Педагогічний менеджмент як несанкціонований вплив змісту освітина мислення і поведінку особистості

Подвійна ціннісно-смислова детермінація життєдіяльностіособистості та наявність трьох рівнів регуляторів:архитепічного,нормативного і інформаційно-знакового призводять до появимультиплікаційного ефекту, що впливає на поведінку людинина засадах принципу зовнішнього доповнення. Така спонтанність і несанкціонована дія вносить подразнення ворганізаційну свідомість освітян, оскільки корегує їхнюповедінку незалежно від намірів і дії менеджерів освіти. Це такзваний мультиплікаційний ефект, що притаманний усімсоціальним системам, у тому числі й освітянській.

Отже, несанкціонований системою адміністрування впливзмісту освіти на свідомість людей, що перебувають у її сфері,потрібно називати педагогічним менеджментом. Ефективність ірозмір цього несанкціонованого впливу на особистістьвизначається освітньою парадигмою, що культивується у томунавчальному закладі, в якому навчається особа.Наразі у сфері навчально-виховної теорії і практики існує,як відомо, декілька освітніх парадигм, які протистоятьтехнократизму і сформувалися у розколотій на Модерн іПостмодерн цивілізації. Для того, щоб переконатися у цьому, достатньо звернутися до джерел з порівняльної педагогіки.Тільки у Російській Федерації у форматі технологіїрозвиваючої освіти розробляється декілька парадигм, щопретендують на звання прогресивних у ХХІ столітті. Серед нихтехнологія розвиваючої освіти Г. К.Селевко; системарозвиваючого навчання Л. В. Занкова; технологія розвиваючогонавчання Д. Б. Ельконіна і В. В. Давидова; технологіядіагностичного прямого розвиваючого навчання А. А. Вострикова; системи розвиваючого навчання зіспрямованістю на розвиток творчих якостей особистостіІ. П. Волкова, Г. С. Альтшулера, І. П. Іванова; особистісно-орієнтоване навчання І. С. Якіманської; технологія саморозвитку особистості учня А. А. Ухтомського –Г. К. Селевко; школа авторизованої освіти Н. Н. Халаджан –М. Н. Халаджан; інтегрована технологія розвиваючогонавчання Л. Г. Петерсон та ін. До того ж відомий дослідникБ. С. Гершунський у праці “Философия образования дляХХІ века” досить детально аналізує стан та перспективипрактично-орієнтованих освітніх концепцій.

Отже, теорія педагогічного менеджменту набула широкогорозвитку у світовій педагогіці і може бути використана длявдосконалення управлінської діяльності вчителя в новомусоціокультурному стані діяльності вітчизняної школи як один зішляхів переходу до особистісно-орієнтованої освіти. Ми не можемо стверджувати, що вітчизняна педагогічна наука незверталася до цієї проблеми, оскільки українська освіта має своїтрадиції педагогічного менеджменту, які засновані натеоретичних працях В. О. Сухомлинського і А. С. Макаренка.При вивченні питання педагогічного керівництваколективом А. С. Макаренко вважав, що починати роботу внеорганізованому класі потрібно з впливу не на конкретнихучнів, а на весь клас. Він писав, що школа повинна з першого ждня поставити учню тверді, незаперечні вимоги суспільства,озброїти дитину нормами поведінки. При цьому вимоги повинні випереджувати розвиток особистості і, найголовніше,переходити у вимоги виховання до самого себе.Усе це так, але новий етап суспільного розвитку, що тяжієдо глибокої демократизації усіх сфер життя сучасної спільноти, вимагає розробки і впровадження у галузь вітчизняної освітиглибоко продуманої програми менеджерської підготовкивипускників шкіл і молодих спеціалістів, менеджерськоїпідготовки вчителів-предметників та спеціальної підготовки іпідвищення кваліфікації керівного складу навчальнихзакладів. Це має бути нашою відповіддю на виклики, що несе усобі стихійна глобалізація, демократизація, маніпуляціясвідомістю молоді з боку політичних партій і блоків,нарощування агресивності реклами, прогресуюча аноміяукраїнського суспільства, правовий нігілізм, а також корозіясуспільної і професійної моралі.Для забезпечення наукового підходу до аналізуспіввідношення менеджменту освіти і педагогічногоменеджменту важливо звернути увагу на відмінність міжпоняттями “освітній менеджмент” і “педагогічний менеджмент ”. Педагогічний менеджмент пов’язаний з діяльністювчителя, який безпосередньо працює з дитиною та дитячимколективом (наприклад, управління процесом засвоєння знаньтощо), а не з діяльністю керівника освітньої організації. Томупід “педагогічним менеджментом” розуміємо управліннябезпосередньо педагогічним процесом – використання різнихорганізаційних, методичних, технологічних прийомів реалізаціїнавчально-пізнавального і навчально-виховного процесів. Така діяльність не може розглядатись як управління освітньоюсистемою чи освітньою організацією, якою є школа чи іншийосвітній заклад. Управління педагогічним процесом в закладіосвіти є лише складовою процесу управління закладом якцілісною освітньою організацією.Отже, “педагогічний менеджмент” розглядає учителя,викладача, вихователя як суб’єкта системи управління освітнімпроцесом, який виконує менеджерські функції, що спрямованіна створення умов педагогічної підтримки, допомоги учневі іорієнтований на досягнення цілей особистісного розвиткудитини, її підготовки до життя в нових соціально-культурнихумовах. На відміну від цього менеджер освіти повинендосконало знати об’єкт управління, тобто структуру освітньоїсистеми і всі процеси, що в ній відбуваються, проте, знати їх неяк знає учитель, що має справу з окремими освітнімипроцесами, а як керівник, який бачить цей об’єкт з позиційсистемного цілого і здатний забезпечити прийняттяуправлінських рішень на основі знання про специфіку кожноїконкретної освітньої системи, освітньої організації, конкретного стану суспільства, провідних тенденцій та специфікитрансформацій сучасного світу. Отже, освітній менеджмент і педагогічний менеджмент мають загальне, особливе і одиничне. Загальним для них є те,що вони обидва здійснюють вплив на особистість, яказнаходиться у сфері навчально-виховної діяльності; особливевизначається мірою участі менеджерів освіти у їхньомувикористанні: якщо менеджмент освіти – це цілеспрямована дія суб’єкта управління, то педагогічний менеджмент – безособовийі спонтанний вплив семантичного матеріалу (ідей, концепцій,символів, архетипів) на особистість; одиничне залежить віднизки чинників, що задіяні у навчально-виховному процесі(стан галузі освіти, рівень акредитації і профіль навчальногозакладу та ін), особистісних характеристик учасників освітянської взаємодії (викладача і студента), часу і місця, в якому вона відбувається.