Поняття про метод виховання. Класифікація методів виховання. Умови оптимального вибору методів вихователем.

ЛЕКЦІЯ 3

МЕТОДИ, ЗАСОБИ ТА ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

План лекції.

1. Поняття про метод виховання. Класифікація методів виховання. Умови оптимального вибору методів вихователем.

2. Характеристика методів виховання:

2.1. методи формування свідомості особистості;

2.2. методи формування досвіду суспільної поведінки;

2.3. методи стимулювання діяльності і поведінки;

2.4. методи самовиховання;

3. Поняття про форму виховання.

Поняття про метод виховання. Класифікація методів виховання. Умови оптимального вибору методів вихователем.

Виховання як цілеспрямований процес формування (процес й результат впливів) особистості здійснюється за допомогою методів виховання.

Існує два основних шляхи впливу вихователя на вихованців:

прямий – у процесі безпосередньої взаємодії, з учнем (бесіди, дискусії, вимоги, поради, покарання, заохочення і т.д.);

опосередкований – засобами доцільної організації соціального та предметного оточення вихованців (естетичне оформлення кімнати, добір іграшок, організація колективних видів діяльності, регулювання міжособистісних стосунків у колективі і т.д.).

Методи виховання – це способи прямого і опосередкованого впливу вихователя на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою розв’язання завдань процесу виховання

Способи, шляхи розв’язання завдань виховання (формування розуміння моральних понять; формування почуттів, ставлень, поглядів, переконань, навичок та звичок тощо) для досягнення мети виховного процесу, які використовують багато педагогів мають назву загальних методів виховання.

Але в багатьох випадках загальні методи не за всяких умов можуть бути швидкими та ефективними, тому професіоналізм вихователя передбачає конструювання і правильний вибір метода в залежності від існуючих умов, обставин. Удосконалення метода полягає в тому, що кожний вихователь по мірі можливості вносить в розробку загальних методів власне, особливе для розв’язання педагогічної проблеми, що відповідає конкретній педагогічній ситуації. Такі часткові удосконалення прийнято називати прийомами.

Виховний вплив методів виховання посилюється за умови використання відповідних прийомів виховання.

Прийоми виховання – складова, елемент (окрема дія, вплив, конкретне поліпшення) методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Методи та прийоми можуть у конкретних педагогічних ситуаціях переходити один в один.

Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя. їх дієвість залежить від використання виховних засобів.

Засоби виховання – все те, за допомогою чого здійснюється виховна взаємодія, що вихователь може використати для реалізації методу виховання.

Засобами виховання є – надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва тощо), гра, пізнання, праця тощо. Універсальними засобами виховання є слово вихователя, діяльність й спілкування вихованців.

Враховуючи вище означене, можна навести такий приклад: якщо бесіда – це метод виховання в якому спілкування – засіб виховання, а репліка, порівняння – прийоми виховання.

Методи виховання завжди діють у певній системі, кожен є структурним елементом цієї системи і у взаємозв'язку з іншими забезпечує ефективність виховного процесу. Їх використовують у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. А. Макаренко зауважував, що кожний виховний метод, засіб слід розглядати як частину виховної системи. Методи виховання змінюються, вдосконалюються із зміною мети виховання, умов, у яких воно здійснюється, віку дитини та ступеня її вихованості.

Отже вибір методів виховання жорстко детермінований, оскільки він глибоко причинно обумовлений.

Вибір методів – це завжди пошук оптимального шляху виховання. Оптимальний – найбільш вигідний шлях, який дозволяє швидко і з розумними затратами енергії, засобів досягти наміченої цілі.

Загальні причини (умови, фактори), які визначають вибір методів виховання6

1. Залежність вибору методів від мети і завдань виховання. Мета не лише виправдовує методи, але і визначає їх. Яка мета, такими повинні бути і методи її досягнення (можливості методів розв’язувати конкретні виховні завдання).

2. Врахування вікових особливостей вихованців.

3. Врахування індивідуальних особливостей фізичного, психічного та соціального розвитку особистості вихованців.

4. Врахування соціального середовища, в якому розвивається особистість. Рівень сформованості колективу класу; соціальний досвід сім’ї тощо.

5. Урахування своєрідності педагогічної ситуації.

6. Наявність і дієвість засобів виховного впливу.

7. Рівень педагогічної майстерності вихователя.

8. Час (термін) відведений на розв’язання вихованих завдань.

Основним критерієм оцінювання виховного методу є відповідність його виховним цілям і завданням. У педагогічній науці існує кілька класифікацій виховних методів. Класифікація методів – це вибудована за відповідною ознакою система методів. Вона дозволяє виявити в методах виховання загальне та специфічне, суттєве та випадкове, теоретичне і практичне і цим сприяє їх усвідомленому вибору, найбільш ефективному застосуванню.

Найчастіше при цьому беруть за основу систему виховних впливів, за допомогою яких відбувається формування особистості.

Будь-яка якість, властивість, ставлення особистості існують і проявляються в трьох сферах:

- сфера свідомості;

- емоційна, чуттєва сфера;

- поведінка.

Тому однією з найпоширенішою є класифікація методів виховання російського вченого-педагога Віталія Сластьоніна (за критерієм спрямованість впливів), згідно з якою розрізняють такі групи методів:

1. Методи формування свідомості особистості: переконання, бесіди, лекції, методи дискусії (диспути), навіювання, приклад.

2. Методи формування досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, вправи (вправляння), привчання, тренування, доручення, створення виховних ситуацій.

3. Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.

4. Методи самовиховання: самоусвідомлення, самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.