Інститут філології та масових комунікацій

Реферат

З дисципліни музеєнавство

На тему: «Розмаїття музейних експозицій в епоху Ренесансу:основні підходи до вирішення проблеми»

Виконала студентка другого курсу

Групи ТУ 21/15

Сліпенко Тетяна

Київ 2016

На початку перебудови перехід до нової технології проектування експозиції ускладнився відсутністю концептуальних підходів до розгляду історичного процесу, наявністю "білих плям" у вивченні вітчизняної історії, невивченістю інформаційного потенціалу музейних предметів. Крім того, на зміну ідеологічним обмеженням прийшли економічні труднощі. Неефективність колишніх методів взаємодії з суспільством в нових історичних умовах призвели окремих теоретиків з НДІ культурології до перегляду соціальних функцій музею, форм і методів його діяльності, зв'язків з наукою і мистецтвом, до заперечення суспільного значення музею і його науково-освітньої функції. Проблема співвідношення змісту і форми експозиції стала ними вирішуватися на користь оформлювальних ефектів, а музей - ставитися до дозвіллєвих об'єктів. Ці відступу від просвітницьких завдань, які підміняють зміст образністю художнього оформлення, виразилися в сценарії, який представляє драматургічну концепцію за типом театральних дій. Зіткнувшись з кризою в історичній науці та музейну справу, багато музейні працівники воліли виставляти пам'ятники культури у вигляді відкритих фондів, іноді без належного інформаційного оформлення, підміняючи в науковій документації концепцію тематичною структурою. Починаючи з 1990-х років у країні почався перегляд змісту дисциплін, що складають соціально-гуманітарне знання. У вивченні соціальної історії стався зсув від соціально-культурної історії, пов'язаний з поширенням методів історико-культурної антропології, соціальної психології, лінгвістики, звернених до людини і конкретних життєвих ситуацій. Формування системно-культурного підходу сприяло появі уявлень про комплексному дослідженні інформаційного потенціалу культурної спадщини, поставило перед наукою проблему історичної пам'яті, без якої народ перестає бути нацією. Настав свідомість того, що музею належить одне з провідних місць у розкритті культурологічного сенсу розвитку людського суспільства. Тільки музей може здійснювати зустріч з справжністю буття і реальним досвідом минулих епох, передавати традиції.Дуже близька музейному осмислення світу французька "Школа Анналів", яка орієнтує на вивчення історії структур повсякденності. Її послідовники на перший план висувають історичне дослідження параметрів життєдіяльності людей. Розробка методів культурно-антропологічної історії надала можливість розкрити роль тієї чи іншої речі в контексті даної культури, визначення концептуальної бази побудови і пояснення історичних процесів (мінливість соціокультурного життя), а об'єктом уваги зробила повсякденне життя суспільства. Визнання активної ролі мови і тексту у створенні і описі історичної реальності, розвиток комунікаційної теорії привели до нових прийомів осмислення предметного світу людини, його знакового сенсу, до нових прийомів осмислення предметного світу людини, його знакового сенсу, до свідомості існування "мови речей". Проте відразу ж з'явилася тенденція формального ставлення до цих явищ: зрівняння в правах текстів наукових, літературних, художньо-образотворчих, вербальних і невербальних. Деякі музеолог стали відносити експозиції до вербального типу комунікацій і закликати до створення зводу елементарних правил мови музейних експозицій. У своїх роботах Г.С. Кнабе звернув увагу на те, що речі складають "невербальне полі" культури, і слід відрізняти семіотику, що вивчає знакові системи вербального характеру, від семіотики матеріально-просторового предметного середовища, яка вивчає знакову суспільно-історичну сематіку побутових реалій. Текст на цій мові читається на основі культурно-історичних асоціацій. Крім знаковою природи, предмети в певному контексті мають символічне значення. Вони показують все, що було, але їх осмислення різниться від однієї людини до іншої, від однієї культури до іншої. Це має особливе значення для розкриття ресурсів тематичної колекції. Через символіку речей можна показати ціннісно-смислову сторону життя суспільства і людини в різних культурах і епохах.