II. Психологічні особливості юридичної діяльності

Юридична діяльність відноситься до професій, що передбачають виконання службових обов'язків у напружених, екст­ремальних, стресогенних умовах. Тому їй притаманні всі особливості, характерні для інших «критичних» видів діяльності: дефіцит часу, вплив на особистість особ­ливо сильних подразників та домінування негативних емоцій при нестачі позитивних, підвищена відповідальність прийняття рішень та необхідність невідкладного вжиття заходів. Усі вони набувають особистої значимості та призводять до виникнення стану психологічної напруженості.

Дефіцит часу породжується наявністю пра­вової (процесуальної) регламентації термінів виконання пе­реліку дій; нерівномірним навантаженням фахівців у різні періоди часу, відволіканням фахівців на виконання не­притаманних їм функцій чи на участь у загальних заходах, наявністю проблем кадрового забезпечення.

Вплив на особистість особливо сильних подразників із пе­реважанням негативних емоцій — похідна від екстремально­го характеру та високого ступеня конфліктності діяльності. Вчинення правопорушення (злочину) не тільки об'єктивно призводить до конфлікту конкретної людини з законом і сус­пільством у цілому а й усвідомлюється нею як протиборство і породжує конфліктні стосунки з оточуючими.

Конфліктність призводить до виникнен­ня стану емоційної напруженості, до переносу нега­тивних новоутворень на неслужбову сферу і суперечностей у найближчому оточенні.

Підвищена відповідальність та необхідність невідкладного вжиття заходів призводить до екстремальності діяльності, що зростає внаслідок необхідності приймати рішення в обмеже­ний проміжок часу, причому ці рішення забарвлюються еле­ментами небезпеки й ризику, бо можуть мати небажані особистісні наслідки.

До чинників психологічного характеру слід, насамперед, віднести:

- наявність правової регламентації діяльності. Реалізація професійних функцій у інших сферах людської діяльності регла­ментується загальними планами та інструкціями, які до­зволяють досить вільно тлумачити уявлення про найбільш ефективну організацію праці. Діяльність фахівця-юриста підпорядковується суворо встановленим нормам. Звичайно, з цього не випливає, що її суб'єкт обмежений у своїх волевиявленнях щодо вибору засобів виконання діяльнос­ті, її раціональної організації;

- наявність владних повноважень, тобто права та обов'язку застосування влади від імені закону. Психологічний стан підвищеної відповідальності, поряд із необхідністю вине­сення обґрунтованих та виважених рішень, надає юри­дичній діяльності напруженого характеру і може призвес­ти до появи негативних тенденцій. Перша з них полягає в надмірному застосуванні владних повноважень, зловживанні службовим становищем, друга — в нерішучому зас­тосуванні владних повноважень, пов'язаному із сумнівами, побоюваннями щодо можливої відповідальності;

- наявність елементів небезпеки і ризику, у тому числі й при прийнятті рішень, які можуть мати небажані особистісні наслідки. Практика свідчить, що «вдалий» ризик заохочу­ється керівництвом, а «невдалий» визнається невиправда­ним і спричиняє до відповідальності;

- багатоплановість службових ситуацій, неможливість чітко­го планування й прогнозування результатів. У кожній си­туації можна виділити декілька аспектів (правовий, психо­логічний, моральний, соціально-економічний та ін.), кожен із яких потребує своєї оцінки, тому визначити власне ставлення до конкретного об'єкта не завжди просто. Неочевидність ситуацій потребує складних інтелектуальних зусиль. Непрогнозована зміна видів діяльності, одночасне вирішення де­кількох завдань може створювати передумови для розвитку у працівника стану фрустрації;

- високі вимоги до навичок професійного спілкування. Необхідне прогнозування можливих варіантів поведінки співбесідника, наявність індивідуальних «технік» спілку­вання, вміння «дистанціюватись від ситуації», «не вийти з ролі», хоч би яким складним не було завдання. У цих умо­вах психологічні вимоги до особистості не тільки високі, а й неоднорідні, бо передбачають наявність у фахівця су­купності якостей, що рідко сполучаються в одній особі.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Юридична діяльність відноситься до професій, що перед­бачають виконання службових обов'язків у напружених, екст­ремальних, стресогенних умовах. Тому їй притаманні всі особливості, характерні для інших «критичних» видів діяльності. Усі вони набувають особистої значимості та призводять до виникнення стану психологічної напруженості. До чинників психологічного характеру слід, насамперед, віднести: наявність правової регламентації діяльності, наявність владних повноважень, наявність елементів небезпеки і ризику, багатоплановість службових ситуацій, високі вимоги до навичок професійного спілкування.