Обладнання, матеріали, інструменти і заготовки. Теоретичні відомості

Теоретичні відомості

Зварювання це процес отримання нерознімних з'єднань твердих матеріалів за рахунок міжмолекулярних і міжатомних сил зчеплення. Дугове зварювання відноситься до термічного класу зварювання ("зварювання плавленням"), яке ґрунтується на частковому плавленні елементів з'єднання - основного і присадного металу (електрод) за рахунок горіння електричної дуги. В результаті кристалізації металу зварювальної ванни утворюється зварний шов.

Дуга становить потужний електричний розряд в іонізованій атмосфері газів і парів металів. Іонізація газового проміжку при дуговому зварюванні в основному зумовлена електронною емісією з гарячого катода. Електричні властивості дуги описуються її статичною вольт-амперною характеристикою1–рис.1 яка становить залежність між напругою на дузі та силою зварювального струму. Температура у стовпі дуги дорівнює 6500 – 7000°С

 

 

Рис.1. Характеристики джерела зварювального струму і зварювальної дуги.

А - точка холостого ходу; В - точка запалювання дуги; С - точка стабільного горіння дуги; Э - точка короткого замикання.

Для забезпечення стабільного режиму зварювання джерела живлення зварювальної дуги повинні мати певну зовнішню характеристику - графічна залежність між напругою на затискачах джерела струму і струмом навантаження 2-рис.1. Для ручного дугового зварювання кращі результати дає спадна зовнішня характеристика.

 

Для полегшення запалювання дуги за рахунок додаткової іонізації газового середовища у дузі використовують осцилятор.

Дугові способи зварювання у порівнянні з іншими способами зварювання мають ряд переваг: висока концентрація теплоти і продуктивність процесу, відносна універсальність, можливість зварювання у будь яких просторових положеннях; просте й недороге обладнання,стабільні і порівняно високі властивості зварного шва.

Ручне дугове зварювання (рис. 2) здійснюється відкритою дугою на постійному або змінному струмах з використанням неплавких електродів (з вольфраму або графіту) та плавких-металевих стрижнів діаметром 1,6...12 мм з нанесеним на них покриттям яке слугує для стабілізації горіння дуги, захисту розплавленого металу від взаємодії з зовнішнім середовищем та легування металу зварювального шва

 

 

Рис.2. Схема ручного зварювання металічним електродом з покриттям.

 

1 - металічний стержень; 2 - покриття електрода; 3 - газова атмосфера дуги; 4 - зварювальна ванна; 5 - затверділий шлак; 6 - закристалізований метал шва; 7 - основний метал; 8 - краплі розплавленого електродного металу; 9 - глибина проплавлення.

Елементами геометричної форми зварного шва є: при стикових з’єднаннях (рис.3,а) - ширина шва b, глибина провару h_пр, висота опуклості шва h_пр, при таврових (рис3, б) - кутових з’єднаннях і з’єднаннях внапусток - ширина шва Ь, висота шва її і катет шва k.

 

 

На якість і працездатність зварного з’єднання, яке виконують дуговим зварюванням, впливають не тільки конструктивні елементи шва, але і відношення ширини однопрохідного шва до інших розмірів шва, або так звані коефіцієнти форми шва: коефіцієнт форми, може змінюватись в межах 0,5... 4,0, і коефіцієнт форми опуклості (форми валика), не повинен виходити за межі 7... 10.

Під режимом зварювання розуміють сукупність умов, які створюють стійке протікання процесу зварювання: стабільне горіння дуги, отримання зварних швів необхідних розмірів, форми і якості. Режим зварювання містить у собі і низку параметрів, які поділяють на основні та додаткові. До основних параметрів режиму дугового зварювання відносять величину, рід і полярність струму, діаметр електрода, напругу, швидкість зварювання і коливання електрода. До додаткових - покриття електрода, початкову температуру основного металу, положення електрода у просторі і положення виробу у процесі зварювання.

Зі збільшенням величини зварювального струму розмір шва збільшується. Вплив роду струму і полярності на розміри шва можна пояснити різницею кількості тепла, що виділяється на аноді і катоді. При зварюванні на постійному струмі прямої полярності на аноді дуги виділяється тепла менше і глибина провару на 40...50% менше ніж при зварюванні на зворотній полярності і на 15. 20% менше ніж при зварюванні на змінному струмі.

Збільшення діаметра електрода при незмінному зварювальному струмі призводить до посилення блукання активної плями по перерізу кінця електрода і поверхні зварювальної ванни, внаслідок чого глибина провару і опуклість шва зменшуються, а ширина шва зростає. Зменшення діаметру при тому ж струмі призводить до зростання густини струму, що спричинює збільшення глибини провару, зменшення ширини шва і збільшення висоти опуклості.

Напруга в дузі залежить, в основному, від довжини дуги: збільшення довжини дуги (відстань від кінця електрода до поверхні заготовок) призводить до збільшення напруги. Збільшення напруги дуги призводить до збільшення її рухливості, внаслідок чого значно зростає ширина шва, помітно зменшується опуклість шва, а глибина проплавлення залишається майже незмінною.

Збільшення швидкості зварювання призводить до сильного відхилення стовпа дуги у бік, протилежний напрямку зварювання, внаслідок чого збільшується горизонтальна складова тиску дуги на розплавлений метал зварювальної ванни, зі споду дуги витісняється більше рідкого металу, товщина шару рідкого металу під дугою зменшується, і глибина проплавлення при зростанні швидкості зварювання зростає. Це спричинює скорочення площі перерізу шва, зменшення ширини шва, збільшення частки участі основного металу у металі шва. При подальшому збільшенні швидкості зварювання тривалість теплової дії дуги на метал і глибина провару зменшуються, а при значній швидкості зварювання буде не-сплавлення основного металу з металом шва.

Коливанням кінцем електрода поперек шва користуються для утворення розширеного валика, для чого електроду надають поперечні коливальні рухи частіше за все з постійною частотою і амплітудою, суміщені з поступальним рухом електрода.

Щоб полегшити працю зварювальника і підвищити продуктивність праці у промисловості застосовують різні високопродуктивні способи зварювання. Часто використовують зварювання пучком електродів і механізоване зварювання нахиленим електродом.

Зварювання пучком електродів - ручне зварювання металічним електродом, яке здійснюється з використанням одночасно кількох штучних електродів з якісним покриттям. Електроди зв'язують між собою у кількох місцях дротом. Струм підводять одночасно до всіх електродів, а дуга горить по черзі між окремими електродами пучка і виробом. Для наплавлювальних робіт застосовують пучки, у яких електроди розташовані в один ряд у вигляді гребеня; для власне зварювальних робіт використовують пучки, які мають переріз у формі трикутника, квадрата та ін. Подача в зону дуги кількох штучних електродів, а не одного, сприяє підвищенню продуктивності зварювання за рахунок меншого само розігрівання стержнів внутрішнім теплом, ніж при зварюванні одним електродом при тому ж струмі. Тому при зварюванні пучком можна встановлювати більший струм.

Механізоване зварювання нахиленим електродом — зварювання металічним електродом, при якому здійснюється само подача у зону дуги електрода з якісним покриттям, у якого нижній кінець з виступаючим краєм покриття спирається на вироб, у той час як верхній кінець закріплюють у спеціальному ковзаючому електродотримачі. При оплавленні електрода він рухається по напрямній вздовж лінії зварювання паралельно собі. Переріз шва регулюють зміною кута нахилу електрода (рис. 4).

 

Рис.4. Схема процесу зварювання нахиленим електродом.

 

1 - електрод; 2 - штатив; 3 - джерело живлення струму.

Режим ручного дугового зварювання залежить від діаметра електрода, сили зварювального струму, напруги на дузі та швидкості зварювання.

Діаметр електрода d_e мм, обирають за товщиною деталей, що зварюються. Товщина металу, мм. 1...2 3 4...5 6...12 13 і більше.

Діаметр електрода, мм. 1,5_ 2,5 3 3...4 4...5 5 і більше.

Сила зварювального струму І _зв., А, визначається за діаметром електрода.

Для діаметрів 3...6 мм. її визначають за формулою: I=Kd_e

Де d_e - діаметр електрода, мм.; коефіцієнт, що дорівнює 40...60 - для електродів із стрижнем із низько вуглецевої сталі; 30...40 - для електродів із стрижнем з високолегованої сталі.

Швидкість зварювання V_зв. м/год. залежить від сили зварювального струму, конструкції зварювального шва, умов зварювання та інші.

V = 10^-2 × a_н × І_зв /(ρ × F_н), де а_н - коефіцієнт наплавлення, г /(А × год) (при

ручному зварюванні покритими електродами а_н =8...12 г /(А × год); ρ - густина

металу, г/ см³; Р_н —площа поперечного перетину зварного шва см².

Для ручного зварювання електродами d_e= 3...6 мм. Сила зварювального струму становить 120... 150 А, а швидкість зварювання - 6.. 12 м/год.

Обладнання, матеріали, інструменти і заготовки

1. Лабораторна установка механізованого зварювання нахиленим електродом.

2. Вихідні заготовки - зразки з розмірами 100x300 різної товщини (2... 13 мм.) з листової низько вуглецевої сталі.

3. Електроди марки АНО-6, 0 4...6 мм.

4. Штангенциркуль і металічна лінійка.

5. Вольтметр, амперметр.

 

Порядок проведення роботи

1. Залежно від товщини зразків, визначити d_e, І_зв, V_зв - відповідно до завдання викладача

2. Провести наплавлення валиків на заготовки при запропонованих режимах (див.табл. 1).

 

№ п/п	Ряд і полярність струму	Ізв , А	Uзв, В	Vзв, м/год	hпр , мм	hоп , мм	b, мм	Ψпр	Ψоп	l, мм./ t, сек.
	Постійний (пряма)
	Постійний (зворотній), 1 електрод
	Змінний
	Постійний (зворотна), 2 електроди
	Постійний (зворотна), 3 електроди

 

3. Приготувати макрошліфи швів і виміряти геометричні розміри перерізів швів - величини b, h_пр, h_оп

4. Зробити потрібні обчислення (V_зв,, Ψ_пр , Ψ_оп).

5. Заповнити таблицю 1.

6. Побудувати суміщені графіки залежності Ψ_пр і Ψ_оп= f (п електродів у пучку) (рис.5).

 

Ψ_пр Ψ_оп

n_ел

 

Рис.5. Залежність Ψпр і Ψоп від кількості електродів у пучку.

 

Висновок

________________________________________________________________________________________________________