Акти прокурорського реагування.

Подання – це акт реагування прокурора на виявлені пору- шення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальнос- ті; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Стаття 24. Особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді

1. Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

2. Право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь.

3. Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

{Абзац другий частини третьої статті 24 виключено на підставі Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

4. Право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України в цивільній, адміністративній, господарській справі надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур.

{Частина четверта статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

5. Право подання апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України на судове рішення у кримінальній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, крім випадків, коли йдеться про рішення у кримінальних провадженнях, розслідування в яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, - у таких випадках відповідне право надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи: керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першому заступнику та заступнику.

{Частина п'ята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015}

6. Змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня.

7. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

33. Система та структура органів прокуратури.

Кількісний склад та структура органів прокуратури

1. Загальна чисельність працівників органів прокуратури становить 15000 осіб зі зменшенням кількості прокурорів з 1 січня 2018 року до 10000 осіб.

{Частина перша статті 14 в редакції Законів № 76-VIII від 28.12.2014, № 578-VIII від 02.07.2015}

2. У структурі органів прокуратури встановлюються посади державних службовців, інших працівників, діяльність яких регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Стаття 7. Система прокуратури України

1. Систему прокуратури України становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Стаття 17. Підпорядкування прокурорів та виконання наказів і вказівок

1. Прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов’язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.

2. Генеральний прокурор України має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання всіма прокурорами.

Керівник регіональної прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної регіональної прокуратури та керівниками місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

Керівник місцевої прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання його першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної місцевої прокуратури.

Перші заступники та заступники керівників органів прокуратури відповідно до розподілу обов’язків мають право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання підлеглими прокурорами відповідного органу прокуратури.

3. Під час здійснення повноважень, пов’язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов’язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор України має право давати вказівки будь-якому прокурору.

Прокурором вищого рівня є:

1) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів місцевої прокуратури - керівник місцевої прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

2) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів регіональної прокуратури - керівник регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

3) для керівника місцевої прокуратури, його першого заступника та заступників - керівник відповідної регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

4) для керівника регіональної прокуратури, його першого заступника та заступників, керівника та заступника керівника підрозділу, прокурора Генеральної прокуратури України - Генеральний прокурор України чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

5) для першого заступника та заступника Генерального прокурора України - Генеральний прокурор України.

4. Накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, є обов’язковими до виконання відповідним прокурором.

{Абзац перший частини четвертої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

Прокурору, якому віддали наказ чи вказівку в усній формі, надається письмове підтвердження такого наказу чи вказівки.

{Абзац другий частини четвертої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

5. Прокурор не зобов’язаний виконувати накази та вказівки прокурора вищого рівня, що викликають у нього сумнів у законності, якщо він не отримав їх у письмовій формі, а також явно злочинні накази або вказівки. Прокурор має право звернутися до Ради прокурорів України з повідомленням про загрозу його незалежності у зв’язку з наданням (відданням) прокурором вищого рівня наказу або вказівки.

6. Надання (віддання) незаконного наказу або вказівки чи його (її) виконання, а також надання (віддання) чи виконання явно злочинного наказу або вказівки тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

34. Кадри органів прокуратури.

Порядок формування та структура прокуратури України

Статтею 122 Конституції та статтями 40, 42 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України. Він призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з цієї адміністративної посади. Визначено строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

Статтею 123 Конституції встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається законом.

Законом України «Про прокуратуру» закріплено засади, на яких ґрунтується діяльність прокуратури. Серед них: верховенство права та визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; законність, справедливість, неупередженість та об’єктивність; територіальність; презумпція невинуватості; незалежність прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків; політична нейтральність прокуратури; недопустимість незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади; повага до незалежності суддів, прозорості діяльності прокуратури; неухильне дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, військові прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та чотирьох заступників, а також заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора, заступника Генерального прокурора України – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Структуру Генеральної прокуратури України становлять: департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція. У Генеральній прокуратурі України утворено (на правах самостійних структурних підрозділів) Головну військову прокуратуру та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

35. Дисциплінарна практика в органах прокуратури.

Стаття 43. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності

1. Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

2. Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

3. Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

4. Під час здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора у разі необхідності може бути проведена його атестація. Вмотивоване рішення про необхідність проведення атестації приймається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Стаття 49. Види дисциплінарних стягнень

1. На прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора України);

3) звільнення з посади в органах прокуратури.

2. Прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. До закінчення річного строку прокурор, який не допустив порушення законодавства та сумлінно й професійно здійснював свої службові обов’язки, може бути визнаний таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності, за рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на підставі клопотання керівника відповідного органу прокуратури, однак не раніш як:

1) через шість місяців із дня накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 частини першої цієї статті;

2) після закінчення половини строку, визначеного Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, - у разі накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті.

4. За результатами дисциплінарного провадження Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора України) у разі:

1) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення;

2) якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності.

5. У разі якщо Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурора встановила обставини, які свідчать про порушення прокурором вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону, вона ініціює перед Вищою радою юстиції розгляд відповідного питання.

6. У разі якщо Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за результатами дисциплінарного провадження стосовно прокурора, який обіймає адміністративну посаду, встановила неналежне виконання ним посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади, Комісія у випадках, коли призначення на таку посаду відповідно до цього Закону здійснюється за рекомендацією Ради прокурорів України, ініціює перед Радою прокурорів України розгляд питання про внесення рекомендації щодо звільнення прокурора з адміністративної посади.

36. Правовий статус Генерального прокурора України.

Генеральний прокурор України — посадова особа, що очолює єдину централізовану систему прокуратури України. Генеральний прокурор України — найвища адміністративна посада Генеральної прокуратури України.

Стаття 9. Повноваження Генерального прокурора України

1. Генеральний прокурор України:

1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;

{Пункт 1 частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій;

3) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

{Пункт 3 частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

4) у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора Генеральної прокуратури України, прокурора регіональної чи місцевих прокуратур дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування їх на посаді прокурора;

5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

{Пункт 5 частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

6) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у Генеральній прокуратурі України;

{Пункт 5 частини першої статті 9 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

6 -1) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора України;

{Частину першу статті 9 доповнено пунктом 6 -1 згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

7) затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури;

{Пункт 7 частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Генеральної прокуратури України;

9) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;

9 -1) за поданням Генеральної інспекції направляє матеріали до Державного бюро розслідувань;

{Частину першу статті 9 доповнено пунктом 9 -1 згідно із Законом № 1355-VIII від 12.05.2016}

10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

2. Генеральний прокурор України видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконанняКонституції і законів України.

Накази Генерального прокурора України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Накази Генерального прокурора України, що є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів публікуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Усі накази Генерального прокурора України оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України з додержанням вимог режиму таємності.

Накази Генерального прокурора України, що є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Накази Генерального прокурора України або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. У разі відсутності Генерального прокурора України його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора України, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора України.

Генерльний прокурор України має статус — прокурора органу прокуратури.

Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

37. Правовий статус антикорупційної прокуратури України.

У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладаються такі функції:

{Абзац перший частини п'ятої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;

{Пункт 1 частини п'ятої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

2) підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях;

3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями.

У межах реалізації своїх функцій Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

38. Основні завдання та принципи діяльності Служби безпеки України.

ЗУ Про Службу безпеки України Редакція від 28.12.2015

Стаття 1. Служба безпеки України

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган

спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку

України.

Стаття 2. Завдання Служби безпеки України

На Службу безпеки України покладається у межах визначеної

законодавством компетенції захист державного суверенітету,

конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного,

науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних

інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної

діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих

організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної

таємниці.

{ Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1703-IV (1703-15) від 11.05.2004 }

До завдань Служби безпеки України також входить попередження,

виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки

людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності

у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які

безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам

України.

Стаття 3. Засади діяльності Служби безпеки України

Діяльність Служби безпеки України, її органів і

співробітників грунтується на засадах законності, поваги до прав і

гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом

України.

В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України

дотримується принципів поєднання єдиноначальності і

колегіальності, гласності і конспірації.

39. Система і організація діяльності Служби безпеки України.

Правова основа діяльності Служби безпеки України

Правову основу діяльності Служби безпеки України становлять

Конституція України (254к/96-ВР), цей Закон та інші акти

законодавства України, відповідні міжнародні правові акти,

визнані Україною.

Стаття 9. Система Служби безпеки України

Систему Служби безпеки України складають Центральне

управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні

органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а

також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки

України.

{ Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2592-VI (2592-17) від 07.10.2010 }

Організаційна структура Служби безпеки України визначається

Президентом України.

Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та

установи, що входять у систему Служби безпеки України, є

юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба

України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в

банках, у тому числі валютні.

Для організації і проведення антитерористичних операцій та

координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом

чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки

України функціонує Антитерористичний центр. Положення про

Антитерористичний центр при Службі безпеки України затверджується

Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

{ Статтю 9 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 965-IV

(965-15) від 19.06.2003 }

40. Напрямки діяльності Служби безпеки України.

41. Повноваження Служби безпеки України.

Стаття 24. Обов'язки Служби безпеки України

Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань

зобов'язана:

1) здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах

ефективного проведення органами державної влади та управління

України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем

оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного

прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною

безпекою України; { Пункт 1 статті 24 із змінами, внесеними згідно

із Законом N 3111-III (3111-14) від 07.03.2002 }

{ Пункт 1-1 статті 24 виключено на підставі Закону N 3200-IV

(3200-15) від 15.12.2005 }

2) здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення

дипломатичних представництв, консульських та інших державних

установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів

у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності,

безпекою громадян України за кордоном;

3) виявляти, припиняти та розкривати кримінальні

правопорушення, розслідування яких віднесено законодавством до

компетенції Служби безпеки України, проводити їх досудове

розслідування; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із

вчиненням зазначених кримінальних правопорушень; { Пункт 3 статті

24 в редакції Закону N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 }

4) здійснювати контррозвідувальні заходи з метою

попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм

розвідувально-підривної діяльності проти України;

5) забезпечувати захист державного суверенітету,

конституційного ладу і територіальної цілісності України від

протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань;

6) здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного

комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань,

дислокованих на території України, енергетики, транспорту,

зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства;

7) брати участь у розробці і здійсненні відповідно до Закону

України "Про державну таємницю" (3855-12) та інших актів

законодавства заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці

та здійснення контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і

використання документів та інших матеріальних носіїв, що містять

службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової,

контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, сприяти у

порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам,

організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці,

розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам

України; { Пункт 7 частини першої статті 24 із змінами, внесеними

згідно із Законами N 1703-IV (1703-15) від 11.05.2004,

N 1170-VII (1170-18) від 27.03.2014 }

8) здійснювати відповідно до законодавства профілактику

правопорушень у сфері державної безпеки;

9) у межах визначеної законодавством компетенції

забезпечувати захист особистої безпеки громадян і осіб, які беруть

участь у кримінальному судочинстві, у разі надходження від них,

членів їх сімей та близьких родичів заяви, звернення керівника

відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої

інформації про наявність загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи

майну; брати участь у реабілітації і поновленні прав незаконно

репресованих осіб; { Пункт 9 статті 24 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 1381-XIV (1381-14) від 13.01.2000 }

10) сприяти Державній прикордонній службі України в охороні

державного кордону України; { Пункт 10 статті 24 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 662-IV (662-15) від 03.04.2003 -

набуває чинності з 01.08.2003 року }

11) сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного

стану в разі їх оголошення, а також ліквідації наслідків

стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та

інших надзвичайних ситуацій;

12) подавати наявними силами і засобами, в тому числі і

технічними, допомогу органам Національної поліції, іншим

правоохоронним органам у боротьбі із вчиненням кримінальних

правопорушень; { Пункт 12 статті 24 із змінами, внесеними згідно

із Законами N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012, N 901-VIII

(901-19) від 23.12.2015 }

13) брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що

стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її

території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму

і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну

іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку

тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на

території України, про примусове повернення іноземця або особи без

громадянства в країну походження або третю країну; { Пункт 13

статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5453-VI

(5453-17) від 16.10.2012 }

{ Пункт 14 частини першої статті 24 виключено на підставі

Закону N 3475-IV (3475-15) від 23.02.2006 }

15) проводити наукові дослідження і дослідно-конструкторські

роботи, впроваджувати їх результати в практику діяльності Служби

безпеки України;

16) виконувати за дорученням Президента України інші

завдання, безпосередньо спрямовані на забезпечення внутрішньої та

зовнішньої безпеки держави; { Пункт 16 статті 24 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 2592-VI (2592-17) від 07.10.2010 }

17) брати участь у розробленні та здійсненні заходів щодо

фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів,

радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а

також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих

робіт.

42. Кадри Служби безпеки України, їх правовий та соціальний захист.

Кадри Служби безпеки України складають:

співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий

договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці

строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України

затверджується Головою Служби безпеки України.

Кількісний склад співробітників Служби безпеки України

визначається Президентом України за поданням Голови Служби безпеки

України, виходячи з потреб надійного захисту державної безпеки

України, та в межах видатків, передбачених на утримання Служби

безпеки України в Державному бюджеті України.

Стаття 20. Військовослужбовці Служби безпеки України

Умови і порядок виконання своїх обов'язків

співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України

визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на

військовослужбовців строкової служби поширюється порядок

проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений

законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України

приймають Військову присягу на вірність народу України.

Військовослужбовці Служби безпеки України мають право на

носіння військової форми одягу із знаками розрізнення, зразки яких

затверджуються відповідно до Закону України "Про військовий

обов’язок і військову службу" (2232-12). Військовослужбовцям

Служби безпеки України видається службове посвідчення, зразок

якого затверджується Головою Служби безпеки України.

{ Частина друга статті 20 в редакції Закону N 567-VIII (567-19)

від 01.07.2015 }

Використання військових звань, відзнак, форми одягу і

службового посвідчення військовослужбовців Служби безпеки України

іншими особами тягне за собою встановлену законодавством

відповідальність.

Стаття 21. Правове регулювання трудових відносин

працівників Служби безпеки України

Трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із

Службою безпеки України, регулюються законодавством України про

працю.

43. Контроль та нагляд за діяльністю Служби безпеки України.

Стаття 31. Підзвітність Служби безпеки України

Постійний контроль за діяльністю Служби безпеки України,

дотриманням нею законодавства здійснюється Верховною Радою

України.

Голова Служби безпеки України щорічно подає Верховній Раді

України звіт про діяльність Служби безпеки України.

{ Стаття 31 в редакції Закону N 2592-VI (2592-17) від

07.10.2010 }

Стаття 32. Контроль Президента України за діяльністю

Служби безпеки України

Контроль за діяльністю Служби безпеки України здійснюється

Президентом України та уповноваженими ним державними органами.

Постійний контроль за дотриманням конституційних прав

громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності та

діяльності у сфері охорони державної таємниці органів і

підрозділів Служби безпеки України, а також контроль за

відповідністю виданих Службою безпеки України положень, наказів,

розпоряджень, інструкцій і вказівок Конституції і законам України

здійснюється спеціально призначеними Президентом України

посадовими особами. Повноваження цих посадових осіб та правові

гарантії їх діяльності визначаються Положенням, яке затверджується

Президентом України. { Частина друга статті 32 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 1703-IV (1703-15) від 11.05.2004 }

Служба безпеки України регулярно у порядку, визначеному

Президентом України, інформує Президента України, членів Ради

національної безпеки України і посадових осіб, спеціально

призначених Президентом України, з основних питань своєї

діяльності, про випадки порушення законодавства, а також на їх

вимогу подає інші необхідні відомості.

Голова Служби безпеки України щорічно подає Президенту

України письмовий звіт про діяльність Служби безпеки України.

Голова Служби безпеки України несе персональну

відповідальність за своєчасність, об'єктивність і повноту поданої

інформації.

44. Передумови створення та поняття Державної фіскальної служби України.

21 травня 2014 р. КМ України прийняв постанову № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби», якою реорганізував Міндоходів в ФСК шляхом перетворення та визнав такою, що втратила чинність постанову № 67 від 1 березня 2014р. «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів.»

21 травня 2014р. КМ України також прийняв постанову № 236 «Про державну фіскальну службу України», якою затвердив Положення про Державну фіскальну службу України (скорочена назва - ДФС) і визначив цю службу як центральний орган виконавчої влади який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

45. Завдання та повноваження Державної фіскальної служби України.

3. Основними завданнями ДФС є:

1) реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів;

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування:

державної податкової політики;

державної політики у сфері державної митної справи;

державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів;

державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску;

державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Повноваження ДФС

4. ДФС відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції ДФС, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру фінансів;

2) розробляє проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну з питань, що належать до сфери діяльності ДФС;

3) розробляє форми податкових декларацій (розрахунків), звітності та інших документів;

4) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів;

5) контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів;

6) здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС;

7) здійснює облік платників податків та єдиного внеску, осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням;

8) забезпечує ведення обліку податків і зборів, платежів;

9) здійснює диференціацію платників податків;

10) вирішує відповідно до Митного кодексу України питання щодо реалізації компромісу;

11) здійснює застосування адміністративного арешту (арешту) майна платників податків та/або зупинення видаткових операцій на їх рахунках у банках, фінансових санкцій до платників єдиного внеску;

12) здійснює погашення податкового боргу платників податків, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску;

13) організовує роботу та здійснює контроль за проведенням роботи з відстрочення, розстрочення та реструктуризації грошових зобов’язань та/або податкового боргу, а також недоїмки із сплати єдиного внеску; приймає рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань та/або податкового боргу та повідомляє Мінфіну про прийняті рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань платників податків чи податкового боргу на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду та/або більше бюджетних років; організовує в межах повноважень, передбачених законом, списання безнадійного податкового боргу та недоїмки із сплати єдиного внеску;

{Підпункт 13 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 548 від 22.07.2015}

14) ініціює застосування до платників податків та платників єдиного внеску судових процедур банкрутства;

15) здійснює ведення митної статистики та Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД);

16) здійснює контроль за:

дотриманням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

застосуванням відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення товарів через митний кордон України і після завершення операцій митного контролю та митного оформлення;

правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до закону, а також за правильністю визначення країни походження та класифікації згiдно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) товарів, що переміщуються через митний кордон України;

17) забезпечує застосування митних режимів, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, поміщених у відповідні митні режими;

18) вживає заходів до захисту прав інтелектуальної власності у процесі зовнішньоекономічної діяльності, недопущення переміщення через митний кордон України контрафактних товарів;

19) здійснює контроль за дотриманням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства з питань державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання в межах повноважень, передбачених законом;

20) проводить верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та здійснює у випадках, установлених міжнародними договорами, видачу сертифікатів про походження;

21) готує пропозиції щодо прогнозу доходів бюджетів і надходжень єдиного внеску з урахуванням прогнозу макроекономічних показників і тенденцій розвитку світової економіки;

22) здійснює ліцензування митної брокерської діяльності, діяльності суб’єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;

23) надає повноваження на провадження діяльності з надання митним органам фінансових гарантій забезпечення сплати митних платежів;

24) здійснює у випадках, передбачених законом, провадження у справах про порушення митних правил та у справах про адміністративні правопорушення;

25) здійснює кінологічне забезпечення діяльності ДФС;

26) провадить дослідження і експертну діяльність у податковій та митній сферах;

27) здійснює разом з митними органами іноземних держав заходи щодо вдосконалення процедури пропуску через державний кордон України товарів і транспортних засобів, їх митного контролю та митного оформлення;

28) впроваджує спрощені митні процедури відповідно до законодавства та сприяє створенню відповідних умов для полегшення торгівлі, сприяє транзиту, збільшенню товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

29) проводить аналіз та здійснює управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю;

30) здійснює контроль за доставкою товарів, які перебувають під митним контролем, до митних органів призначення;

31) застосовує та контролює процедури використання гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодіє з гарантами;

32) здійснює стягнення коштів у разі невиконання забезпечених фінансовою гарантією зобов’язань із сплати митних платежів;

33) надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску;

34) проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, затверджує узагальнюючі податкові консультації;

{Підпункт 34 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

35) забезпечує розвиток, здійснює впровадження і технічне супроводження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, зокрема контроль за повнотою та правильністю виконання митних формальностей, організовує впровадження електронних сервісів для суб’єктів господарювання;

36) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску;

37) взаємодіє та здійснює обмін інформацією з органами державної влади, державними органами іноземних держав, міжнародними організаціями;

{Підпункт 37 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

38) надає дозволи на відкриття та експлуатацію митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі, вантажних митних комплексів, вільних митних зон комерційного або сервісного типу, видачу сертифікатів уповноваженого економічного оператора;

39) бере в установленому порядку участь у наданні послуг електронного цифрового підпису;

40) звертається до суду у випадках, передбачених законом;

41) проводить аналіз надходження податків і зборів, інших платежів, визначенихПодатковим та Митним кодексами України, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, вивчає вплив макроекономічних показників і змін законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету;

42) подає Мінфіну на основі макроекономічних показників та тенденцій розвитку світової економіки пропозиції щодо визначення прогнозних (індикативних) показників доходів державного бюджету для складення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

43) запобігає та протидіє контрабанді та порушенням митних правил на митній території України;

44) виявляє причини та умови, що сприяли вчиненню контрабанди та інших правопорушень у сфері державної митної справи, вживає заходів до їх усунення;

45) збирає, аналізує, узагальнює інформацію про порушення законодавства у сфері митної справи, за результатами вживає заходів, спрямованих на запобігання таким порушенням;

{Підпункт 45 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

46) проводить облік, зберігання, оцінку вилученого, прийнятого на зберігання, розміщеного у митний режим відмови на користь держави майна, а також майна, виявленого в зоні митного контролю, власник якого невідомий, та розпорядження ним;

47) здійснює допуск перевізників-резидентів до перевезень на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;

48) здійснює допущення дорожніх транспортних засобів та контейнерів до перевезення товарів під митними печатками і пломбами;

49) складає звітність щодо стану розрахунків платників податків із бюджетом та сплати єдиного внеску, а також інших показників роботи за напрямами діяльності ДФС;

50) організовує роботу, пов’язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійсненням контролю за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

51) здійснює контроль за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та забезпечує міжгалузеву координацію у цій сфері;

52) здійснює прийняття декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальнення відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку;

{Підпункт 52 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

53) здійснює заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджує норми втрат та виходу спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, порядок їх розроблення і застосування;

54) здійснює контроль за дотриманням суб’єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;

55) здійснює контроль за дотриманням суб’єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої;

56) отримує і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері, приймає щодо них передбачені законом рішення;

57) виявляє кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, а також встановлює місцезнаходження платників податків, опитує їх засновників, посадових осіб;

58) провадить відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, а також вживає заходів до відшкодування завданих державі збитків;

59) здійснює розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні правопорушення у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах;

60) вживає заходів для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;

60 -1) здійснює контрольно-дозвільні процедури з переміщення товарів (вантажів) у районі проведення антитерористичної операції;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 60 -1 згідно з Постановою КМ № 527 від 23.08.2016}

61) вживає заходів контролю за ціноутворенням під час операцій між пов’язаними особами та зовнішньоекономічних операцій з резидентами країн із низьким рівнем оподаткування;

62) виявляє причини та умови, що призвели до вчинення кримінальних та інших правопорушень у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, вживає заходів до їх усунення;

63) отримує від органів, що здійснюють державний фінансовий контроль, матеріали ревізій та іншу інформацію в разі виявлення фактів порушення законодавства;

64) проводить роботу, пов’язану з боротьбою з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

65) забезпечує у ДФС та її територіальних органах безпеку діяльності, а також державних службовців та працівників від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням ними службових обов’язків;

66) організовує роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки, розпорядження безхазяйним майном, а також іншим майном, що переходить у власність держави, та з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного та податкового законодавства;

67) проводить роботу із стягнення заборгованості із суб’єктів господарювання за кредитами та позиками, залученими державою або під державні гарантії;

68) застосовує санкції за несвоєчасність подання звітності, встановленої законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС;

69) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, погашення заборгованості з інших платежів, що віднесені до компетенції ДФС;

70) організовує ведення обліку технічних засобів фіксування проведення готівкових розрахунків;

71) організовує проведення перевірок щодо дотримання встановлених законом строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, готівкових розрахунків та наявності ліцензій;

72) здійснює контроль за дотриманням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття та обліку податків і зборів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування зазначених сум до бюджету;

73) здійснює контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

74) здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

75) забезпечує здійснення санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також контролю за переміщенням культурних цінностей у формі попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України;

76) здійснює розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов’язаних з діяльністю ДФС;

77) формує інформаційну політику ДФС та її територіальних органів;

78) оприлюднює на єдиному веб-порталі та в офіційному друкованому виданні ДФС акти та інші офіційні документи з питань, що належать до її компетенції;

79) виступає засновником засобів масової інформації з питань, що належать до компетенції ДФС;

80) здійснює контроль та забезпечує надання допомоги у стягненні податкового боргу та недоїмки з єдиного внеску в міжнародних правовідносинах за запитами компетентних органів іноземних держав;

{Підпункт 81 пункту 4 виключено на підставі Постанови КМ № 502 від 01.10.2014}

81 -1) вживає заходів до спорудження, облаштування, утримання і проведення ремонту пунктів пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 81 -1 згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

82) здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності ДФС;

83) здійснює внутрішній аудит та контроль за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов’язків у ДФС, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління;

{Підпункт 83 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

84) організовує науково-технічну, інвестиційну, інформаційну, видавничу діяльність, є засновником державних підприємств, навчальних закладів та науково-дослідних установ;

{Підпункт 84 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

85) здійснює управління об’єктами державної власності;

86) укладає в установленому порядку міжвідомчі договори з митними та податковими органами іноземних держав, проводить в межах повноважень, передбачених законом, переговори та консультаційну роботу з підготовки міжнародних договорів з питань, що належать до компетенції ДФС, готує пропозиції щодо укладення таких договорів, а також припинення та/або зупинення їх дії;

87) здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов’язань, узятих за міжнародними договорами України, з питань, що належать до її компетенції, у тому числі шляхом надання взаємної адміністративної допомоги у запобіганні, виявленні та розслідуванні порушень законодавства на підставі міжнародних угод;

{Підпункт 87 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

88) проводить відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку), у тому числі після проведення митного контролю та митного оформлення;

89) здійснює державний експортний контроль під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів;

90) проводить контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій;

91) здійснює контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, за наявністю торгових патентів;

92) застосовує до фінансових установ, які не подали відповідним територіальним органам ДФС в установлений законом строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків чи розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного територіального органу ДФС про взяття рахунка на облік у ДФС, фінансові (штрафні) санкції в установлених Податковим кодексом України розмірах;

92 -1) проводить перевірку достовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини п’ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади”;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 92 -1 згідно з Постановою КМ № 563 від 16.10.2014}

92 -2) здійснює перегляд рішень територіальних органів ДФС під час проведення процедури адміністративного оскарження;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 92 -2 згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

92 -3) підтверджує статус податкового резидента України;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 92 -3 згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

92 -4) забезпечує виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та його державами-членами, з іншої сторони, з питань, що належать до компетенції ДФС;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 92 -4 згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

92 -5) організовує у засобах масової інформації роз’яснювальну роботу, пов’язану з практикою застосування законодавства з питань, що належать до компетенції ДФС;

{Пункт 4 доповнено підпунктом 92 -5 згідно з Постановою КМ № 548 від 22.07.2015}

93) здійснює інші повноваження, визначені законом.

46. Структура та система Державної фіскальної служби України.

Посадові особи ДФС користуються правами, передбаченими законом.

7. ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

ДФС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів.

Голова ДФС має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним Міністром фінансів на підставі пропозицій Голови ДФС.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДФС, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у ДФС може утворюватися колегія.

Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у ДФС можуть утворюватися постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів приймає Голова ДФС.

Кількісний та персональний склад колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів визначає Голова ДФС.

14. Граничну чисельність державних службовців та працівників ДФС затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру апарату ДФС затверд