Класифікація інтересів користувачів інформації про фінансову діяльність підприємства

Види внутрішніх і зовнішніх користувачів інформації	Сфера інтересів
Внутрішні користувачі інформації
Керівництво підприємства	Визначення головних напрямів розвитку підприємства та його потреби у фінансових ресурсах; оцінювання ефективності прийнятих управлінських рішень.
Працівники підприємства	Рівень оплати праці; збереження робочих місць; пенсійне забезпечення.
Зовнішні користувачі інформації
Засновники та інвестори	Здійснення прибуткових фінансових вкладень (здатність підприємства оплачувати дивіденди); оцінювання ефективності використання ресурсів керівництвом підприємства.
Кредитори (позикодавці)	Повернення кредиту та отримання відсотків; оцінювання доцільності надання чи продовження кредиту; визначення умов кредитування.
Постачальники та інші кредитори	Кредитоспроможність покупців; оцінювання надійності ділових зв’язків з певним клієнтом.
Покупці	Здатність підприємства виконувати зобов’язання.
Органи державного управління (податкові та статистичні)	Відомості про оподаткування; статистичне узагальнення показників за галузями; виявлення макроекономічних тенденцій.
Громадськість (преса, інформаційні агентства)	Благополуччя суспільства; підготовка оглядів, оцінювання тенденцій розвитку та аналіз діяльності окремих компаній і галузей.
Аудиторські фірми	Перевірка відповідності даних звітності національним стандартам з метою захисту інтересів інвесторів.
Інвестиційні компанії	Розробка рекомендацій клієнтам щодо інвестування капіталу.
Біржі цінних паперів	Оцінювання даних звітності при реєстрації відповідних підприємств-емітентів.

 

Інформація про фінансову діяльність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінювання здатності суб’єкта господарювання вчасно виконувати зобов’язання; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства.

Незалежно від складу користувачів фінансової інформації всі вони зацікавлені в її повноті, правдивості, неупередженості та своєчасності надання. Інформація, яка міститься у фінансовій звітності та яку надають користувачам, має відповідати певним вимогам, а саме, насамперед, повинна бути:

ü достовірною (надійною) – об’єктивною і правдивою щодо наведених даних для використання, що сприяє правильності розуміння та призначення інформації, інакше висновки, зроблені за результатами аналізу, не відповідатимуть дійсності, а пропозиції аналітиків можуть не лише не забезпечити отримання вигод для підприємства, але й зашкодити йому;

ü вчасно поданою – здатною вплинути на рішення користувача для задоволення його інтересів у потрібний момент або до визначеного строку;

ü доступною і зрозумілою – трактування користувачем інформації має бути однозначним;

ü конфіденційною – надання користувачам лише тієї інформації, яка не завдає збитків підприємству;

ü цілісною – виражає необхідність усунення уособленості та дублювання різних джерел інформації, а також означає, що кожну господарську дію, що забезпечує зміну фінансового стану, потрібно реєструвати тільки один раз, а отримані результати можна використовувати і в плануванні, і в контролі, і в аналізі;

ü раціональною – визначення необхідного мінімуму затрат на збирання, зберігання і використання даних та вдосконалення інформаційних потоків шляхом виведення надлишкових даних і введення тих, які потрібні;

ü порівняльною – фінансова звітність має забезпечувати для користувачів можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди або фінансові звіти різних суб’єктів господарювання.

Саме такі засади формування фінансової звітності є основою національної системи бухгалтерського обліку згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Головною метою введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку є приведення системи фінансового обліку в нашій країні у відповідність до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, розроблених Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Для задоволення інформаційних потреб різних категорій користувачів фінансову звітність підприємства потрібно складати згідно з такими єдиними принципами, відображеними в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

ü принципом обачності, за яким методи оцінювання, що застосовуються у бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

ü принципом повного висвітлення, за котрим фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, що може вплинути на рішення, які приймаються на її основі;

ü принципом автономності підприємства, відповідно до якого кожне підприємство вважається юридичною особою,відокремленою від власників, тому їхнє особисте майно і зобов’язання не мають відображатись у фінансовій звітності суб’єкта господарювання;

ü принципом послідовності, що передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики, зміна якої має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

ü принципом неперервності діяльності, що базується на оцінюванні активів і зобов’язань підприємства відповідно до припущення, що його діяльність триватиме надалі;

ü принципом нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

ü принципом превалювання змісту над формою, згідно з яким операції потрібно обліковувати відповідно до їхньої суті, а не лише юридичної форми;

ü принципом історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінювання активів щодовитрат на їхнє виробництво та придбання;

ü принципом єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці;

ü принципом періодичності, що дає змогу поділити діяльність підприємства на певні періоди з метою складання фінансової звітності.

Викладені принципи, з одного боку, найбільшою мірою відповідають інтересам потенційних користувачів фінансової інформації, а з іншого – дають можливість уніфікувати фінансову звітність і зробити її зручною в користуванні. Використання нових принципів бухгалтерського обліку значно розширює функціональні можливості фінансових менеджерів та підвищує їхню роль в управлінні фінансовими процесами підприємств.

Важливою перевагою нових засад інформаційного забезпечення фінансового менеджменту є контроль показників фінансової звітності, підсистемного управлінського обліку, що гарантує систематичний і повний облік активів, зобов’язань і капіталу підприємств. У результаті забезпечується більш достовірне оцінювання ринкової вартості підприємства і відповідно підвищується його рейтинг на ринку капіталу, зростає курс випущених ним в обіг цінних паперів.

У поєднанні з ефективним внутрішнім контролем нова система фінансової звітності має працювати на підвищення рівня рентабельності господарських операцій і створювати передумови для широкомасштабного застосування методів і важелів фінансового менеджменту.

Головними перевагами нової системи інформаційного забезпечення фінансово-управлінських рішень є такі:

ü підвищення якості поданої у формах звітності фінансової інформації, забезпечення її реальності та більшої придатності для економічного обґрунтування рішень і попередження ризику у виробничо-господарській і фінансовій діяльності підприємства;

ü можливість самостійного вибору облікової політики підприємства і подання інформації у найбільш зручному для користувачів вигляді;

ü адаптація системи звітності України до міжнародних стандартів, створення передумов для входження нашої країни в міжнародний розподіл праці;

ü можливість надання інформації про результати фінансово-господарської діяльності підприємств і напрями їхнього розвитку не тільки національним, а й іноземним інвесторам з метою залучення додаткових інвестицій.

Тема 3.