Дворові та квартальні мережі каналізаційної системи

На території житлових кварталів та підприємств проектують систему каналізаційних трубопроводів, через яку стоки з внутрішньої каналізації відводяться до вуличних мереж. Залежно від розташування трубопроводів на території населеного пункту чи підприємства ця система називається дворовою, квартальною або заводською мережею.

Дворова мережа обслуговує один або декілька будин­ків, квартальна – значно більшу групу будинків у межах кварталу, а заводська прокладається на території під­приємства.

Дворові, квартальні та заводські мережі прокладають з керамічних, азбестоцементних, бетонних, залізобетонних та пластмасових труб. Металеві труби використовують лише за особливих умов (наприклад, просідні ґрунти). Трубопроводи каналізаційної мережі прокладають, як правило, паралельно будинкам, об’єднуючи всі випуски внутрішніх каналізаційних мереж цих будинків. Відстань від стіни будинку приймається не менше 3,5...5,0 м, щоб при проведенні земляних робіт не пошкодити основу фундаменту будинку. Подальший відвід стічних вод здійснюється самопливом найкоротшим напрямком до контрольного колодязя, а потім до вуличного колек­тора зовнішньої каналізації населеного пункту.

Не слід прокладати мережі територією, де в подальшому передбачається забудова. Відстань між каналізаційними та іншими мережами приймають відповідно до нормативних документів на проектування генеральних планів.

Діаметр і уклон труб дворової та квартальної каналізації визначають за розрахунком, але приймають діаметри труб не менше 150 мм для господарсько-побутової каналізації і не менше 200 мм – для дощової та загальносплавної. На ділянках між колодязями прокладають труби одного діаметру з постійним уклоном без переломів. Труби різних діаметрів з’єднують у колодязях «шелигав шелигу», тобто верх труб знаходиться на одномурівні. Початкова глибиназакладання дворової мережі визначається глибиною випуску в колодязі.

Водостоки будівель

Дощові та талі води з покрівлі будівлі видаляються шляхом викиду води зі звисів, карнизів організованим відводом по зовнішніх чи внутрішніх водостоках.

Зовнішні водостоки (водоспуски) (рис. 4. а)складаються з жолобів,які збирають воду зі схилу покрівлі, та водостічних труб з воронкою,що скидають воду на вимощення біля будівлі. По проїздах вода стікає у дощоприймач, а далі – в мережу зовнішньої дощової каналізації. У зимові періоди водостоки обмерзають і талі води видаляються не повністю, що призводить до руйнування будівельні конструкції через їх зволоження. Зовнішні водостоки збільшують витрати на експлуатацію покрівлі (необхідність видалення снігу, сосульок), вони не довговічні та трудомісткі у ремонті. Тому їх влаштовують у будівлях, де немає можливості організувати внутрішній водостік, або в малоповерхових будівлях з невеликою площею покрівлі, в основному в південних районах.

Внутрішні водостоки (рис. 4. б)відводять по трубопроводах, що розташовані всередині будівлі. Вони надійно працюють в усі сезони й потребують мінімального обслуговування. Внутрішні водостоки отримали широке розповсюдження при будівництві будівель з плоскими покрівлями.

 

Рис. 4. – Водостоки будівель:

а – зовнішні водостоки; б, в – внутрішні водостоки; г, д – водостічні воронки:

1 – водостічна труба; 2 – воронка; 3 – жолоб; 4 – пристрій для чищення; 5 – випуски;

6 – ковпак; 7 – рама; 8 – гідроізоляція; 9 – корпус; 10 – решітка

Вода з внутрішніх водостоків відводиться у зовнішні мережі дощової чи загально сплавної каналізації через закритий випуск (рис. 4. б).Приєднання водо­стоків до господарсько-побутової системи не допускається. Дозволяється викид дощової води у виробничу каналізацію незабруднених чи повторного використання вод. За відсутності каналізації випуск передбачається в лотки біля будівлі – відкритий випуск (рис. 4.в). Внутрішні водостоки складаються з приймачів атмосферних вод – водостічних воронок, стояків, відвідних труб, які з’єднують водостічні воронки зі стояками, випусків,пристроїв для прочистки.

Водостоки з відкритим випуском при від’ємних температурах зовнішнього повітря обладнують гідрозатвором, який у холодну пору року перешкоджає проникненню охолодженого повітря та промерзанню водостоку. В будівлях з від’ємною температурою передбачають устрої для підігріву водостоків (подача теплого повітря, електропідігрів).

Внутрішні водостоки монтують з напірних чавунних, азбестоцементних, пластмасових труб.

Водостічні воронкискладаються з корпуса,який влаштовується в перекритті, рами, під яку заводиться гідроізоляція,ковпакаабо решіткидля затримування сміття. Верхня частина воронки (ковпак, решітка) мають отвори з площею перерізу не менше ніж удвічі більшою перерізу відвідного патрубка, для зменшення опору руху та підпору води перед воронкою. Воронки обов’язково герметично з’єднані з покрівлею, щоб атмосферні води не просочувалися й не руйнували перекриття. Для цього шар гідроізоляціїкріпиться болтами між корпусомі рамою та заливається зверху мастикою.

 

ТЕМА 5. СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ

План

1. Загальна характеристика та види системи опалення.
2. Класифікація систем центрального опалення.
3. Нагрівальні прилади систем централізованого опалення. Порівняльна характеристика радіаторів та конвекторів.

4. Характеристика окремих видів опалення

5. Вимоги до опалювальних приладів.

1. Енергозбереження при опаленні будівель