Дослідження показників державного боргу України

 

Важливою характеристикою державних фінансів певної країни є рівень державного боргу. Дефіцит бюджету країни, значний обсяг кредитів і запозичень негативно впливають на економічний розвиток країни.

Згідно із законодавством України, державний борг – це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, зокрема боргові зобов’язання держави, що починають діяти в результаті виданих гарантій за кредитами або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору [23].

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є збільшення державних видатків без відповідного зростання доходів; циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки; скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат; вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Перші зовнішні державні запозичення були здійснені Україною ще в 1992 році. Протягом усього часу незалежності України має місце нарощування державного зовнішнього боргу України. На звітний період 2012 року показник державного боргу становив майже 406,115 млрд грн, або близько 50,809 млрд дол, а гарантований державою борг — понад 95,326 млрд грн, або більш як 11,926 млрд дол. [24].

Оцінка боргової стійкості України в поточний час вимагає звернення уваги на ряд наступних речей. Протягом останніх років дійсно спостерігалось зростання державного боргу (рис. 2.9).

 

 

Рис. 2.9 Динаміка обсягу державного і гарантованого державою боргу як частки ВВП (%) та в грошових одиницях (млрд. грн.) [25]

Аналізуючи даний графік, можна дійти висновку, що після реструктуризації на початку поточного століття відносний рівень державного і гарантованого державою боргу постійно зменшувався, що обумовлено малою змінюваністю його абсолютного обсягу та постійним економічним зростанням в Україні. Однак, починаючи з 2008 року державний і гарантований державою борг відносно ВВП зріс майже у три рази, досягнувши у 2010 році 39,8 % до ВВП (29,8 % до ВВП і 10,0 % до ВВП відповідно до його складників). Абсолютні обсяги державного боргу за цей період зросли більше, ніж у 6 разів. На кінець 2011 року державний борг досягнув рівня 375,6 млрд. грн. а гарантований державою борг – 178,6 млрд. грн., що склало 30,0 % до ВВП та 14,3 % до ВВП відповідно [25].

Структура державного боргу засвідчила (рис. 2.10) про значне переважання зовнішнього боргу над внутрішнім. Основними зовнішніми джерелами формування державного боргу є заборгованість по облiгaцiях зовнішньої державної позики, що мають тенденції до зростання, тоді як частка коштів отриманих від міжнародних організацій та банків знизилась. У структурі внутрішнього боргу переважають кошти комерційних банків.

 

 

Рис. 2.10. Структура державного боргу України, 2000-2011 рр., % [26].

Питома вага складових державного зовнішнього боргу України протягом останніх п’яти років наведена в додатку А. Валютна структура кредитування сектору державного управління наведена в додатку Б.

Про погіршення боргової стійкості України свідчить також графік виконання зобов’язань. Зокрема, велике боргове навантаження, спричинене, в основному, зовнішніми платежами, припадає на найближчі чотири роки (рис. 2.11). Україні необхідно здійснити щорічні виплати в іноземній валюті обсягом від 31,7 млрд. грн. до 70,6 млрд. грн. Основним чинником такого навантаження є настання термінів виконання зобов’язань перед МВФ.

 

Рис. 2.11 Платежі з погашення і обслуговування державного і гарантованого державою боргу [26]

Незважаючи на значне зростання боргу і платежів за ним, дохідності українських єврооблігацій і котирування CDS на суверенні зобов’язання України у 2010 році і до цього часу є низькими і зберігаються на стабільному рівні (рис. 2.12). Отже, можна зробити висновок, що учасники світового ринку капіталу не схильні вважати, що ймовірність оголошення Україною дефолту є реальною. Збереження такої ситуації у майбутньому означатиме збереження доступу до зовнішніх ресурсів за прийнятною вартістю.

Внутрішній ринок державних цінних паперів не є достатньо розвинутим для того, щоб задовольняти повною мірою потреби держави у позикових ресурсах. Запозичення на ньому характеризуються високою вартістю і короткими строками, що збільшує ризики рефінансування та витрати на обслуговування боргу. Більше того, він суттєво залежить від присутності іноземного капіталу, що також є чинником зниження боргової стійкості України [26].

 

Рис. 2.12 Дохідність українських єврооблігацій та котирування CDS за українськими суверенними зобов’язаннями[26]

 

Поряд із зазначеним вище значними зберігаються валютні ризики, пов’язані із можливою зміною валютного курсу, що, у випадку реалізації, буде впливати на обсяг державного боргу. На початок лютого 2011 року частка зовнішнього державного і гарантованого державою боргу становила близько 64,3 % від усієї суми боргу. При цьому стабільність гривні в найближчому майбутньому є не достатньо визначеною. Це пов’язано з можливими змінами попиту у світі на продукти українського експорту, необхідністю здійснювати значні зовнішні виплати та негативною динамікою золотовалютних резервів НБУ.

Таким чином протягом останніх років боргова стійкість України суттєво погіршилася, хоча рівень державного і гарантованого державою боргу знаходиться в межах встановлених законодавством граничних значень. Починаючи з 2008 року державний і гарантований державою борг відносно ВВП зріс майже у три рази, досягнувши у 2010 році 39,8 % до ВВП. Абсолютні обсяги державного боргу за цей період зросли більше, ніж у 6 разів. На кінець 2011 року прогнозується досягнення державним боргом рівня 375,6 млрд. грн. та гарантованим державою боргом – 178,6 млрд. грн., що складатиме 30,0 % до ВВП та 14,3 % до ВВП відповідно. Котирування українських єврооблігацій, котирування CDS знаходяться на відносно невисокому і стабільному рівні. Ймовірність дефолту України в найближчому майбутньому залежить в першу чергу від стану світових ринків капіталу, повторення світової рецесії і, відповідно, зменшення цін на український експорт, а також від ситуації на внутрішньому ринку державних цінних паперів [28].

Отже, боргова стійкість України погіршилася протягом останніх років, однак можливість дефолту залишається незначною за умови збереження сприятливих зовнішніх обставин у світі та вжиття заходів щодо обмеження темпів зростання державного і гарантованого державою боргу, а також при стабільному валютному курсі з одночасним зниженням частки зобов'язань в іноземній валюті.