Компоненти педагогічної діяльності та функції вчителя початкових класів

Компоненти (лат. compono — складаю) педагогічної діяльності — відносно самостійні функціональні види діяльності, кожен з яких охоплює сукупність умінь, необхідних для його реалізації.

Російський психолог Наталія Кузьміна у структурі педагогічної діяльності виокремлює такі взаємопов’язані компоненти:
1. Конструктивний компонент. Він пов’язаний із добором та композицією навчально-виховного матеріалу відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів; плануванням і побудовою педагогічного процесу; визначенням структури своїх дій та вчинків; проектуванням навчально-матеріальної бази для здійснення навчально-виховної роботи.
2. Організаційний компонент. Передбачає залучення учнів до різноманітних видів діяльності, організацію учнівського колективу та перетворення його на інструмент педагогічного впливу на особистість.
3. Комунікативний компонент. Сутність його полягає у встановленні педагогічно доцільних взаємин з учнями, колегами, батьками, представниками громадськості.
Усі компоненти проявляються у роботі педагога будь-якої спеціальності. Для успішного їх здійснення необхідні відповідні здібності та уміння — комунікативні, організаційні, конструктивні, перцептивні, сугестивні, дидактичні, пізнавальні, саморегуляційні тощо.

Завдання і зміст навчання та виховання всебічно розвиненої особистості зумовлюють такі функції вчителя:
— інформативну (учитель транслює певну інформацію);
— розвивальну (розвиває мислення, уяву, мову школярів);
— виховну (формує переконання, систему ставлень, готовність до налагодження стосунків з оточенням);
— орієнтувальну (орієнтує в різноманітній інформації, моральних цінностях);
— культурологічну (сприяє засвоєнню культурних надбань суспільства, загальнолюдських ідеалів, системи цінностей, формуванню базової культури особистості);
— мобілізаційну (мобілізує на виконання вправ, завдань, справ);
— стимулювальну (шукає шляхів переведення дитини на позицію суб’єкта власної життєдіяльності, щоб дитина «захотіла» вчитися, розвиватися, виховуватися);
— конструктивну (конструює урок, позакласні заняття, різнорівневу самостійну роботу і спілкування тощо);
— комунікативну (спілкування з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі);
— організаційну (організовує учнів, інших учителів, батьків, самого себе на уроки, позакласні заходи тощо);
— соціалізуюча (готує дитину до встановлення взаємних стосунків з реальним соціальним середовищем, яке не завжди ідеально організоване);
— управлінську (керує діяльністю учнів, спрямовує в необхідному напрямі, привчає дітей до самоврядування);
— діагностичну (володіє інформацією про стан дитини, визначає рівень, недоліки та прогалини в знаннях, вихованості, готовності до взаємодії із соціальним оточенням);
— дослідницьку (досліджує особистість учня, дитячий колектив, навченість і вихованість школярів);
— прогностичну (передбачає зміни, що відбуваються з учнями, дитячим колективом, прогнозує їх динаміку на основі виявлення і аналізу певних тенденцій);
— психотерапевтичну (надає дитині вчасну психологічну допомогу, спрощує, а не ускладнює життя учня, запобігає виникненню в його житті конфліктів, пом’якшує або компенсує негативні впливи, допомагає жити у злагоді з оточенням та у згоді із самим собою);
— рекреаційну (створює умови для ефективного навчання, вчасного відновлення фізичних та психічних сил учня);
— здоров’язберігальну (сприяє збереженню і зміцненню фізичного, психічного, духовного здоров’я учнів);
— коригувальну (вносить зміни в діяльність учнів, загалом у педагогічний процес та його результати, виправляє недоліки);
— методичну (аналізує рівень власної роботи, використаних методик, визначає їх ефективність, виявляє та усуває недоліки, накреслює перспективні зміни, розробляє нові методичні підходи та прийоми власної діяльності і діяльності учнів).
Усі функції, які виконує вчитель у процесі професійної діяльності, можна розглядати у кількох проекціях і на різних рівнях: термінальні, або функції-цілі (навчальна, виховна, розвивальна, соціалізуюча та ін.); інструментальні, або функції-засоби (інформативна, діагностична, стимулювальна, прогностична, психотерапевтична, рекреаційна та ін.), операційні, або функції-прийоми (управлінська, коригувальна, методична та ін.) (В. Семиченко).
Учитель реалізує означені функції у різноманітних видах викладацької і виховної діяльності.

Або:

1. Гностичний – дослідницький, який передбачає постійне збільшення знань, умінь, навичок. Це здатність досліджу-вати процес і результат власної праці. Ця сторона діяль-ності вчителя найбільше цінується старшокласниками.

2. Конструктивний – планування педагогічної діяльності та прогнозування результатів. Ця сторона діяльності вчите-ля найбільше цінується підлітками.

3. Проектувальний – проектування віддалених, перспектив-них цілей навчання та виховання, а також стратегій та способів їх досягнення.

4. Організаторський – організація учбово-виховного процесу.

5. Комунікативний – встановлення взаємовідносин вчителя з іншими. Ця сторона діяльності вчителя найбільше цінується молодшими школярами.

Рівні результативності діяльності вчителя:

1) репродуктивний рівень: учитель може і вміє розповісти іншим те, що знає сам;

2) адаптивний рівень: учитель вміє пристосувати своє повідомлення до особливостей аудиторії;

3) локально-моделюючий рівень: учитель володіє стратегіями научіння знанням, умінням, наукам; вміє формулювати пе-дагогічну ціль, передбачати результат і створювати систему включення учня в учбово-пізнавальну діяльність;

4) системно-моделюючий рівень: учитель володіє стра-тегіями формування потрібної системи знань, умінь і на-вичок учнів зі свого предмету в цілому;

5) системно-моделюючий діяльність і поведінку рівень: учитель володіє стратегіями перетворення свого предме-ту в засіб формування особистості учнів, їх потреб у само-вихованні, самоосвіті та саморозвитку.

Індивідуальний стиль діяльності вчителя (А. К. Маркова)