Навчальний елемент 2.2. Зародження журналістики в країнах Азії, Африки та Латинської Америки

Лекція. Зародження журналістики в країнах Азії, Африки та Латинської Америки

Видання для колонізаторів

Світські видання для корінного населення

Релігійна (місіонерська) преса для корінного населення

Перші патріотичні видання

Національна преса в колоніях і напівколоніях

 

Після відкриття Нового Світу багато країн і територій земної кулі стали об'єктами колоніальних захоплень. У більшості країн Латин­ської Америки, Азії й Африки журналістика виникла в умовах коло­ніального панування європейських метрополій. На відміну від Європи, де зародження періодичного друку з'явилося закономірним наслідком визрівання комплексу внутрішніх соціальних, економіч­них, технологічних передумов і умов, у колоніях і напівколоніях перші періодичні видання з'явилися під впливом зовнішнього чинника – колоніальної експансії європейських держав. Це наклало специфічний відбиток на зовнішність журналістики в колоніях і залежних країнах (напівколоніях).

Зародження періодичного друку в колоніальних володіннях від­бувалося в різні історичні терміни. В іспанських колоніях Нового Світу перші газети з'явилися у XVIII ст. У британській Індії, на Цейлоні, а також у Південній та частково Західній Африці – на межі XVIII-Х1Х ст. У Східній і Центральній Африці, де колоніальна експансія відбувалася в пізніший історичний період, поява перших періодичних видань (британських, німецьких, французьких) відно­ситься до останньої третини XIX ст. У португальських володіннях в Африці друк, що зародився в 1860-і рр., розвивався украй по­вільними темпами.

Виникнення і розвиток преси багато в чому визначалося харак­тером і ступенем інтенсивності діяльності метрополій у заморських володіннях, особливостями їх колоніальної політики. На еволюцію друку впливали також відмінності в рівні соціального й еконо­мічного розвитку колоній, в ступені зрілості національної само­свідомості їх корінного населення. Проте схожість економічних, політичних і соціальних наслідків колоніальної політики європей­ських метрополій створювала об'єктивну основу для прояву схожих рис і в процесах розвитку періодики в колоніях і напівколоніях, в якій би географічній точці світу вони не знаходилися.

Експансія європейських держав супроводжувалася перенесенням у колонії та напівколонії більш передових на той час суспільних відносин та інститутів (до останніх відноситься і журналістика). Пізніше ця ж експансія побічно сприяла визріванню в коло­ніальному суспільстві сил, що мобілізували корінне населення на боротьбу за національну незалежність. Загальною специфічною ри­сою розвитку журналістики в країнах Азії, Африки та Латинської Америки до досягнення ними незалежності була наявність двох протилежних загонів преси: з одного боку – видання, що виступали на стороні метрополій та їх політики ( колоніальна преса ), з іншого – друк, що відображав у тій чи іншій формі інтереси та стремління корінного населення, його зріючу національну самосвідомість.

Створені колонізаторами періодичні видання диференціювалися залежно від аудиторії, тематичної належності та впливу на коло­ніальне суспільство, виокремлювались у три основні групи:

– видання для колонізаторів;

– світські видання для корінного населення;

– релігійна (місіонерська) преса для корінного населення.

Видання для колонізаторів

Перші періодичні видання, що з'явилися в колоніальних країнах і напівколоніях, були створені європейцями, а тому діяли в руслі ко­лоніальної політики метрополії. Друкувалися вони мовами метро­полій, а тому переважну більшість читачів цих видань складали вер­хівка колоніального чиновництва і комерційних верств, дещо піз­ніше – освічені представники місцевої еліти. Основне призначення преси для колонізаторів полягало в інформуванні європейців про події в метрополії, про дії колоніальної адміністрації. Подібні ви­дання допомагали вихідцям з метрополій підтримувати контакти з рідною для них культурою, долати ностальгічні настрої. Публікації в пресі для колонізаторів були витримані в дусі європоцентризму, на їх сторінках пропагувалися ідеї расової переваги європейців.

Перші газети, що з'явилися в XVIII ст. в іспанських колоніальних володіннях у Новому Світі, повністю відповідали цим ознакам. За­снована в 1722 р. у Мехіко щомісячна «La Gaceta de Mexico у Noticias de Nueva Espana», гватемальська «La Gaceta de Goatemala» (1729-1731), що видавалася в Перу з 1743 р., «La Gaceta de Lima» та інші газети цього періоду були сумішшю опублікованих указів, розпоряджень колоніальних правителів і передруку з мадридських видань, завдяки чому іспанці отримували (правда, з великим за­пізненням) вісті з батьківщини. Частка новин про життя іспанських колоній була мінімальною. Безграмотне корінне населення – індіан­ці, що в більшості своїй не володіли мовою своїх колонізаторів, – було позбавлене можливості використовувати газети як джерела інформації.

До групи видань для колонізаторів належить і франкомовний «Le Courrier d'Egypte» («Кур'єр Єгипту»), який деякі арабські історики журналістики помилково іменують першою єгипетською газетою. Насправді ж це видання, яке виходило за вказівкою Наполеона з 1798 р. і призначалося винятково для французів – в основному солдатів та офіцерів наполеонівської армії, не зробило помітного впливу ні на населення Єгипту, ні на розвиток власне єгипетської преси, що виникла в XIX ст.

Історико-культурне значення видань, створених європейцями в колоніях, полягало переважно в тому, що завдяки їм корінне на­селення отримало первинне уявлення про інститут журналістики, про призначення і потенціал періодичного друку.