Пероральна імунізація диких м’ясоїдних проти сказу

Вакцини для пероральної імунізації. Основою успіху пероральної імунізації є використання безпечних і високоімуногенних вакцин, які повинні відповідати таким вимогам:

- створювати імунітет при пероральному застосуванні;

- не повинні викликати захворювання у молодих тварин (у віці 3-6 місяців) при пероральному введенні 10 – кратної польової дози;

- не повинно бути виділення вакцинного вірусу зі слиною та іншими секретами;

- бути безпечною як для цільових видів тварин, так і для інших тварин, які можуть вживати приманку, а також людини;

- вакцина повинна бути генетично стабільною;

- бути стійкою при зберіганні, термостабільною в польових умовах;

- бути простою і дешевою у виготовленні;

- любий вірус сказу, виділений у тварин в зонах вакцинації, повинен бути досліджений і типований, щоб бути впевненим у відсутності сказу, викликаним вакцинним вірусом;

В експериментальних і польових умовах використовуються для пероральної імунізації два типи вакцин: модифіковані живі вакцини і рекомбінантні вакцини.

Імуногенність модифікованих живих вакцин залежить від штаму вірусу сказу, який використовується при виготовленні вакцини і його концентрації. Встановлено, що вакцини із штамів вірусу CVS і Флюрі НЕР неефективні навіть при високих концентраціях вірусу.

Найбільш ефективним імуногеном при пероральному введенні є штам SAD і його похідні: ERA, SAD – Bern, SAD B₁₉, Внуково – 32, SAD P_5/88.

Захисний ефект модифікованих живих вакцин в першу чергу залежить від кількості вірусу у вакцині. При використанні вакцини із штаму Внуково – 32 Гришок Л.П. із співавт. [4] встановили, що найбільш ефективною є вакцина із титром вірусу 7 – 8 lg ЛД_50/0,03 мл. Аналогічні дані отримані при випробуванні вакцини із штаму SAD B₁₉ в Німеччині. [5]

Недоліком модифікованих живих вакцин, пов’язаних із штамами SAD, є патогенність для дорослих мишей (при інтрацеребральному, внутрішньом’язевому та пероральному введенні).

При польових випробовуваннях в Швейцарії вакцини із штаму SAD – Bern зареєстровано 3 випадки сказу, викликаних вакциною (у лисиці, кота і кам’яної куниці), крім того, встановлена загибель двох із чотирьох бабуїнів після орального введення вакцини із штаму SAD – Bern. [6]

В зв’язку з цим ВООЗ рекомендує людям, котрі працюють з модифікованими живими вакцинами і мають ризик зазнати дії вакцини, проводити передекспозиційну імунізацію, а люди, що випадково контактували з вакциною (через рот, ніс, очі або рану), повинні отримати післяекспозиційну профілактику сказу.

Новою ерою у боротьбі проти рабічної інфекції є розробка і впровадження рекомбінантних вакцин.Найбільш вивченою і безпечною є вакцина VRG, яка була створена шляхом введення гена глікопротеїну вірусу сказу із штаму ERA в ген тімідінкінази вірусу коров’ячої віспи (штам Копенгаген).Результати лабораторних досліджень і польових випробувань цієї вакцини, проведених в Бельгії, Франції, Люксембурзі для імунізації лисиць і в США - для скунсів і єнотів, свідчать про її ефективність і безпечність. Крім того, важливою перевагою вакцини VRG в порівнянні з іншими штамами є її термостабільність. Титр вірусу у вакцині може зберігатися на високому рівні у весняно-літній період до 21 дня.

Про ефективність цієї вакцини свідчать також попередні результати польового випробування в Україні - 4-х зонах Джанкойського і одній – Нижньогірського районів А.Р.Крим, де було проведено дві кампанії у березні і листопаді 2003 року. У першу кампанію розкладено 23443 приманки на площі 1168 км² , у другу - 30 тис. шт. на 1480 км².

Програма пероральної вакцинації проти сказу. Планування програми – є запорукою успіху пероральної імунізації. Цей документ обов’язково повинен містити інформацію про територію, на якій планується імунізація лисиць, її площу, кількість необхідної вакцини із розрахунку 15‑20 доз – приманок на 1 км². Повинна бути обрахована вартість програми, в яку входить вартість вакцини, а також додаткових витрат, пов’язаних з виконанням робіт по розкладанню вакцини з приманкою, саме: вартість пального, засобів індивідуального захисту, деззасобів, оплата праці та інші.

Програма повинна передбачати: підготовчий період для проведення кампанії, здійснення кампанії і оцінку її ефективності, а також строки виконання робіт і відповідальні особи.

Підготовчий період

1. Визначення території для проведення вакцинації.

При цьому враховують географічне положення, частоту виникнення сказу у диких тварин та епізоотичну ситуацію суміжних територій.. Перевагу надають територіям, обмеженим природними бар’єрами. Мінімальна площа для проведення пероральної вакцинації лисиць, згідно рекомендаціям комітету експертів ВООЗ по сказу, повинна бути не менше 2000 км². Кампанії по імунізації будуть більш успішні і економічно вигідні, якщо їх розпочинати в період спаду епізоотії.

2. Вивчення епізоотичної та епідемічної ситуації щодо сказу в зоні вакцинації.

Проводиться збір та аналіз даних про лабораторно підтверджені випадки сказу серед тварин та людей в зоні, що підлягає вакцинації за останні 10 років, з обов’язковою реєстрацією таких даних: дата виявлення захворювання; місце виявлення (район, населений пункт, господарство, урочище); вид тварин.

Осередки сказу, виявлені за останні 5 років, реєструються на карті масштабом 1/25000.

3. Визначення фонової концентрації біомаркеру – тетрацикліну. Цей захід здійснюється в тому разі, коли вакцина, що застосовується для імунізації, містить в приманці біомаркер – тетрациклін.

Перед початком кампанії для визначення фонової концентрації тетрацикліну необхідно відстріляти лисиць на визначеній території, що підлягає вакцинації (із розрахунку 8 лисиць на 100 км²), відібрати нижню щелепу на рівні малих корінних зубів, звільнити від шкіри та мускулів, заморозити і відіслати для дослідження в ЦДЛВМ.

4. Інформація. Не пізніше ніж за 2 тижні до проведення кампанії повинні бути проінформовані: місцева держадміністрація; офіційні служби охорони здоров’я, внутрішніх справ, лісового господарства, товариства мисливців та рибалок; школи; населення за допомогою засобів масової інформації; встановлені таблички з попередженням про вакцинацію в місцях розкладання приманок.

5. Розробка плану розкладання вакцини з приманкою. Для цього необхідно мати карту території, де буде проводитись вакцинація, в масштабі 1/25000. На карті відмічаються площі, що плануються обробляти на кожний день для того, щоб вакцина з приманкою була розподілена рівномірно по всій території із розрахунку 15-20 приманок на 1км² і не залишалось необроблених площ. Одноразова обробка території повинна бути проведена в найкоротший термін і не довше ніж за 2 – 4 дні.

В рамках плану проводиться робоча нарада з участю представників місцевої влади, державної ветеринарної медицини, мисливських господарств, лісового господарства та інших установ, які будуть приймати участь у проведенні кампанії по пероральній імунізації. Основні питання, що виносяться на нараду: програма пероральної вакцинації визначеної території; техніка безпеки при роботі з приманками та забезпечення засобами індивідуального захисту; методика розкладання приманок на місцевості; зберігання і доставка вакцини на місця; визначення необхідної кількості технічного персоналу і техніки для створення бригад по розкладанні приманок.

Бригади створюються у складі: спеціаліст ветеринарної медицини, досвідчені єгер або лісник, водій та технічний персонал, добре обізнаний з місцевістю; кількість бригад створюється із розрахунку 10- 15 км² площі на 1 бригаду (в залежності від місцевості); призначення відповідальних осіб при проведенні вакцинації у визначених зонах.