Результати першого завдання

ЛЕКЦІЯ 6. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ ТА ДОПОМОГА У ПРИГОТУВАННІ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

ПЛАН:

1. Методики визначення готовності дитини до навчання в школі.

2. Огляд методик навчання дошкільників читанню і формування первинних правописних навичок.

3. Портрет “ідеального першокласника”.

4. Зміст навчання у початковій школі.

5. Психогігієнічні основи побудови навчального процесу для молодшого школяра

6. Основні вимоги до організації виконання молодшим школярем домашніх завдань.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Савельєва Н.М. Методика роботи гувернера: Навчально-методичний посібник для самостійної роботи студентів. – Полтава, 2004. – 96 с.

Портрет “ідеального першокласника”. Методики визначення готовності дитини до навчання в школі. Огляд методик навчання дошкільників читанню і формування первинних правописних навичок.

Гувернеру важливо мати портрет “ідеального першокласника” як своєрідний еталон досконалості. Кожен педагог мріє мати ідеального учня, з яким легко було б працювати. Які ж характеристики має психологічний портрет ідеального першокласника? Наведемо його для критичного переосмислення досягнень можливої моделі (а модель не завжди є бездоганною). Якщо узагальнити погляди різних психологів і педагогів, можна намалювати такий портрет.

1. Педагогічна готовність:

· навички читання;

· навички лічби;

· навички письма;

· навички малювання;

· звукова культура мовлення (чисте мовлення);

· уміння розгорнуто відповідати на запитання;

· великий словниковий запас;

· загальна обізнаність.

2. Інтелектуальна готовність:

· диференційованість сприймання як основа мислення;

· планомірність сприймання (спостережливість);

· розвинена уява;

· уміння орієнтуватися у просторі й часі;

· розвинене наочно-образне мислення (вміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, вміння порівнювати їх, бачити їхню подібність і відмінність);

· розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання);

· гарна пам’ять;

· розвинена регулююча функція мови (вміння виконувати словесні інструкції);

· інтелектуальна активність (уміння перетворити навчальне завдання на самостійну мету діяльності);

· передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи і формулювати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).

3. Мотиваційна готовність:

· вираженість пізнавальних інтересів;

· намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які ставить школи і вчитель.

4. Емоційно-вольова готовність:

· уміння керувати своєю поведінкою;

· збереження працездатності протягом одного уроку і протягом навчального дня;

· емоційна стійкість (регуляція емоцій);

· довільна регуляція уваги (її концентрація, стійкість, переключення);

· вміння стримувати свої імпульси (наприклад, не переривати інших під час розмови);

· вміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.

5. Комунікативна готовність:

· бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;

· вміння встановлювати контакти з учителем;

· збереження відчуття дистанції;

· здатність до особистісного контакту з дорослим;

· вміння встановлювати контакт з однолітками;

· вміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;

· вміння виконувати роботу разом;

· вміння підтримувати рівноправні стосунки з однолітками.

Визначити наявність і своєрідність певних умінь і навичок у дитини можна за допомогою різних завдань. Ці данні можна доповнити і порівняти із спостереженням за дитиною вдома, наприклад, з'ясувати, якими справами дитина займається вдома; чи доводить почату справу до кінця, що вміє робити самостійно; як реагує коли хвалять, сварять; які має постійні трудові обов'язки. Досвід показує, що у дітей, яких привчали вдома до праці, які мають постійні трудові обов'язки, проявляється висока ступінь вольової поведінки, що з часом позитивно відображується і на навчальній діяльності. Діти, яких не привчили до праці, частіше потрапляють в категорію відсталих і навіть недисциплінованих.

Додаткові важливі знання про психологічну готовність дитини до навчання можна отримати, спостерігаючи за дітьми в перші дні навчання. Як правило, по цих показниках діти дуже різняться. Деякі діти, отримавши завдання, вміють самостійно в ньому розібратися і виконати. Але більшість дітей постійно потребують допомоги. Лише невеликий відсоток складають діти, які зовсім не вміють самостійно працювати. Більшість звертається за допомогою і підтримкою дорослих під впливом почуття особливої відповідальності, виз ванного вступом до школи.

Особливу увагу потрібно звернути на дітей, які за підтримкою і допомогою не звертаються, виконують завдання самостійно, але неправильно, помилок не помічають і своїми результатами задоволені. Причиною цього є те, що таким дітям недостатньо отримати завдання в загальному виді. В таких умовах, якщо навіть завдання повторити двічі, все одно вони не можуть самостійно виділити головне, знайти спосіб рішення. І якщо в школі вони будуть мати низькі оцінки і не отримають спеціальної допомоги, то дуже скоро вони стануть пасивними.

В темпі роботи дитини відображається можливість своєчасно виконувати навчальні завдання і вимоги вчителя. При аналізі результатів виконування дітьми завдань за однаковий проміжок часу виявляється що:

- Одні діти правильно виконують завдання і встигають заповнити цілу сторінку;

- Другі правильно виконують завдання, але встигають зробити лише половину;

- Треті дуже погано виконують завдання, роблять багато помилок, але швидко заповнюють цілу сторінку;

- Деякі виконують і з помилками, і дуже повільно.

Такі результати підказують, якою повинна бути індивідуальна допомога у кожному випадку. Дитина, яка виконує завдання повільно, але правильно, потребує допомоги у організації темпу її роботи. Дитині, яка виконує завдання повільно і з помилками, перш за все потрібно допомогти зрозуміти саме завдання і тільки після цього вимагати прискорення темпу роботи. Дитині, яка виконує завдання швидко, але припускається багатьох помилок, теж потрібно допомогти зрозуміти завдання, і в цьому випадку зниження темпу діяльності може бути важливим засобом для зосередження уваги на умові завдання, формування самоконтролю за процесом і результатом виконання.

Для визначення готовності дитини до навчання пропонується тест Керна-Йерасека.

Тест Керна-Йерасека

Цей тест має деякі переваги для обстеження дітей:

— не потребує додаткового часу для проведення;

— може бути використаний як для індивідуальних, так і для групових обстежень;

— не потребує спеціальних засобів і умов для проведення.

Стислий опис тесту. Орієнтовний тест шкільної зрілості Я.Йера­се­ка являється модифікацією теста А.Керна. Тест складається із трьох завдань: малювання чоловічої постаті за уявою, копіювання письмових літер, змальовування групи крапок. Йерасек ввів додаткове четверте завдання, яке складається із 20 питань.

Малюнок чоловіка дитині потрібно виконати за уявою. При змальовуванні написаних слів повинні бути забезпечені однакові умови, як і при змальовуванні групи крапок, які об’єднані у геометричну фігуру. Для цього кожній дитині роздаються листи паперу із зразками виконання другого і третього завдань.

Перше завдання: „Малюємо постать чоловіка”. Потрібен лист паперу, ручка, фломастер або олівець. Потрібно попросити дітей: „Намалюйте чоловіка так, як зможете”. Якщо хтось з дітей почне малювати жінку чи дім, потрібно наполягти, щоб дитина малювала тільки чоловіка.

Результати першого завдання

1 бал. Намальовані голова, тіло і кінцівки. Голова з’єднана з тілом шиєю. Намальовані деталі обличчя: ніс, рот, очі, вуха, волосся. Руки закінчуються кістю. На постаті чоловічий одяг. Контур фігури цілісний. Видно, що ноги ростуть із тіла, а не прикріплені до нього.

2 бали. Постать намальована нецілісно. Не дуже важливо, якщо не намальовані шия, волосся і пальці, але обличчя і постать повинні бути намальовані цілісно.

3 бали. Постать має голову, тіло, кінцівки. Руки та ноги намальовані двома лініями. Відсутні шия, волосся, одяг, вуха, пальці.

4 бали. Дуже примітивний малюнок чоловіка з головою і тілом. Кінцівки намальовані однією лінією кожна. Можливе позначення рук або ніг.

5 балів. Нема чіткого зображення тіла. Замість малюнка — каракулі.

Друге завдання: „Копіюємо слово”. Зверху листка написана фраза: „Я п’ю сік”. Розмір великої букви — 1,5 см., інших — 1 см. Потрібно попросити дитину скопіювати фразу. Навіть якщо вона не дуже гарно вміє писати.