеціалісти на договірних засадах;

2. в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;

3. один спеціаліст;

4. кількість спеціалістів розраховується за формулою.

29. На підприємстві з кількістю працюючих від 51 до 500 осіб включно функції служби охорони праці можуть виконувати:

1. сторонні спеціалісти на договірних засадах;

2. в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;

3. один спеціаліст;

4. кількість спеціалістів розраховується за формулою.

30. На підприємстві з кількістю працюючих більше 500 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати:

1. сторонні спеціалісти на договірних засадах;

2. в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;

3. один спеціаліст;

4. кількість спеціалістів розраховується за формулою.

31.Чисельність служби охорони праці розраховується за формулою:

1. К_ч= 1000* Т/П;

2. П=1,5 * Д *З_ср;

^Р_ср* ^К_в

3. М₁=1+ ---------;

Ф

4. К_в= Д / Т.

32. Жінки не можуть залучатися до понадурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди:

1. в будь-якому випадку;

2. якщо вони мають дітей віком від 1 до 14 років;

3. до досягнення дітьми віку 18 років;

4. відповідно до лікарського висновку.

33. Кодекс законів про працю не допускає прийом на роботу осіб молодше:

1. 15 років;

2. 16 років;

3. 17 років;

4. 18 років.

34. Тривалість робочого дня для осіб від 16 до 18 років складає:

1. 4 години;

2. 5 годин;

3. 6 годин;

4. 7 годин.

35. Жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1.150 календарних днів;

2.140 календарних днів;

3. 136 календарних днів;

4. 126 календарних днів.

36. За бажанням жінки їй надається відпустка з догляду за дитиною з виплатою допомоги за державним страхуванням до досягнення нею:

1. трирічного віку;

2. п’ятирічного віку;

3. дворічного віку;

4. чотирьохрічного віку.

37. Тривалість відпустки неповнолітнім складає:

1. 24 робочих дні;

2. 32 робочих дні;

3. 1 календарний місяць;

4. 31 календарний день.

38.Для неповнолітніх віком 15 років тривалість робочого дня складає:

1. 4 години;

2. 5 годин;

3. 6 годин;

4. 7 годин.

39.Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю:

1. 7 календарних днів;

2. 8 календарні днів;

3. 9 календарних днів;

4. 10 календарних днів.

40. Фактор, що призводить до загибелі людини, називається:

1. вражаючим;

2. шкідливим;

3. небезпечним;

4. допустимим.

41. Фактор, що діє протягом певного часу і викликає захворювання чи зниження працездатності, називається:

1. вражаючим;

2. шкідливим;

3. небезпечним;

4. допустимим.

42. Фактор, що діє раптово і викликає травми, називається:

1. вражаючим;

2. шкідливим;

3. небезпечним;

4. допустимим.

43. До фізичних виробничих факторів не належать:

1. вологість;

2. температура;

3. свійські тварини;

4. барометричний тиск;

44. До хімічних виробничих факторів не належать:

1. мінеральні добрива;

2. температура;

3. пестициди;

4. кормові добавки;

45. До біологічних виробничих факторів не належать:

1. сільськогосподарські рослини;

2. свійські тварини;

3. хімічні сполуки;

4. патогенні мікроорганізми;

46. До психофізіологічних виробничих факторів не належать:

1. розумові перевантаження;

2. патогенні мікроорганізми;

3. перевантаження аналізаторів;

4. монотонність праці.

47. Дія встановленої тривалості, яка протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилень у стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені строки життя сучасного і наступних поколінь – це:

1. гігієнічний норматив;

2. гранично - допустимий рівень;

3. гранично - допустима концентрація;

4. санітарна норма.

48. Суворо визначений діапазон параметрів виробничого середовища, безпечного з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров’я людини - це:

1. гігієнічний норматив;

2. гранично - допустимий рівень;

3. гранично - допустима концентрація;

4. санітарна норма.

49. Розслідування проводиться, якщо працівник отримав травму, що призвела до втрати працездатності:

1. на одну робочу зміну;

2. на один робочий день і більше;

3. на дві робочі зміни;

4. на один робочий тиждень.

50. До складу комісії з розслідування нещасного випадку не входять:

1. спеціаліст служби охорони праці;

2. керівник підприємства;

3. керівник структурного підрозділу;

4. представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду;

6. представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий.

51. Комісія з розслідування нещасного випадку працює на протязі:

1. 2 діб;

2. 3 діб;

3. 4 діб;

4. 5 діб.

52. Спеціальному розслідуванню не підлягають:

1. нещасні випадки із смертельними наслідками;

2. якщо потерпілий знаходився в стані алкогольного сп’яніння;

3. групові нещасні випадки;

4. випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків;

53.Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом:

1. 3 діб;

2. 6 діб;

3. 10 діб;

4. 15 діб.

54. Метод аналізу виробничого травматизму, що призначений для визначення кількісних показників, які характеризують загальний рівень виробничого травматизму-це:

1. статистичний метод;

2. монографічний метод;

3. топографічний метод;

4. економічний метод.

55. Метод аналізу виробничого травматизму, що полягає в реальному розслідуванні і аналізі кожного нещасного випадку-це:

1. статистичний метод;

2. монографічний метод;

3. топографічний метод;

4. економічний метод.

56. Метод аналізу виробничого травматизму, що застосовують для виявлення кількості нещасних випадків за певний період на конкретних робочих місцях, дільницях, окремих виробництвах-це:

1. статистичний метод;

2. монографічний метод;

3. топографічний метод;

4. економічний метод.

57. Метод аналізу виробничого травматизму, що застосовують для визначення реальних збитків від виробничого травматизму-це:

1. статистичний метод;

2. монографічний метод;

3. топографічний метод;

4. економічний метод.

58. Показник частоти травм розраховують за формулою:

1. К_ч= 1000* Т/П;

2. П=1,5 * Д *З_ср;

3. К_в= 1000* Д/П;

4. К= Д / Т.

59. Показник важкості травм розраховують за формулою:

1. К_ч= 1000* Т/П;

2. П=1,5 * Д *З_ср;

3. К_в= 1000* Д/П;

4. К= Д / Т.

60. Показник втрат розраховують за формулою:

1. К_ч= 1000* Т/П;

2. П=1,5 * Д *З_ср;

3. К_в= 1000* Д/П;

4. К= Д / Т.

61. Матеріальні збитки від виробничого травматизму розраховують за формулою:

1. К_ч= 1000* Т/П;

2. П=1,5 * Д *З_ср;

3. К_в= 1000* Д/П;

4. К= Д / Т.

62.Остаточний діагноз професійного захворювання мають право встановлювати:

1. лікувально-профілактичний заклад, що обслуговує підприємство;

2. спеціаліст з профпатології міста (області);

3. науково-дослідні заклади гігієни праці;

4. визначені МОЗ спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, перелік яких переглядається кожні 5 років.

63.До складу комісії з розслідування професійного захворювання не входить:

1. працівник санепідемстанції;

2. керівник структурного підрозділу;

3. представник профспілкової організації трудового колективу;

4. роботодавець;

5. представник лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство;

6. представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

64. Розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом:

1. 3 робочих днів;

2. 5 робочих днів;

3. 10 робочих днів;

4. 15 робочих днів.

65. До основних параметрів мікроклімату виробничих приміщень не належить:

1. температура повітря;

2. іонізація повітря;

3. вологість повітря;

4. швидкість руху повітря.

66. Оптимальна температура повітря виробничого приміщення становить:

1. 15⁰С-18⁰С;

2. 18⁰С-22⁰С;

3. 22⁰С-25⁰С.

4. 26⁰С-28⁰С.

67. Оптимальна вологість повітря виробничого приміщення становить:

1. 20-40 %;

2. 40-60%;

3. 60-80%;

4. 80-100%.

68. Оптимальна швидкість руху повітря у виробничих приміщеннях взимку становить:

1. 0,5-1 м/с;

2. 0,3-0,5 м/с;

3. 1- 2 м/с;

4. 3-3,5 м/с.

69. Прилад, за допомогою якого вимірюють вологість повітря виробничого приміщення, називається:

1. термометр;

2. психрометр;

3. анемометр;

4. газоаналізатор.

70. Прилад, за допомогою якого вимірюють швидкість руху повітря виробничого приміщення, називається:

1. термометр;

2. психрометр;

3. анемометр;

4. газоаналізатор.

71. Прилад, за допомогою якого визначають хімічний склад повітря виробничого приміщення, називається:

1. термометр;

2. психрометр;

3. анемометр;

4. газоаналізатор.

72. Вентиляція, що здійснюється за рахунок сили вітру і природних гравітаційних сил – це:

1. природна;

2. неорганізована;

3. механічна (штучна);

4. витяжна.

73. Система опалення, в якій усі елементи конструктивно об’єднані в одному агрегаті, розміщеному в опалювальному приміщенні або поряд, називається:

1. місцева;

2. автономна;

3. центральна;

4. районна.

74. Система опалення, в якій генератор міститься ззовні оплювальних приміщень, а теплота до них передається за допомогою теплоносія і нагрівальних приладів, називається:

1. місцева;

2. автономна;

3. центральна;

4. районна.

75. Освітлення виробничих приміщень не буває:

1. природним;

2. штучним;

3. загальним;

4. комбінованим

76. Залежно від призначення штучне освітлення не буває:

1. робоче;

2. локалізоване;

3. аварійне;

4. евакуаційне;

6. охоронне.

77. Сприймаються органом слуху людини як звук механічні коливання у діапазоні частот:

1. 1000-4000 Гц;

2. 20-20000 Гц;

3. 3000-5000 Гц;

4. 15-1500 Гц.

78. Шум – це коливальний процес, який поширюється:

1. в будь-якому середовищі;

2. в твердих тілах;

3. в воді;

4. в газоподібному середовищі.

79. Вібрація – це коливальний процес, який поширюється:

1. в будь-якому середовищі;

2. в твердих тілах;

3. в воді;

4. в газоподібному середовищі.

80. Прилад, за допомогою якого вимірюють звукові характеристики, називається:

1. газоаналізатор;

2. анемометр;

3. шумомір;

4. психрометр.

81.Вібрації, що передаються через опорні поверхні на тіло людини у положенні стоячи або сидячи - це:

1. загальні;

2. місцеві;

3. автономні;

4. локальні.

82. Вібрації не викликають негативних змін таких органів та систем органів людини:

1. нервової системи;

2. серцево-судинної системи;

3. травної системи;

4. опорно-рухової системи.

83. Тепловим називається такий вид випромінювання:

1. ультрафіолетове;

2. радіоактивне;

3. електромагнітне;

4. інфрачервоне.

84. Чи може звичайний одяг захистити від дії ультрафіолетового випромінювання:

1. так;

2. ні.

85. Чи може звичайний одяг захистити від дії інфрачервоного випромінювання:

1. так;

2. ні.

86. Система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів – це:

1. гігієна праці;

2. виробнича санітарія;

3. техніка безпеки;

4. фізіологія праці.

87. Технічні засоби, що створюють перешкоду між людиною і небезпечним виробничим фактором і запобігають проникненню людини або частин її тіла в небезпечну зону – це:

1. захисні огородження;

2. запобіжні пристрої;

3. блокуючі пристрої;

4. гальмівні пристрої.

88. Технічні пристрої, що використовуються, коли певний контрольований параметр може з різних причин виходити за встановлені межі, створюючи при цьому аварійну ситуацію – це:

1. захисні огородження;

2. запобіжні пристрої;

3. блокуючі пристрої;

4. гальмівні пристрої.

89. Технічні пристрої, які використовуються, якщо в процесі роботи не можна досягти повної гарантії абсолютної безпеки обслуговуючого персоналу – це:

1. захисні огородження;

2. запобіжні пристрої;

3. блокуючі пристрої;

4. гальмівні пристрої.

90. Технічні пристрої, які призначені для швидкої зупинки машин, рухомих частин виробничого обладнання, утримання машин на схилах та інше – це:

1. захисні огородження;

2. запобіжні пристрої;

3. блокуючі пристрої;

4. гальмівні пристрої.

91. Сигнальний колір, який застосовують для позначення безпосередньої небезпеки, заборони – це:

1. червоний;

2. жовтий;

3. синій;

4. зелений.

92. Сигнальний колір, що означає попередження, можливу небезпеку – це:

1. червоний;

2. жовтий;

3. синій;

4. зелений.

93. Сигнальний колір, що означає вказівку, інформацію – це:

1. червоний;

2. жовтий;

3. синій;

4. зелений.

94. Сигнальний колір, який застосовують для ламп, що сигналізують про нормальну роботу машини, для позначення евакуаційних виходів – це:

1. червоний;

2. жовтий;

3. синій;

4. зелений.

95. Знаки безпеки, що мають форму кола, по периметру якого є червона смуга, а біле поле з нанесеним чорною фарбою відповідним символом, перекреслюється червоною смугою такої ж ширини – це:

1. забороняючі;

2. попереджуючі;

3. зобов’язуючі;

4. вказівні.

96. Знаки безпеки, що мають форму трикутника, по периметру якого нанесена чорна смуга, а на жовтому полі знака-відповідні символи чорного кольору – це:

1. забороняючі;

2. попереджуючі;

3. зобов’язуючі;

4. вказівні.

97. Знаки безпеки, що мають форму кола, по периметру якого нанесена тонка біла смуга, а на синьому полі білою фарбою-відповідні символи – це:

1. забороняючі;

2. попереджуючі;

3. зобов’язуючі;

4. вказівні.

 

98. Знаки безпеки, що що мають форму прямокутника синього кольору з білим полем посередині, на якому нанесені відповідні символи – це:

1. забороняючі;

2. попереджуючі;

3. зобов’язуючі;

4. вказівні.

99. Сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність і здоров’я людини в процесі праці – це:

1. виробнича санітарія;

2. умови праці;

3. гігієна праці;

4. безпека праці.

100.Умови праці, за яких виключено несприятливий вплив на здоров’я працюючих виробничих факторів, створюються передумови для зберігання високого рівня працездатності, відносяться до:

1. І класу;

2. ІІ класу;

3. ІІІ класу;

4. ІV класу.

101.Умови праці, при яких рівень виробничих факторів не перевищує ГДР, а можливі функціональні зміни, викликані трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку, відносяться до:

1. І класу;

2. ІІ класу;

3. ІІІ класу;

4. ІV класу.

102.Умови праці, при яких внаслідок порушення санітарних норм, можливе перевищення ГДР, що викликає функціональні зміни організму і може призвести до стійкого зниження працездатності і порушення здоров’я працюючих, відносяться до:

1.І класу;

2. ІІ класу;

3. ІІІ класу;

4. ІV класу.

103. Умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя, відносяться до:

1.І класу;

2. ІІ класу;

3. ІІІ класу;

4. ІV класу.

104. Система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів – це:

1.виробнича санітарія;

2. умови праці;

3. гігієна праці;

4. безпека праці.

105. До технічних засобів виробничої санітарії не належать:

1. засоби індивідуального захисту;

2. гальмівні пристрої;

3. установки для опалення;

4. установки для освітлення;

5. прилади для контролю параметрів виробничого середовища;

106. Наука, що вивчає трудову діяльність і виробниче середовище та їх вплив на організм людини, розробляє санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на створення сприятливих умов праці і підвищення її продуктивності-це:

1. виробнича санітарія;

2. умови праці;

3. гігієна праці;

4. безпека праці.