Види фінансової звітності підприємств та строки її подання

Класифікація звітності

Тривалий час структура балансу, склад статей, способи їх оцінки і представлення не регламентувалися законодавчими документами. Як наслідок, підприємства публікували звітність у тій формі та в тому обсязі, який видавався їм необхідним та достатнім.

Нині звітність класифікують за різними ознаками.

1. За місцем подання і використання

фінансова;

податкова: за загальнодержавними податками, за місцевими податками, за місцевими зборами.

статистична,

управлінська

спеціальна (Фонди)

2. За часом складання і подання

оперативна;

періодична;

річна;

разова.

3. За рівнем узагальнення інформації

первинна (подається окремим підприємством);

зведена (формується за даними первинної звітності)

4. За обсягом показників

повна

коротка

5. За охопленням видів діяльності

охоплює всю діяльність

охоплює окремі види діяльності

6. За способом подання інформації (на папері, в електронній формі)

7. За змістом звітних даних та їх застосуванням (типова, спеціальна)

Серед вищенаведених класифікацій в практиці найбільше використовується класифікація за місцем подання, рівнем узагальнення інформації.

 

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій, що робить можливим аналіз діяльності підприємства.

Кожна форма звітності містить певне інформаційне навантаження, відображає інформацію у взаємозв’язку з іншими формами. Усі форми звітності доповнюють одна одну та їх можна об’єднати в єдине ціле – систему фінансових показників.

Для фінансової звітності характерні внутрішні зв’язки форм між собою та зовнішні зв’язки з податковою та статистичною звітністю.

Форми звітності, їх структура та зміст змінюються зі змінами у законодавстві

Види фінансової звітності підприємств та строки її подання

Кому подається звітність	Склад звітності	Строки подання звітності
Фінансова звітність
1. Органам статистики. 2. Органам, до сфери управління яких належить це підприємство	Квартальна	Не пізніше 25-го числамісяця, що настає за звітним кварталом
Річна	Не пізніше 9 лютогороку, що настає за звітним (п. 2 та 5 Порядку № 419)
Державному реєстратору	Річна фінансова у складі Балансу та Звіту про річні фінансові результати	Не пізніше 1 червня року, що настає за звітним (ч. 3 ст. 14 Закону № 996)
Органам ДПІ	Квартальна	У строки подання декларації з податку на прибуток (пп. 49.18.2 ПК, п. 5 Порядку № 419), тобто протягом 40 календарних днівпісля останнього дня звітного кварталу

3.

Правильна і достовірна звітність забезпечується лише тоді, коли всі її форми складені на основі даних бухгалтерського обліку. Лише за умови, що в господарстві документуються всі операції, контролюється документообіг, своєчасно формуються накопичувальні реєстри, можна забезпечити правильну звітність.

 

Неправильна організація аналітичного обліку зумовлює застосування зайвих регістрів, що негативно позначається на формування оперативної звітності.

 

Якщо при складанні звітності в поточному періоді виявлені помилки поточного і минулого року (у вже затвердженій звітності), то їх виправляють у періоді виявлення помилки. Виправлення помилок повинно відповідати вимогам законодавства (ПСБО 6) і відображатися у Примітках.

Часто зустрічаються такі помилки в обліку:

- запис неправильного тексту в документах;

- неправильний запис ціни;

- неправильні підсумки, кореспонденція, обороти і залишки по рахунках;

- запис не в ті регістри, що передбачені кореспонденцією

 

при виявленні помилок виправлення вносять у всі взаємопов’язані показники різних звітних форм і протягом 3-х днів виправлені звіти подаються за тими адресами, куди були подані недостовірні дані.

 

Звітність формується за визначений період часу. Для усіх підприємств звітним роком вважається період з 1.01 по 31.12 включно. Для новостворених підприємств звітний рік починається з дня набуття ним статусу юридичної особи.

(ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ, ПЕРЕОЦІНКА АКТИВІВ І КАЛЮКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ).

Одним із заходів перед складанням звіту є інвентаризація.

Обов’язковою є інвентаризація активів підприємства перед складанням річної бухгалтерської, звітності крім тих, які перевірялися не раніше 1 жовтня звітного року.

Інвентаризація нерухомих основних засобів може проводитися раз в три роки, бібліотечних фондів – раз на п’ять років.

 

Обов’язкова інвентаризація проводиться при зміні касира, комірника, завскладом та інших матеріально-відповідальних осіб, у випадках колективної матеріальної відповідальності, реструктуризації заборгованості.

 

Інвентаризації підлягають цінності, які знаходяться не тільки на складі, але й в інших місцях зберігання, на зберігання в інших підприємств, в оренді. МШП, списані в експлуатацію і “Запаси”, що облічуються згідно з пунктом 23 П(С)БО 9 в оперативному обліку в кількісному вираженні, також інвентаризуються.

 

Крім складання річної звітності і зміни матеріально відповідальних осіб інвентаризація також обов’язкова у випадках: при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства на акціонерне товариство, в інших випадках, передбачених законодавством; при встановленні фактів розкрадання або зловживань, псування цінностей; за розпорядження судово-слідчих органів; у разі техногенних аварій, пожеж або стихійного лиха (наступного дня після їх закінчення); у разі ліквідації підприємства.

 

ПСБО передбачають можливість переоцінки (оцінки на дату балансу) активів підприємства, а саме: основних засобів; нематеріальних активів; запасів; фінансових інвестицій; дебіторської заборгованості.

Крім рахунків, передбачених для обліку основних засобів, нематеріальних активів і запасів, при переоцінці активів введені в дію такі рахунки (субрахунки):

q 423 “Дооцінка активів”;

q 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”;

q 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”;

q 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”;

q 946 “Втрати від знецінення запасів”.

 

Калькулювання – це процес визначення собівартості об’єкта витрат, який дає можливість визначити: ціну продукції (робіт, послуг); найбільш економічний процес виробництва; більш ефективний підрозділ підприємства; хто із замовників забезпечує найбільший вклад у прибуток підприємства і т. д.

Виробничий облік складається з двох етапів: 1) групування витрат за однорідними елементами (матеріали, заробітна плата, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати); 2) віднесення прямих витрат на об’єкти затрат на підставі даних первинних документів і розподіл витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, часів роботи, прямих витрат).