Порти загального призначення

 

Усі судна використовують як пасажирські, так і вантажні порти; вантажі переробляються на загальних причалах. Вантажообіг у цих портах невеликий.

 

Спеціалізовані порти поділяються на: а) торгові; б) промислові;

 

в) рибні (промислові).

 

Спеціалізовані порти споруджуються для переробки вантажів певної групи або конкретного найменування (вугілля, руда, ліс, зерно, нафтопродукти, цемент і т. д.), обладнуються п/р – механізмами, складами. Мають велику глибину акваторії порту, підхідних каналів, залізничне господарство.

 

За кордоном морські порти називають іноді на американський манер "terminal", що дослівно перекладається як “ кінцевий пристрій”. В останні роки слово "terminal"

почали застосовувати до окремих спеціалізованих перевантажувальних комплексів − "контейнерний термінал", "пасажирський термінал", "лісовий термінал", що означає один або групу причалів, обладнаних для виробництва п/р − операцій із певним видом вантажу або для посадки-висадки пасажирів.

 

Комбіновані порти − можливий прийом як пасажирських, так і вантажних суден, але на окремих причалах.

 

Порти-притулки − для прийому та відстою суден під час шторму, забезпечені захисними спорудами − хвилеламами.

 

3. За місцем географічного розташування: а) берегові − на морському берегу; б) гирлові − в гирлах річок; в) острівні − на островах і т. д.

 

Сьогодні все більше уваги приділяється тому, щоб поруч із портом розташовувалися велике переробне промислове підприємство, і перевантажувальні комплекси в порту мали прямий транспортний зв'язок із цим підприємством, що забезпечить мінімалізацію витрат на перевезення. На основі цього формуються портово-промислові зони, або індустріально-портові зони (іпз) як їх називають у західній технічній літературі. Почали вони виникати наприкінці 50-х років.

 

Наразі дійшли висновку, що такі вантажі, як цукор-сирець, зерно, сира нафта, фасфоріти й ін., мають перероблятися переважно у припортовій зоні, і на магістральні види транспорту мусить надходити готова продукція.

 

У нас зараз є такі спеціальні види транспорту, як: стрічкові, конвеєри, трубовідні системи, канатно-підвісні дороги, – економічно вигідні для транспортування вантажів на десятки та сотні кілометрів. Рекорд на сьогоднішні день - аміаковід, що зв'язав підприємства м. Тольяті з перевантажувальним комплексом порту Південний (Одеської області) на відстані 2500км.

 

У Японії з’явився новий тип порту – енергетичний – вища форма розвитку спеціалізованих вугільних або нафтоналивних портів. У цих портах вивантажується вантаж для подальшої переробки на теплоелектростанціях, побудованих неподалік. Із енергетичного порту транспортується тільки електроенергія дротами або кабелями (під водою або повітряними лініми).

 

Порт неймовірно складний із технічної точки зору господарство: причали, пірси, підхідні канали, моли хвилелами, склади, під'їзні шляхи (залізниці, автомобільні дороги), п/р − механізми.

 

Акваторія порту – водна частина поверхні, що знаходиться в межах порту.

 

Підхідний канал – водна частина, призначена для забезпечення підходу в порт найбільшого розрахункового судна. Його протяжність – може бути різною, хоча зазвичай це кілька десятків км. Для його створення доводиться витягати з дна моря десятки мільйонів м 3 грунту. Для їхнього створення потрібні, великі витрати, треба весь час підтримувати певну глибину (під час штормів йде наніс грунту, канали міліють). Водна частина порту має відповідати вимогам гарантування безпеки входу та виходу суден за будь-яких погодніх умов, їхнього вільного маневрування під час підходу до причалу або відходу від нього.

 

Якірні стоянки для суден, які чекають своєї черги швартування, називають рейдами.

 

Причальний фронт − для підходу, швартування морських суден і виконання п/р − операцій.

 

Причали – це ділянки для обслуговування одного судна (уздовж берега). Пірси – причальні споруди, що виступають із берега в акваторію порту. Акваторія порту захищається штучними огороджувальними спорудами. Моли – перешкоди, що йдуть від берега.

 

Хвилелами – споруди, що стоять у морі та не з'єднуються з берегом. Складні й дорогі споруди, відчувають на собі величезні навантаження від хвиль, течій, вітру. Будують із залізобетону, укріплюють сталевими армованими стрижнями.

 

Хвилі – гігантські хвилі – цунамі, породжені підводними землетрусами або виверженнями вулканів.

 

Чим сильніший і триваліший вітер, тим більша довжина його розгону, чим глибше море, тим більші хвилі. У Каспійському морі довжина хвилі досягає lв=60м, hв=6–7 м, у Північному морі – l в=150м, hв=8–9 м, у Середземному морі – l в=250м, hв=до 9м. В океані за сильних і тривалих штормів можна зустріти хвилі півкілометрової довжини – l в=0,5км, hв=15м. Під час удару такої хвилі тиск сягає 30т на 1кв.м.

 

У південно-східного узбережжя Африки між портами Порт-Емуабет і Дурбан виникають хвилі – вбивці – заввишки 15 – 18 м із глибинною западиною. До западини потрапляє судно, на яке обрушується величезна маса води. У нас такі бувають у мисі Святий Ніс у Баренцовому морі.

 

Рекордсмени серед хвиль ─ хвилі цунамі, які можуть рухатися зі швидкістю 1000 км/год. У відкритому океані вони мають висоту близько 1м, але біля берегів – до 20 – 30 м.

 

Найбільша сейсмічна хвиля цунамі піднялася біля південно-західного узбережжя Аляски під час землетрусу 28 березня 1964 р. Висота хвилі досягла hв=66м, V=585км/год. У Чорному морі – h в=10м. В Азовському – h в=2м.

 

Найглибоководніша споруда ─ хвилелам у Японському порту Камашісі на глибині 63м.

 

Навігаційне обладнання: берегові та плавні маяки, знаки, бакени, буї,

 

тощо.