Суми податку обчислюються платниками податку самостійно щокварталу.

Хід роботи

У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов’язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Новий етап у розвитку економіки природокористування безпо­середньо пов’язаний з перебудовою управління економікою, На цьому етапі основним завданням економіки природокористу­вання є розробка дійового економічного механізму управління господарською діяльністю, фінансово-економічних заходів, подат­ків, які зробили б невигідним для об’єднань, підприємств і орга­нізацій неекономне витрачання природних ресурсів і пошкоджен­ня навколишнього природного середовища.

Фінансово-економічні методи регулювання в ринкових умо­вах значно ефективніші від прямого адміністративного регулю­вання. Система адміністративних обмежень і заборон, супереч­ливе накладання часто формальних штрафів за порушення чин­них норм врешті-решт виявились неефективними. Головним фінансово-економічним важелем має стати обов’язковий достат­ньо великий економічний податок за використання і завдання шкоди основним природним ресурсам - воді, повітрю, ґрунту, надрам, рослинному і тваринному світу, порушення біосистем.

У сучасних умовах'широкомасштабного завдання шкоди біо­сфері екологічний добробут по відношенню до матеріального в шкалі цінностей виходить на перший план, хоча не всі члени суспільства це повністю усвідомили. Тому можна вважати цілком закономірним, що введення екологічного податку за викорис­тання і пошкодження природних ресурсів у ряді випадків при­зведе до деякого підвищення вартості продукції. Воно буде ком­пенсуватися підвищенням якості навколишнього природного середовища та ліквідацією шкідливого для здоров’я людини хі­мічного забруднення продуктів харчування і інших небезпеч­них змін стану довкілля.

Обґрунтування розміру податку за використання та пошко­дження природних ресурсів і розробка методів його визначен­ня в наш час стає одним із першочергових завдань економіки природокористування. При цьому потрібний новий соціально- екологічний підхід, який одночасно враховував би соціальні, економічні й екологічні вимоги. При встановленні такого податку деякою мірою може враховуватись економічна оцінка ресурсів, визначена за обсягами трудовитрат на їх залучення в суспільне виробництво, ефекту від їх використання в процесі виробництва і прогнозу витрат на їх відновлення (якщо це можливо) або на відшкодування збитків, завданих довкіллю при їх використанні. Проте головним критерієм при встановленні екологічного податку повинно бути співвідношення потреб для суспільства відповідного природного ресурсу і можливостей природи щодо їх «безболісного» задоволення (тобто оцінка по­питу і пропозиції).

Оскільки внаслідок просторової неоднорідності географічної оболонки попит і пропозиція природних ресурсів на різних ді­лянках земної кулі неоднакові, то податок за використання і пошкодження кожного виду природного ресурсу повинен бути територіально диференційованим з урахуванням неодноріднос­ті природного середовища і антропогенного впливу на нього.

Набутий світовою практикою досвід і об’єктивно сформовані орієнтири природоохоронної політики показують, що при вирі­шенні питань щодо удосконалення природокористування в на­шій державі прогресивною формою регулювання може бути єдина система оподаткування і платежів. В цьому питанні необхідно провести податкову реформу, суть якої полягає в поступовому переході від існуючого штрафування до прямого природоресурс- ного оподаткування. До того ж перспективним є застосування системи податкових пільг та податкових норм, яка існує в різних країнах світу стосовно стимулювання випуску екологічно чис­тої, безпечної продукції. Щодо виробництва екологічно небезпеч­ної продукції і товарів, то на них також можуть бути встановле­ні податкові обмеження. 1.1. Податок за викиди в атмосферне повітря Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок (проіндексованих ставок) податку за формулою:

Пвс =

де Мі – фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);Нпі – ставки податку в поточному році за тонну і-тої забруднюючої речовини, у гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків), які наведені у таблиці1 довідкової інформації. 1.2. Податок за скиди у водні об’єкти Суми податку, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (Пс), обчислюються виходячи з фактичних обсягів скидів, ставок (проіндексованих ставок) податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою: Пс = де Млі – обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту в тоннах (т); Нпі – ставки податку в поточному році за тонну і-того виду забруднюючої речовини, у гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків), які наведені у таблиці 1.2 довідкової інформації Кос – коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується у разі скидання забруднюючих речовин у ставки і озера (у іншому випадку коефіцієнт дорівнює 1); 1.3. Податок за розміщення відходів Суми податку, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок (проіндексованих ставок) податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою:

Прв =

де Нпі – ставки податку в поточному році за тонну і-того виду відходів, у гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків), які наведені у таблиці 3 довідкової інформації. Млі – обсяг відходів і-того виду у тоннах (т); Кт – коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів і який наведено у довідковій інформації (табл. 4); Ко – коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів (табл. 5).

У розрахунковій роботі береться до уваги, що 50% відходів належить до І класу небезпечності і 50 % відходів – до ІІ класу небезпечності.

 

Довідкова інформація

(Розділ VIII. Екологічний податок Податкового кодексу України)

 

Таблиця 1.

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення:

Назва забруднюючої речовини	Ставка податку, гривень за тонну
Азоту оксиди
Газоподібні фтористі сполуки
Марганець та його сполуки
Сірководень
Сірковуглець
Спирт н-бутиловий
Стирол

Таблиця 2.

Ставки податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти:

Назва забруднюючої речовини	Ставка податку,гривень за тонну
Завислі речовини
Нафтопродукти
Нітрати
Нітрити
Сульфати
Фосфати

Таблиця 3.

Ставки податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів:

Клас небезпеки відходів	Рівень небезпечності відходів	Ставка податку,гривень за тонну
I	надзвичайно небезпечні	700
II	високонебезпечні	25,5
III	помірно небезпечні	6,4
IV	малонебезпечні	2,5
	малонебезпечні нетоксичні відходи гірничодобувної промисловості	0,25

Коригуючі коефіцієнти

Таблиця 4.

Ø Коефіцієнт, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі К_т

Місце (зона) розміщення відходів	Коефіцієнт
В адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них
За межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від їх меж)

Таблиця 5.

Ø Коефіцієнт, який встановлюється залежно від характеру обладнання місця розміщення відходів К_о

Характер місця розміщення відходів	Коефіцієнт
Спеціально створені місця складування (полігони), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об’єктів від забруднення.
Звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів.