Тема 6. Державне програмування національної економіки

 

1. Сутність державного програмування і види програм

2. Методика та організація розробки цільових комплексних програм

3. Програми економічного і соціального розвитку в Україні

1. Сутність державного програмування і види програм.

 

Програмування національної економіки як явище в системі дер­жавного регулювання з'явилось у світовій практиці в середині XX ст. Першими на цей шлях стали США, Канада, Франція та Японія.

Сутність програмування полягає в аналізі стану національної еконо­міки, виявленні проблем, які не можуть вирішити ринкові механізми, розробці та реалізації окремих економічних програм.

Програмування може бути успішним лише за умови дотримання централізованого підходу до розробки, управління та реалізації мас­штабних народногосподарських програм. Головними завданнями програмування є підтримка економічної рівноваги, вплив на якісне перетворення економіки, стимулювання її розвитку.

Мета державного програмування - досягнення прийнятного для держави варіанта розвитку економіки. Програмування, як форма державного регулювання, має особливості:

1) втручання держави в економіку не ліквідує стихійність у рин­кових перетвореннях, а лише коректує цей процес;

2) програмування є елементом сучасної ринкової організації еко­номіки, оскільки держава не керує агентами ринку, а лише спрямовує їхню діяльність;

3) основою програмування є структурне регулювання;

4) програмування, як форма впливу на економіку, є системним і комплексним.

Основа державного програмування – це розробка і виконання дов­го- (10-15-20 років), середньо- (4-5 років) і короткотермінових (1 рік) програм.

У державних програмах можна виділити:

· спеціальні програми розвитку окремих галузей, секторів або районів. Прикладом таких програм в Україні є Державна програма роз­витку вугільної промисловості. Державна програма ліквідації наслід­ків аварії на ЧАЕС, Державна національна програма «Освіта, Україна XXI століття»;

· програми, що стосуються певних загальнонаціональних проблем: Державна програма зайнятості, Державна програма соціального захи­сту населення, програми діяльності державних економічних органів. Державна програма приватизації, урядові програми Кабінету Мініст­рів;

· програми для досягнення економічної рівноваги: програми стабі­лізації економіки та виходу її з кризового стану; фінансові програми; регіональні, програми з господарського освоєння нових районів, пе­ретворення економіки регіонів, які вже сформовані, формування но­вих територіально-виробничих комплексів тощо.

За рівнем масштабу порушених проблем розрізняють:

• великомасштабні комплексні програми. До них можна віднести комплексну програму НТП у національній економіці, програму вирі­шення найважливіших соціальних проблем;
• програми соціально-економічного розвитку, наприклад, житлова програма;
• вузькі науково-технічні програми.

 

2. Методика та організація розробки цільових комплексних програм

 

Комплексно-цільова народногосподарська програма - це держав­ний, адресний плановий документ, у якому визначений за ресурса­ми, виконавцями та строками комплекс економічних, техніко-виробничих, науково-дослідних, організаційно-господарських заходів до яких, як звичайно, залучено багато галузей, господарських органів, регіонів. Цільові комплексні програми розробляють для досягнення соціально-економічних ці­лей на засадах підвищення ефективності суспільного виробництва.

За змістом комплексні цільові програми є такі:

соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку й удосконалення способу життя, підвищення матеріального і культур­ного рівня життя населення, поліпшення соціальних умов праці та відпочинку;

виробничі, спрямовані на збільшення обсягу виробництва певних видів продукції (послуг), розвиток нових видів виробництва, підви­щення якісних характеристик продукції, зростання ефективності ви­користання ресурсів;

науково-технічні, спрямовані на розвиток наукових досліджень,

вирішення проблем розробки і впровадження в практику нових видів техніки і технологій;

екологічні, спрямовані на виконання природоохоронних і приро-доперетворювальних проектів;

інституційні, спрямовані на удосконалення організації управління господарськими системами;

регіональні, спрямовані на господарське освоєння нових районів, реструктуризацію економіки розвинутих районів України, формуван­ня територіально-виробничих комплексів.

За структурою цільова комплексна програма має такі головні еле­менти (блоки): цільовий, де з'ясовані головна ціль і підцілі програми, бажана по­слідовність їхньої реалізації; структурний, формування якого дає змогу визначити набір та кон­тури цілереалізаційних систем, тобто об'єктів національної економіки та їхніх елементів, які об'єднані за ознакою цільового призначення; блок техніко-економічного обгрунтування; ресурсний, який характеризує обсяг і структуру розподілу ресур­сів, потрібних для виконання програми; організаційний, у якому по всіх елементах програми передбачені відповідальні виконавці, джерела і строки виділення ресурсів, а також терміни вжиття заходів.

Показники цільових комплексних програм є в індикативному плані (Державній програмі економічного і соціального розвитку). До таких показників належать: виробництво найважливіших видів про­дукції для потреб програми; ліміти капітальних вкладень і обсяги бу­дівельно-монтажних робіт на її реалізацію; державні замовлення на виробництво (поставку) продукції, робіт, послуг, потрібних для вико­нання програми; державні замовлення на введення в дію виробничих потужностей і основних фондів; перелік найважливіших будов; ви­трати з державного бюджету на реалізацію цільових програм; затрати валютних ресурсів і найважливіші заходи у сфері зовнішньоекономіч­них зв'язків. (рис. Етапи формування)

 

Пріоритетні напрями, які потребують програмного вирішення, схвалює Верховна Рада України. Для цього Національна академія на­ук з участю Міністерства освіти України, міністерств, відомств, нау­ково-дослідних інститутів методом експертних оцінок визначають перелік таких програм, після чого їх розглядає Кабінет Міністрів і подає до Верховної Ради. На підставі затвердженого переліку оголо­шують конкурс щодо розробки конкретних цільових наукових про­грам.

 

 

3. Програми економічного і соціального розвитку в Україні

 

3.1. Державна програма економічного і соціального розвитку України

Державна програма економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щороку взаємоузгоджено з проектом Державного бюджету на відповідний рік.

У Державній програмі економічного і соціального розвитку Украї­ни на наступний рік конкретизуються заходи, передбачені в програмі діяльності Кабінету міністрів України, та завдання, визначені у щоріч­ному посланні Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України.

3.2. Програма економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста

Програма економічного і соціального розвитку Автономної Респуб­ліки Крим, області, району, міста на короткостроковий період роз­робляється щороку взаємоузгоджено з проектом Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.

3.3. Програми розвитку галузей економіки

Програми розвитку галузей економіки розробляються з метою ре­алізації державної політики щодо регулювання розвитку цих галузей економіки, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу країни, а також координації діяльності центральних і місцевих органів вико­навчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, уста­нов, організацій і громадян для розв'язання найважливіших проблем галузі.

Питання на практичне заняття.

 

1. Сутність державного програмування і види програм.

2. Методика та організація розробки цільових комплексних програм.

3. Характеристика окремих Програм економічного і соціального розвитку в Україні (за вибором).