ІІ. види фінансового контролю

Фінансовий контроль можна класифікувати за різними критеріями.

Залежно від характеру відносин і суб'єктів контролю:

• внутрішній - самоконтроль, який здійснюється органа підприємствами, установами як за власною фінансовою діяльністю, так і за фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу; є складовою управління організацією і тому проводиться на її розсуд на основі рішень цієї організації (наприклад, внутрішній аудит);

• зовнішній - здійснюється іншими органами, уповноваженими на проведення компетентних дій із перевірки стану дотримання фінансової дисципліни учасниками фінансових відносин.

За часом проведення:

• попередній (первинний) - здійснюється на етапі складання, розгляду та прийняття рішень із фінансових питань, зокрема й на стадії розробки та прийняття законів і актів органів місцевої влади у сфері фінансової діяльності (затвердження бюджетів, фінансових планів і кошторисів доходів та витрат тощо). Має на меті перевірити обгрунтованість розрахунків і віднайти шляхи ефективного використання коштів і матеріальних цінностей. Здійснюється на основі глибокого аналізу та розрахунків фінансових результатів, що сприяє забезпеченню об'єктивної оцінки доцільності прийняття чи неприйняття певних рішень у сфері фінансової діяльності (наприклад, парламентські слухання з питань бюджетної політики у ВРУ);

• поточний — здійснюється безпосередньо під час фінансово-
господарських операцій із метою раціонального використання фі- нансових ресурсів; охоплює короткі проміжки часу, має систематичний характер і справляє найбільший уплив на процес формування та використання фінансових ресурсів;

• наступний - характеризується поглибленим вивченням фі-
нансової діяльності за попередній період, дає змогу виявити вади
попереднього та поточного контролів. Він здійснюється під час
розгляду бухгалтерської та статистичної звітності, після виконання
фінансових операцій за певні минулі проміжки часу на основі ви-
вчення даних обліку й звітності, планової нормативної документації. Контролю підлягають фактичні справи, наявні кошти та
матеріальні цінності. Цей вид фактичного контролю допомагає
масштабно оцінити позитивні та негативні моменти фінансової
діяльності підприємств, установ, галузей економіки загалом; дає
змогу об'єктивно відобразити причини порушень і недоліків, ужи-
ти заходів для їх усунення.

За формами проведення:

• ініціативний- на підставі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участі сторонніх організацій (ауди-
торських) із метою перевірки дотримання суб'єктами господарю-
вання фінансової дисципліни й оптимізації руху фінансових пото-
ків, економії ресурсів, мінімізації оподаткування тощо;

• обов'язковий - здійснюється переважно за участю органів
державної чи місцевої влади, хоча інколи можлива участь недер-
жавних фінансових контролерів. Підставою для його проведення є
рішення компетентних державних органів для з'ясування дотри-
мання законності, встановлення істини під час судового слідства
тощо.

Залежно від суб'єктів контролю:

• державний (здійснює, наприклад, Рахункова палата) - при-
значений для виконання складних і різноманітних завдань у різних
напрямах господарювання на різних рівнях управління;

• відомчий - передбачає контроль міністерств та інших органів
державного управління за діяльністю підвідомчих підприємств,
установ, організацій. Такий контроль здійснюють самостійні струк-
турні контрольно-ревізійні підрозділи (групи, відділи, управління)
міністерств і відомств, підпорядковані безпосередньо керівникам
цих органів (наприклад, органи державної контрольно-ревізійної
служби, Державний митний комітет України). Основні завдання
відомчого фінансового контролю: контроль за виконанням держав-
них завдань; контроль за економним витрачанням матеріальних і
фінансових ресурсів; контроль за збереженням об'єктів державної
та комунальної власності; контроль за правильністю ведення бух-
галтерського обліку; боротьба з марнотратством тощо;

• внутрішньогосподарський - здійснює бухгалтерія, фінансові
відділи, служби фінансового менеджменту та внутрішнього ауди-
ту, відділи планування тощо;

• аудиторський (недержавний) - перевірка публічної бухгал-
терської звітності, обліку, первинної документації, іншої інформа-
ції відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від
22 квітня 1993 р. Аудиторський фінансовий контроль може бути
ініціативним чи обов'язковим;

• фінансовий контроль органів місцевого самоврядування
здійснюють місцеві органи представницької та виконавчої влади
через відповідні комісії місцевих рад і місцеві фінансові органи.
Об'єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, місцеві фонди
коштів, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організа-
цій комунальної власності.

За сферою фінансової діяльності чи за об'єктом фінансового контролю:

- бюджетний;

- податковий;

- валютний;

- банківський;

- кредитний;

- страховий;

- інвестиційний;

- митний

- тощо.

Залежно від місця здійснення:

- контроль на місцях;

- дистанційний (безвиїзний).

 

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Класифікація державного фінансового контролю за видами має важливе значення для визначення повноважень його суб’єктів і попередження зайвого дублювання в їх діяльності. Незважаючи на численні наукові дослідження єдиної, однозначної класифікації фінансового контролю за видами нині немає.

За формами фінансовий контроль поділяється на попередній (який проводиться до вчинення фінансових операцій), поточний (проводиться під час їх вчинення), наступний (здійснюється після їх вчинення). В основну даної класифікації покладено час здійснення контрольних дій.

За формою проведення фінансовий контроль може бути ініціативним (проводиться за ініціативою підконтрольних об’єктів), обов’язковим (здійснюється у випадку, якщо його проведення передбачено нормативними актами).

Залежно від суб'єктів контролю виокремлюють державний, внутрішньогосподарський, відомчий, аудиторський контроль, контроль фінансово-кредитних установ та громадський контроль.