Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

 

Ліквідність і платоспроможність є одними з основних характеристик фінансового стану підприємства. У Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1) зазначається, що інфор­мація стосовно ліквідності та платоспроможності є корисною для прогнозу­вання можливостей підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобо­в'язання.

У загальному розумінні ліквідність – це здатність майна безперешкодно перетворюватися на гроші.

Розрізняють такі види ліквідності:

· Ліквідність активів – це їх здатність перетворюватися на грошові кошти, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим менше потріб­но часу для перетворення певного активу, тим вищим є рівень його ліквідності.

· Ліквідність балансу – це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення платіжних зобов'язань.

· Ліквідність підприємства – є ширшим, ніж поняття «ліквідність балансу». Ліквідність балансу характеризує якість управління активами, тобто передбачає використання платіжних засобів з внутрішніх джерел. Але підприємство, здійснюючи господарську діяльність, може використовувати й позикові кошти із зовнішніх джерел. Тому при оцінці ліквідності підприємства необхідно брати до уваги його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел та швидко реагувати на зміну кон'юнктури ринку.

Якщо підприємство має низький рівень ліквідності, то воно не може сплачувати свої поточні зобов’язання, що в кінцевому рахунку може привести до неплатоспроможності та банкрутства.

З категорією ліквідності тісно пов'язане поняття платоспроможності.

Платоспроможність – це наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, яка потребує негайного погашення. Платоспроможність розглядається як ступінь готовності підприємства постійно розраховуватися за своїми зобов'язаннями, строк яких настав.

Основними ознаками платоспроможності є:

· достатній обсяг грошових коштів на розрахунковому рахунку;

· відсутність простроченої кредиторської заборгованості та позик, не погашених вчасно;

· постійне здійснення платежів у визначені строки.

Поняття «ліквідність» і «платоспроможність» є взаємопов’язаними. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспромож­ності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства платоспроможність (ліквідність) – це один з основних якісних по­казників діяльності підприємства, що визначає спроможність підприєм­ства здійснювати платежі, розраховуватися з боргами у необхідному обсязі та в зазначений строк наявними у нього коштами або такими, які безпере­рвно поповнюються за рахунок його діяльності [3].

В даному випадку, поняття ліквідності та платоспроможності ототожнюються. Однак, не зважаючи на близькість зазначених понять, поняття ліквідності ширше. Ліквідність характеризує здатність суб’єкта господарювання розраховуватися за поточними зобов’язаннями шляхом перетворення активів у грошові кошти. Платоспроможність означає можливість підприємства погашати наявними у нього грошовими коштами поточні зобов’язання негайно за першою вимогою кредиторів, тобто мова йде про постійну наявність у підприємства грошових коштів.

Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємств проводиться шляхом порівняння груп пла­тіжних засобів, згрупованих за рівнем ліквідності, із групами платіжних зобов'язань, згрупованих за терміновістю оплати. Порядок проведення аналізу ліквідності балансу здійснюється в декілька етапів.

На першому етапі активи балансу групують за рівнем ліквідності:

· Високоліквідні активи – це суми за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути використані для здійснення розрахунків негайно. Термін приблизно до З місяців. – А1

· Середньоліквідні – акти­ви, для перетворення яких на грошові кошти потрібен певний час. Термін коливається від З до б місяців. – А2

· Низьколіквідні активи – ви­робничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція і товари, для трансформування яких у грошові кошти потрібен значно більший час. – А3

· Важколіквідні активи – це активи, які призначені для використання у господарській діяльності протягом трива­лого періоду часу. В цю групу включаються необоротні активи і витрати майбутніх періодів. – А4

На другому етапі проводять групування пасивів балансу за терміном оплати, визначаючи

· найбільш термі­нові зобов’язання – кредиторська заборгованість, кредити та позики не погашені в строк; - П1

· короткострокові – короткострокові кредити та позики, витрати майбутніх періодів, що належать до поточних зобовязань; - П2

· довгострокові - довгострокові кредити й позикові кошти, витрати майбутніх періодів, що не належать до поточних зобовязань; - П3

· постійні пасиви – статті 1 розділу пасиву балансу (власний капітал: статутний каптіл, пайовий, додатковий, резервний та ін.). – П4.

На третьому етапі проводять порівняння величин відповідних груп активів і пасивів та визначають надлишок або нестачу платіжних засобів для покриття платіжних зобов’язань.

Четвертий етап характеризується формулюванням висновків щодо характеру ліквідності балансу підприємства.

Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки наведених груп за активами та пасивами. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

А1≥ П1 А2 ≥ П2А3≥ П3 А4≥ П4

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю веде до виконання четвертої нерівності, тому практично істотним є співставлення підсумків перших трьох груп за активами та пасивами. Четверта нерівність носить балансуючий характер і у той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стабільності – наявності у підприємства власних оборотних коштів. Якщо є порушення якоїсь нерівності, то ліквідність балансу не є абсолютною.

На п’ятому етапі визначають загальний показник ліквідності. Збільшення даного показника буде свідчити про позитивну динаміку ліквідності балансу, і навпаки. ЗЛ =

Кількісну оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, які мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов’язань. До них належать:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Коефіцієнт абсо­лютної ліквідності визначається за формулою К абс л = Грошові активи / Поточні зобовязання

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2...0,3. На практиці ж значення бува­ють значно нижчі, і за цим показником не можна відразу роби­ти негативні висновки про можливості підприємства негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредито­ри підприємства одночасно пред'являли б йому свої вимоги. У той же час, занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання фінан­сових ресурсів.

2.Коефіцієнт термінової ліквідності (проміжний ко­ефіцієнт покриття) відображає прогнозовані платіжні можли­вості підприємства за умови своєчасного проведення розра­хунків з дебіторами й характеризує очікувану платоспро­можність підприємства на період, рівний середньої тривалості обороту дебіторської заборгованості. Теоретичне значення ко­ефіцієнта оцінюється на рівні 0,7...1. Коефіцієнт термінової ліквідності розраховується за формулою:

К терм л. = (Грошові активи + дебіторська заборгованість) / Поточні зобов'язання

3.Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) характеризує здатність підприємства забезпечити свої корот­кострокові зобов'язання з найбільш легко реалізованої частини активів – оборотних коштів.

К поточ л. = Поточні активи / Поточні зобов’язання

Цей коефіцієнт дає найбільш за­гальну оцінку ліквідності активів. Оскільки поточні зо­бов'язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних активів, для забезпечення нормального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів переви­щувала суму поточних зобов'язань (ця вимога випливає також з «модифікованого золотого фінансового правила»). Нормаль­ним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5...2,5, але не менше 1. Однак на його рівень впливає галузева належність підприємства, структура запасів, стан дебіторської заборгова­ності, тривалість виробничого циклу й інші фактори. Значення коефіцієнта, рівне 1, припускає рівність поточних активів і па­сивів. Однак якщо взяти до уваги, що ступінь ліквідності різних елементів поточних активів істотно відрізняється, мож­на допустити, що не всі активи будуть негайно реалізовані або ж реалізовані по повній вартості, у результаті чого можлива за­гроза погіршення фінансового стану підприємства. Так, товароматеріальні запаси в терміновому порядку часто реалізують­ся зі значною знижкою. Крім того, у підприємства повинен бу­ти деякий обсяг виробничих запасів для продовження вироб­ничо-господарської діяльності після погашення всіх поточних зобов'язань. Що стосується дебіторської заборгованості, то, по-перше, можлива наявність сумнівної й навіть безнадійної за­боргованості, по-друге, при необхідності термінової інкасації дебіторської заборгованості підприємство може вдатися до обліку векселів або факторингових операцій, що веде до втрати частини її суми як оплати відповідних послуг.

Якщо ж значення коефіцієнта значно перевищує 1, то мож­на зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

У загальному розумінні ліквідність – це здатність майна безперешкодно перетворюватися на гроші. Розрізняють такі види ліквідності: Ліквідність активів – це їх здатність перетворюватися на грошові кошти, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена.

Ліквідність балансу – це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення платіжних зобов'язань.

Ліквідність балансу характеризує якість управління активами, тобто передбачає використання платіжних засобів з внутрішніх джерел. При оцінці ліквідності підприємства необхідно брати до уваги його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел та швидко реагувати на зміну кон'юнктури ринку.

Основними ознаками платоспроможності є: достатній обсяг грошових коштів на розрахунковому рахунку; відсутність простроченої кредиторської заборгованості та позик, не погашених вчасно; постійне здійснення платежів у визначені строки.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Для загальної оцінки фінансового стану використовуються показники горизонталь­ного і вертикального аналізу. Горизонтальний аналіз – це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрями і тенденції зміни даних показників. У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні зміни розміру валюти балансу та різних його статей за звітний період, а також темпи зростання, що необхідно для характеристики фінансового стану підприємства. Вертикальний аналіз дозволяє оцінити якість балансу з точки зору його структури і тенденції її зміни. При проведенні вертикального аналізу визначають питому вагу статей балансу у валюті балансу на початок і кінець звітного періоду, а також темп приросту структурних змін.

Розглянута модель аналізу майна складається з трьох етапів. І етап. Загальна оцінка стану майна і його окремих час­тин. II етап. Аналіз виробничого потенціалу. Відомо, що фінан­совий стан підприємства визначається передусім його вироб­ничою діяльністю. III етап. Аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів. У загальному розумінні ліквідність – це здатність майна безперешкодно перетворюватися на гроші. Розрізняють такі види ліквідності: Ліквідність активів – це їх здатність перетворюватися на грошові кошти, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим менше потріб­но часу для перетворення певного активу, тим вищим є рівень його ліквідності.

Ліквідність балансу – це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення платіжних зобов'язань.

Основними ознаками платоспроможності є:достатній обсяг грошових коштів на розрахунковому рахунку;відсутність простроченої кредиторської заборгованості та позик, не погашених вчасно;постійне здійснення платежів у визначені строки.

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ:

1. Роль фінансового аналізу у зміцненні господарської діяльності підприємства.

2. Аналіз складу майна та джерел його утворення.

3. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

4. Особливості проведення фінансового аналізу.

5. Узагальнення результатів проведеного аналізу.