Спрощення груп приголосних. 1. Чергування О, Е з І. О, Е переходять в І: 1

Правопис голосних.

1. Чергування О, Е з І.

О, Е переходять в І:
1. У відмінкових формах та похідних частинах мови, утворених від:
1). Іменників однини:	промінь – променя – променевий, вісь – осі – осьовий.
2). Іменників множини:	село – сіл, нога – ніг, ворота – воріт.
3). Прикметників:	корінь – кореневий, у майбутньому – у майбутнім.
4). Присвійних прикметників:	Ігор – Ігорів – Ігорового, Василь – Василів – Василевого.
5). Власних назв:	Київ – Києва, Чернігів – Чернігова, Харків – Харкова.
6). Числівників:	шість – шести – шостий, сім – семи – сьомий.
7). Займенників:	твій – твого – твоїм, їхній – їхнього – їхнім
8). Дієслів:	росте – ріс – рости, несе – ніс – носити.
9). У формах іменників на -оро-, -оло-, -ере-, -еле-:	болото – боліт – болітце, дорога – доріг – доріжка, але: джерело – джерел – джерельце; дерево – дерев – деревце.
2. При словотворенні	ніс – носити, західний – заходити, робітник - робота
3. У дієсловах (доконаний – недоконаний вид)	зберегти – зберігати, викоренити – викорінювати, випекти – випікати.
4. У дієсловах із суфіксом -ува, -юва та похідних іменниках на –нн(я), коли наголос падає на кореневийІ:	виполоскати – виполіскувати – виполіскування, завертіти – завірчувати – завірчування, але: вивершувати, прищеплювати, потребувати.

О переходить в А:

1. Опереходить вА у дієсловах:

схопити – хапати, але: простити - прощати.

 

2. О, Е у закритому складі.

О, Е у закритому складі не переходять в І:
Коли вони випадні або вставні:	день – дня, сотня – сотень, марка – марок, але: мох - моху, лоб - лоба, рот - рота, лев – лева.
2. Між приголосними у групах -ор-, -ер-, -ов-:	шовк – шовку, шерсть – шерсті, вовк – вовка але: погірдливий – погорда.
3. У групах -оро-, -оло-,-ере-,-еле-:	мороз, холод, берег, перепілка, але: моріг, поріг, сморід, просторінь, оборіг.
4.О, еу префіксах воз-, роз-, без-:	вознесіння, розмивання, безтурботний.
5. О, е в суфіксах -очк-, -оньк-, -тель-, -еньк-, -есеньк-:	діточки, голубонька, мислитель, тепленький, малесенький.
6. У прикметниках, утворених від власних назв на -ов, -ев, -єв, -їв:	Серпухов – серпуховський, Ржев – ржевський, Бакаєв – бакаєвський, Чугуїв – чугуївський.
7. У словах іншомовного походження:	марафон, студент, шеф, диригент, Мирон, але: колір – кольору, Федір – Федора.
8. В абревіатурах, складноскорочених словах:	торгпред, неп, завгосп, виконроб.
9. У родовому відмінку іменників на -ння:	запрошення, розчарування, вибачення.
10. У складних словах із наголошеними -вод-, -воз-, -нос-, -роб-, -лов- у кінці слів:	діловод – діловода, водовоз – водовоза, хлібороб – хлібороба, але: (-хід, -ріг) пішохід – пішохода, носоріг – носорога; (-від): гозопровід – газопровода – гозопровідний; (-воз): бензовоз – бензовоза – бензовозний..
11. У словах, утворених від грецького слова “поліс” - місто:	Сімферополь – сімферопольський, Нікополь – нікопольський, але: Ольгопіль – ольгопільський, Тернопіль – тернопільський.

 

3. Чергування О, Е з И, І.

1. І зберігається в словах із вирівняною основою: 1). У род. відм. однини та зменшувальних формах: 2). У род. відм. множини та зменшувальних формах:	гребінець – гребінця – гребінчика, фахівець – фахівця. гора – гір – гірка – гірочка, зоря – зірка – зірок – зірочка – зірочок.
2. Е, и змінюються перед р, л у дієслівних коренях:	завмер – замри – завмирати, беру – брати – вибирати.
3. Деякі слова мають паралельні форми:	брівка (на обличчі) – бровка (край дороги); клешня – клішня (стилістично нейтральні); голівка (дитини) – головка (капусти, цвяха).
4. Окремі українські прізвища пишуться з о, е, і:	Семонков – Семенков – Семінков; Ковальовський – Ковалевський – Ковалівський

4. Правопис ненаголошених О, А, Е, И, І.

1. Правопис перевіряється наголосом:	лежати – лежачи, лизати – лижучи.
2. О – після ж, ч, ш, щ, дж, й перед складами з а, о, у, ита твердим приголосним:	жовтий, чоловік, шовк, щока, Джонатан, бджола, серйозний.
3. Е – після ж, ч, ш, щ, дж, й перед складами з е, и та м’яким приголосним:.	женити, чернетка, шелестіти, щебінь, джерело.
4. А – перед складом з постійно наголошеним а (я):	багаття, качан, гаряче, але: лопата, поганий.
5. Характер чергування порушується при зміні форм слова:	вечір – на вечорі, гай– гайочок, край – краєчок, серпень – серпневий

 

5. Позиційні чергування, пов’язані з милозвучністю.

1. Чергування У- В, І – Й.

1.1. У, В як префікси.

1. У - в чергуються, якщо при цьому не змінюється значення слова:	вживати – уживати, вчений – учений, вчора – учора.
2. У, в не чергуються: 1) Якщо змінюється значення слова:   2) У словах іншомовного походження: 3) У власних назвах:	удача (щасливий випадок) – вдача (характер); враження – ураження, вправа – управа. утопія, ультиматум, ватерлінія, варіант. Уругвай, Уганда, Вірджинія, Вінсент, але: Віллі - Уіллі, Вілбі – Уілбі, Вокер – Уокер.

1.2. Уживання прийменників У, В,

У вживається для уникнення збігу складних для вимови приголосних:
1. Між приголосними:	мій учитель, взяв у хлопця, знайшов у кімнаті.
2. Перед приголосними на початку речення:	Увійшли в кімнату. Учора зустрілися.
3. Після паузи (розділового знака) перед приголосним:	Поглянула – уразила в саме серце. Щастя і радість – усюди.
4. Між голосним і приголосним: та завжди передв, ф, льв, св, тв, хвтощо:	виглянув у вікно, у хвилини небезпеки, зайшла у воду, зникла у лісі.

В уживається для уникнення збігу голосних:
1. Між голосними:	…прийшли в оточенні …; бачили в озері…
2. Перед голосним на початку речення:	В іншому випадку…В озері купатися краще.
3. Після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, хвта ін.):	зустрілися вранці, знайшли в садку, побачила в метро; але: побачила у вікно.

1.3. Сполучники І, Й.

І вживається:

1. Між приголосними:	день і вечір, любов і турбота (зіставлення).
2. Перед приголосним на початку речення:	І знову буде свято. І цього замало.
3. Після паузи (розділового знака) перед приголосним:	Глянув – і засміявся. Пройдуть сніги – і буде весна.
4. Між голосними, голосним і приголосним та перед словом на й, я, ю, є, ї::	Таня і Юля; знаю і пам’ятаю; страшно і весело; теплий і тихий.

Й уживається:

1. Між голосними:	взяли й одіслали; швидко й обережно.
2. Перед голосним на початку речення:	Й одного не бачив. Й отак добиралися. Але часто ставиться І: І ось у чому річ …
3. Після голосного перед приголосним:	зустрічі й прощання; та й не бачив нічого.

 

2. Прийменники З, ІЗ, ЗІ (ЗО).

 

З вживається:
1. Перед словом на голосний:	взяв з окремої папки, вийшов з автобуса.
2. Перед приголосним (крім с, ш):	одна з фірм, з діда-прадіда, але: вийшов зі школи.
ІЗвживається між приголосними (переважно з, с, ц, ч. ш, щ) та групами приголосних:	виїхав із Судака, …із сиром пироги, взяв із шафи, знав із власного досвіду.
ЗІвживається: перед сполученням приголосних, серед яких є з, с, ц, ч, ш, щ:	приїхав зі Сходу, пізно прийшов зі школи, затримався зі своїми колегами.
Зо (фонетичний варіант ЗІ) уживається: із числівниками два, тритазайменником мною:	разів зо два, зустрівся зо (зі) мною, пролетіло десятків зо три качок.

6. Чергування И з І.

1. І пишеться в основах незапозичених слів:

1. І чергується з О або Е:	дорога – доріг, жінка – жінок, стеріг – стерегти.
2. У суфіксах -інь, -іш, -ісіньк, -юсіньк:	теплінь, світліший, спокійнісінький.
3. Після м'яких і пом’якшених:	осінь, сопілка, ніж, одвірок.

И може чергуватися з І при словотворенні:

злипатися – зліпити, висіти - повісити.

2. И пишеться:

1. У відкритих складах -ри-, -ли-відповідно до вимови:	гриміти, крижина, литаври, відлига, але: гріти, дрімати, зрікатися, тріщати.
2. Після твердих приголосних:	сивина, пироги, нитка, питання.
3. У кінці слів після г, к, х:	круги, руки, птахи, але (які): короткі, лихі.

3. Необхідно розрізняти суфікси -ІНН(я), -ИНН(я):

1.-інн(я) - у віддієслівних іменниках:	служити – служіння, творити - творіння.
2.-инн(я) - у збірних іменниках:	гарбуз – гарбузиння, картопля – картоплиння.

7. И, І після шиплячих.

1. І пишеться:

1. У деяких словах після ж, ц, ч, ш, щ:	жінка, ціанід, цідило, цілий, цілитель, цілувати, ціль, цінний, ціп, ціпеніти, цісар, кочівник, чільний, чіп, чіпати, чіпляти, чіткий, чітко, мишій, шість, щілина, щільний, щімкий, щіпка, щітка, щічка, але:живіт, цивілізація, цикл, цикорій, цикута, цинізм, цирк, цитрус, цифра, чилієць, чимало, чинний, число, чистий, читач, шибка, шип, ширма, широчінь, шифр, шишка, щиглик, щипати, щирий, щит.
2. У дієсловах наказового способу 1-і та 2-ї особи множини:	сказати – скажіть – скажімо, пекти – печіть – печімо, мовчати – мовчіть – мовчімо.
3. У прислівниках:	(в)уночі, хутчіш, (в)удвічі, мерщій, чітко.
4. У род. та місц. відмінках однини іменників жіночого роду:	мережі, ночі, печі, речі, суміші.
5. У наз. відмінку множини іменників, прикметників, числівників:	межі, ножі, дріжджі, ключі, очі, гроші, вірші, кращі, вражаючі, рішучі, вищі, кращі, перші, тричі.

2. И пишеться:

1. У наказовому способі дієслів:	мовчи, бережи, пиши.
2. У дієприслівниках (як?):	розмовляючи, згадуючи, але: розмовляючі (дієприкметник).
3. У прислівниках з по- на зразок:	по-ведмежи, по-вовчи, по-заячи, по-лисячи.
4. У прийменнику межи:	межи очі, межи плечі.

Самостійна робота № 1. Правопис голосних.

Завдання 1.

1. Утворіть родовий відмінок однини: річ, лід, хміль, схід, камінь, сіль, захід, осінь, вісім, сімсот, вісімсот, шістсот; твій, їхній; день, ранок, зерно, кінець; лоб, рот; шовк, торг, шерсть; Федір, Яків, якір, курінь, папір;

меншість, першість; місток, кінець, вересень, річ; носоріг, хлібороб, газопровід, пішохід, бензовоз.

2. Утворіть родовий відмінок множини: борона, голова, ворота, сторона, дорога, дерево; гілка, казка, сотня, школа, форма, марка, папка.

3. Утворіть зменшувальну форму іменників (наз. відм. однини): садок, край, байка, гора, нога, потік, село, слово, двір, дорога, ягода, бджола; кошик, вулиця, палиця.

4. Утворіть іменники (род. відм. однини) та прикметники (на. відм. однини): Канів, Київ, Чернігів; Серпухов, Бакаєв, Самойлов, Савельєв, Миколаїв, Сімферополь, Тирасполь; Ольгопіль,

Тернопіль.

5. Утворіть присвійні прикметники (чий? чийого?): Сергій, Олексій, Василь, Максим, Ігор, Дмитро.

6. Підберіть слова для перевірки правопису: гриміти, водити, голубка, шелестіти, шепотіти, зеленіти, глибокий, гомоніти, квітчастий.

7. Перекладіть українською мовою: шестой, серьезный, копейка, вечера, желтый, чело, боевой; щемить, шептать, щетина, щебень, монахиня, черновик, ножка, дремать, зрелый, тревожить; низина; четкий, щель.

8. Утворіть збірні іменники: ластівка, шум, мак, гуркіт; служити, цокотіти, волочити, дарувати.

9. Утворіть наказовий спосіб дієслів (ІІ особа однини та І, ІІ особи множини): сказати, пекти, стерегти, допомогти; берегти, бігти.

10. Утворіть наказовий спосіб і неозначену форму недоконаного виду дієслів: вислав, вмер, терти, застелити.

11. Утворіть дієприслівники та дієприкметники: читати, цвірінькати, розмножувати, відтягувати.

12. Утворіть прислівники з прийменником ПО- (як?): ведмідь, рись, лисиця.

13. Укажіть слова, де можливе чергування У-В, та поясніть їх значення: укладати, ураження,утікач, уява; ультиматум, ухвала, ультрамарин, Угорщина, Уганда, Україна, Вірджинія, Вінсент; Вільям, Уокер.

14. Вставте пропущені У, І: сон... втома, прибув...ранці, день... вечір, війна... мир, батьки... діти;...війшли в будинок;... мене їх немає;... покличуть, коли треба буде.... кого спитають?

15. Вставте пропущені прийменники В, Й: ... аптеці; бачили... очах; сумувала... удень; кинула... яр; зайшли... урочище; розмовляли... кімнаті.

 

Завдання 2.

Відтворіть правила, позначені нижченаведеними зразками, і письмово доповніть їх додатковими прикладами:

н і ч — н о чі, с і м — с е ми, м і й — м о го

ві кн о — вік о н, со тн я — сот е нь, с е ло — с і л

м о х — м о ху

т о рт — т о рта

кол і р — кол ьо ру

пішох і д — пішох о да, газопров і д—гозопров о да

веч і р — веч о ра

камін е ць — камі нц я

б оро да — б орі д — б орі дка

Харк і в — Харк о ва — харк і вський, Гур’ є в — гур’ є вський, Меліто поль — меліто поль ський

Василь — Васил ів, Васил евого

н е се — н і с — н о сити

вигр е бти — вигр і бати, сх о пити — х а пати

зат е сати — зат і с ува ти — зат і сувА нн я

л е генький — л е гко, ж е нити — ж е нять, н і готь — н і гті, к ри шить — к ри хта

буряк — бурячи нн я, плести — плеті нн я

ст е р — зі тр и — ст и рати

відповідати — вівдповідаю чі — відповідаю чи

вовк — по-вов чи, лисиця — по-лися чи

у дача — в дача, Уі льям— В і льям

ліс і поле, взяли й однесли, зайшли в хащі.

Правопис приголосних.

1. Позначення м’якості приголосних.

1.1. М’який знак пишеться:
1. Після д, т, з, с, ц, л, н, дз (Де Ти З’їСи Ці ЛиНи) у кінці слова та складу:	дідусь, кільце, вінець, тінь, радість.
2. Після м’яких приголосних перед я, ю, є, ї, приголосними та у кінці прізвищ:	Аркадьїн, Третьяков, Кальянов, Король, але: Дягілєв, Тюменєвв (м’який приголосний+А, У).
3. В іншомовних словах після д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо:	досьє, ательє, бульйон, коньяк, В’єнтьян, Сьєра-Леоне, але: бельетаж.
4. Відповідно до вимови після л перед приголосними, в кінці слів:	альбом, мільйон, бультер’єр, ельф, але: залп, бал, метал, рулон, Суец; Аляска, Челябінськ (сполучення приголосних з А,У).
5. У -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч- похідних від -льк-, -ньк-:	нянька – няньці, дівчинонька – дівчиноньці, Юлька – Юльці, Галька – Гальці.
6. Після м’яких приголосних у середині складу перед о:	льон, дзьоб, трьох, синього, мальований.
7. У суфіксах -зьк, -ськ-, -цьк- + (-ий), (-о), (-ість), (-ому), (-и):	вузький, військо, німецький, близькість, гадяцький.
8. У зменшено-пестливих суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-:	легкий – легенький – легесенький, свіжий – свіженький – свіжісінький.
9. Після л перед наступним приголосним:	більше, сільський, кількість.
!!! Ь не ставиться після л у групах -лц-, -лч-, якщо вони походять від -лк-:	балка - балці, галка - галці
10. У род. відм. мн. іменників ж. р. м’якої групи І відміни й с.р. на -ння(я). -це(е):	серце – сердець, пісня – пісень, бажання - бажань.
11. У дієслівних формах дійсного та наказового способу:	робити – робить – роблять, кидати – кинь – киньте.
12. У похідних відмінках, якщо ьє у називному відмінку іменників:	донька – доньці, письмо – на письмі, але: дочка – дочці, сторінка – сторінці.

1.2. М’який знак не пишеться:
1. Після р у кінці складу:	лікар, секретар, харківський, але: Горький..
2. Після нперед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий), -ств(о):	інший, кінчик, освітянство, чигиринскьий, але: женьшень, Маньчжурія, бриньчати, доньчин.
3. У -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, похідних від -лк-, -нк-:	сопілка – сопілчин, Наталка – Наталчин, монголка – монголчин, рибалка – рибалчин.
4. Між приголосними, перший з яких м’який (крім л):	щастя, ланцюжок, свято, листя, але: різьбяр, різьба.
5. Після д, т, н (ДиТиНа) перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин:	Панченко, Мельничук, Федчишин, але: Михальченко, Михальчук (після Л).
6. Між м’якими подовженими приголосними:	буття, каміння, волосся, півріччя, зусилля, але: підносься, кицьці.
7. Після ц у кінці іншомовних іменників:	палац, кварц, Клаузевіц, але: скиталець, Єлець.
8. Після губних б, п, в, м, ф:	любов, вісім, насип, барельєф, скіф.
9. У буквосполученнях зк, ск, які не є суфіксами:	різко, боязкий, баский, Дамаск.

Самостійна робота № 2.

Позначення м’якості приголосних.

Завдання 1.

1. Перекладіть українською мовою: тень, ось, восьмой, сегодня, соль; Третьяков, Аркадьин, Кальянов, Савельев; Захарьин, Алябьев, Аверьянов, Арьев, Дядьков; Гречишин, Самуилчук, Мальченко, Федчишин, Ковальчук; лье, бульон, ателье, батальон, шансонье, совиньон, досье, Пхеньян, Дьепп, Сьерра-Леоне; цветной, лен, троих, синего; пекарь, горький, секретарь, врач, школьник; любовь, барельеф; волосы, бытие, усилия.

2. Поставте, де треба, м’який знак: бракон...єр, ал...батрос, газел..., Кал...він, Л...вів, Маріупол..., Тян...-Шан..., біл...ше, пал...ці, їдал...ня; кін...чик, ін....ший, громадян...ський; сьогод...ні; різ...ба, т...мяний; палац..., шприц..., Єлец...

3. Утворіть давальний відмінок однини та присвійні прикметники: дівчинонька, Юлька, Галька, галка, нянька; Наталка, спілка,; донька, калька; сторінка, дочка.

4. Утворіть прикметники, використовуючи зменшено-пестливі суфікси: широкий, високий, легкий, свіжий, вузький, стрункий, ніжність, зелений.

5. Утворіть родовий відмінок множини: матриця, крамниця, змагання, стайня, яйце, перукарня, серце, прохання, покарання, друкарня, пісня.

6. Утворіть наказовий спосіб І та ІІ особи однини та множини: зробити, творити, спати, косити, будити, стати, простити, запрягти, просити.

 

 

Завдання 2.

Відтворіть правила, позначені нижченаведеними зразками, і письмово доповніть їх додатковими прикладами:

Захар’їн

Іл ью шин ( але: Д я гілєв)

міл ьйо н ( але: кол ьо ровий)

А ля ска

тонкий — тон еньк ий — тон есеньк ий

кі льц е

ба лк а — ба лц і (але: Гал ь ка — Гал ь ці)

ходити — ходит ь — ходят ь

ме нш ий (але: же ньш ень)

жи тт я

Морі ц ( але: Скитале ць)

2. Уживання літери Ґ.

Літеру Ґ було вилучено з українського правопису в 1933 році й повернуто третім виданням “Українського правопису” 1993 року.

Літера Ґ уживається:

1. У загальних назвах:	ґалера, ґречний (люб’язний), ґабарит, ґраніт.
2. Часто вживається в словах іншомовного походження:	анґіна, арґумент, вульґарний, дириґент, елеґантний, інтеліґенція, леґенда, ориґінал, реґбі, реґіон, танґо, фреґат тощо.
3. У словах з варіативним написанням Г і Ґ:	бігос - біґос (страва), гуральня – ґуральня хурдига – хурдиґа, гума – ґума тощо.
4. У деяких українських власних назвах (за традицією):	Ґудзь, Ґалаґан, Дзиґа, Самодриґа, Великий Ґрунь (гора в Карпатах).
5. Латинська gу варваризмах, які передаються засобами латинської графіки або кирилицею:	фата морґана, персона нон ґрата, альтер еґо, ґуд-бай, ґран-прі тощо.
6. У діалектних словах (у писемному відтворенні):	вґулати (подужати), ґаґара (сварлива жінка), ґайда (сопілка), ґаланці (вузькі штани) тощо.
7. В іншомовних власних назвах паралельно можуть вживатися Ґ і Ґ:	Гарібальді – Ґарібальді, Гетеборг – Ґетеборг Гданьськ – Ґданьськ, Гершвін – Ґершвін.

!!! Остаточного переліку таких слів (правила 1- 6) на сьогодні немає.

 

Сучасний правопис подає такі слова з літерою Ґ:

аґу (вигук), аґакати, аґрус, аґава, ґава, ґалаган, ґалера, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґедзь, ґенерація, ґетри, ґід, ґільотина, ґірлянда, ґладіатор, ґлобус, ґлобус, ґніт, ґрадус, ґранат, ґраніт, ґрація, ґраблище, ґрати (іменник), ґречний, ґринджоли, ґрот, ґротеск, ґрунт, ґудзик, ґуля, ґуральня, дзиґа, дриґати, зиґзаґ, леґінь, мамалиґа, ремиґати, фіґа, фіґлі-міґлі, цуґ (цуґом), шваґер, тощо та похідні від них слова.

Уживання апострофа.

3.1. Апостроф пишеться перед Я, Ю, Є, Ї:

1. Після б, п, в, м, ф та р:	б’є, П’єр, В’ячеслав, м’ясо, Стеф’юк, бур’ян.
2. Після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються на приголосний:	об’їхати, роз’юшити, дит’ясла, пів’ящика, пів’юрти, транс’європейський.
3. В іншомовних словах після префіксів, словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, а також після г, к, х, ж, ч. ш:	ад’ютант, ін’єкція, екстер’єр, комп’ютер, кар’єра, Андорра-ла-В’єха, Лур’є, Рейк’явік.
4. В усіх похідних словах, коли наявний звук й і тверда, роздільна вимова:	фельд’єгер - фельд’єгерський, Луб’янка - луб’янський, але:Фейербах, Гойя, секвойя.
5. В іншомовних власних назвах після часток де (від франц.de) та о:	Д’Артаньян, Жанна Д’Арк, О’Генрі, О’Ніл.

 

3.2. Апостроф не пишеться:

1. Коли перед губним приголосним є інший приголосний (крім Р), який належить до кореня:	мавпячий, морквяний, дзвякнути, цвях, але: Карп’юк, Черв’яченко; мереф’янський..
2. Перед йо, на місці м’якого знака:	серйозний., Воробйов, сеньйор, ательє.
3. Після б, п. в,м, ф, г, к, х. ж, ч, штарна початку складу перед я, ю, є, ї:	кюре, Рєпін, буряк, рюкзак, крючок.
4. У похідних словах, коли відсутній звук й і немає роздільної вимови:	гондольєр, пеньюар, Жуаньї, але: Соловйов – солов’їний.

 

Самостійна робота № 3.

Уживання літери Ґ та апострофа.

Завдання 1.

1. Поставте, де треба, літеру Ґ:... укати, а...рус, дзи...а,...азда,...анок, зи...заґ,...атунок,...валт, мамали...а,...едзь,...рати (іменник),...речний,...уля,...удзик;...даньськ,...арібальді,...вінея,...імалаї,...ібралтар; фата-мор...ана,...уд-бай,...ран-прі.

2. Перекладіть українською мовою: Вячеслав, Румянцев, премьер, перья, Стефюк, мягкий, впятером, бурьян, связаный; объехать, подъезд; интерьер, фельдъегерь, пьедестал, карьера, Рейкьявик, Жуаньи, Гошье, Жюльен, компьютер; экстерьер, Вьетнам, Мейерхольд; гвоздь, праздник, звякнуть, Муравьев, каньон, сеньор, павильон; кюре,Репин, кювет.

3. Поставте, де треба, апостроф: пів...яблука, пів...ями, транс...європейський, пів...Японії, пів...Ямалу, Руж...є, Аліг...єрі; ін...єкція, ад...ютант,секвой...я, кон...юнктура, миш...як, д...Артан...ян, д...Обін...ї, фой...є, пів...Юрмали, пів...Юколи.

4. Утворіть прикметники: мавпа, Мерефа, різдво, торф, Соловйов, свято, курйоз.

 

Завдання 2.

Відтворіть правила, позначені нижченаведеними зразками, і письмово доповніть їх додатковими прикладами:

б’ю ть, п’я тий ( але: Румянцев)

о б’ї хати, ди т’я сла, пі в’я блука ( але: пів-Європи)

і н’є кція, ком п’ю тер

Ру ж’є, фель д’є гер — фель д’є герський ( але: Фейербах)

Ма впя чий, свя то ( але: то рф’я ний, Ка рп’ю к)

Кур йо з, сер йо зний

фю зеляж, гондо льє р

ґанок

Ґімалаї — Гімалаї

 

4. Подвоєння, подовження, спрощення, збіг приголосних.

 

4.1. Подвоєння приголосних.

Подвоєння приголосних відбувається між:
1. Префіксом і коренем:	ввічливий, роззява, оббити, відділ.
2. Коренем і суфіксом:	денний, осінній, істинний, винний.
3. Суфіксами:	знаменник, письменник, іменник, але: священик.
4. Коренем і постфіксом -ся (у дієсловах):	зрісся, вознісся, пасся, пронісся.
5. Основами (у кладноскорочених словах):	міськком, військкомат, юннат.
6. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн:	страшенний, силенний, здоровенний.
7. У словах старослов’янського походження на -енн, -янн та похідних від них словах:	благословенний, блаженний, священний, огненний, мерзенний, спасенний, окаянний, божественний, але: свячений, хрещений.
8. У прикметниках зі значенням неможливості дії (із наголошеним суфіксом) та похідних словах:	невблаганний, несказанний, (не можна вблагати, сказати - завершена дія), але: довгожданий. Пор.: невблаганий, несказаний (ще не здійснена дія).

Подовження приголосних.

Д, т. з, с, л, н. ж, ц, ч. ш подовжуються, якщо стоять між голосними:
1. У деяких іменниках I відміни:	стаття, суддя, але: статей; кутя, свиня, попадя.
2. В іменниках середнього роду II відміни:	життя, знаряддя, буття, знання.
3. В ор. відм. іменників III відміни перед ю, якщо у наз. відм. їх основа закінчується на один м’який або шиплячий приголосний:	мідь – міддю, мить – миттю, розкіш – розкішшю, вісь – віссю, височінь – височінню.
4. Перед я, ю у деяких прислівниках:	спросоння, зрання, попідтинню, навмання.
5. Перед є, ю у формах дієслова лити:	ллють, ллю, ллєте.

Подовження не відбувається:
1. У словах:	оцей, отой, отут, отам, отоді, піти, дані, даний, але: данник, подання.
2. Якщо в ор. відм. іменників ж. р. III відміни м’який приголосний стоїть не між двома голосними:	більшістю, областю, Керчю, молодістю, жовчю.

Спрощення груп приголосних.

Спрощення приголосних відбувається:

1. У групах приголосних ЖдН, ЗдН, СтН, СтЛ, СтЦ, РдЦвипадають відповідно д і т:	тиждень - тижня - тижневий, поїзд – поїзний, якість – якісний, лестощі – облесливо, серденько – серцевина, але: кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять, зап’ястний, хворостняк.
2. При творенні дієслів із суфіксом -ну в групах ЗкН, СкНвипадає к:	писк – писнути, брязк – брязнути, плюск – плюснути. але: виск - вискнути, риск - рискнути, випуск - випускний; тоскно.

Спрощення не відбувається:

1. В іншомовних словах, утворених від іменників з кінцевим сттат (-стн-, -тст-, -тськ-)літерат пишеться, але не вимовляється:	контраст – контрастний, баласт – баластний, агент – агентський – агентство, студент– студентський – студентство.
2. У групах приголосних -стц-, -стч-:	пастка – пастці, піаністка – піаністці.

 

4.4. Зміни приголосних при їх збігу.

1. -цьк- ® чч (ина) (при творенні іменників):	німецький – Німеччина, донецький - Донеччина, але: галицький - Галичина.
2. -ськ-, -ск- ® -щ(ина) (при творенні іменників):	полтавський – Полтавщина, сумський – Сумщина.
3. -ск-, -ст- ® -щ- (у дієсловах ІІ дієвідміни):	простити – прощати, писк – пищати - пищу.
4. -ск-, -шк- ® -щ(аний):	віск – вощаний, дошка – дощанка – дощаний.
5. -ст- ® -щ- (крім 3 особи множини і перед и):	сповістити – сповіщати – сповіщаєш, пригостити - пригощати - пригощаєш, але: сповістять, пригостять.
6. -ськ- ® -щ(-енко, -ук), -ск-(у прізвищах):	Онисько – Онищенко – Онищук, Васько - Ващенко – Ващук, дамаський – Дамащенко.
7. -зьк- ® -жч(-енко, -ук) (у прізвищах):	вузький – Вужченко – Вужчук, Кузько – Кужчук, водолазький – Водолажченко.
8. г, ж, з ® -зьк(ий),-зтв(о)(при творенні прикметників, іменників):	Лейпциг- лейпцизький, Париж - паризький, Кавказ – кавказький, боягуз - боягузький - боягузтво.
9. к, ц(ь), ч ® -цьк(ий),-цтв(о) (при творенні прикметників):	Прилуки – прилуцький, Катовіце – катовіцький, Гринвіч – гринвіцький, але: Дамаск - дамаський, баски - баскський.
10. х, ш, с ® -ськ(ий),-ств(о) (при творенні прикметників, іменників):	Чехія – чеський, Балхаш – балхаський, Одеса – одеський, але: казах - казахський.
11. г, ж, з ® -жч (-ий, -е, -ати, -ання) (при ступенюванні ознаки):	дорогий – дорожчий - дорожчати, низько – нижче, але: легкий - легший - легше.
12. с ® -щ (-ий, -е,-ити, -ення):	високий – вищий – вище, підвищити, підвищення.
13. к, ц ® -чн (-ик, -ий)(при творенні іменників, прикметників):	молоко – молочний, серце – сердечний але: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (=бідолашний), соняшник, торішній.

Самостійна робота № 4.

Подвоєння, подовження, спрощення, збіг приголосних.

Завдання 1.

Подвоєння приголосних.

1. Правильно напишіть слова: об...бити, письмен...ик, розріс...я, возніс...я, здоровен...ий, нескінчен...ий; блажен...ий, священ...ий, огнен...ий, мерзен...ий, свячен...ий, хрещен...ий; невблаган...ий, нездолан...ий;

Подовження приголосних.

1. Правильно напишіть слова: зіл...я, колос...я, Іл...я, сторіч...я, суд...я; навман...я, зран...я, л...ють, л...єте, нал...єш; от...оді, піт...и, дан...ий, подан...я.

2. Перекладіть українською мовою: знание, жизнь, орудие, бытие; ночью, осью, мгновенно, роскошью.