Психоаналітична теорія З. ФРЕЙДА

Гуманістична теорія особистості за Е.Фроммом 6 ст

Поглади Фромма на особистість 6 ст

ВТЕЧА ВІД СВОБОДИ 8 ст

ЕКЗІСТЕНЦІАЬНІ ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ 9 ст

Соціальні Типи Характеру за Фроммом 11 ст

Карен Хорні: Соціокультурна Теорія Особистості 17ст

Розвиток Особистості за К.Хорном 17 ст

Базальна трилогія - етіологія неврозів 19 ст

Список Літератури 20 ст

Психоаналітична теорія З. ФРЕЙДА

Протягом тривалого часу Фрейд застосовував топографічну модель особистості, в якій виділяв три основні компоненти: свідомість, підсвідомість,несвідоме.Свідомість - відчуття і переживання, які усвідомлюються людиною в даний конкретний момент часу. Область підсвідомого - сукупність досвіду, не усвідомлюваного на даний момент, але потенційно активується свідомим зусиллям. Несвідоме - сукупність примітивних інстинктів, емоцій та спогадів, підспудно, несвідомо впливають на поведінку людини.
На початку 20-х років Фрейд переглянув свою концептуальну модель психічного життя і ввів в анатомію особистості три основні структури: Ід, Его, Суперего. Причому передбачається, що ці три компоненти є скоріше не структурними одиницями, а паралельно протікають процесами.
Хоча кожна з цих областей особистості має власними функціями, властивостями, компонентами, принципами дії, динамікою і механізмами, вони взаємодіють настільки тісно, ​​що важко і навіть неможливо розплутати лінії їх впливу і зважити їх відносний внесок в людську поведінку. Поведінка майже завжди виступає як продукт взаємодії цих трьох систем; надзвичайно рідко одна з них діє без двох інших.

Воно (ід) - сукупність вроджених, примітивних інстинктів (драйвів), які наповнюють будь-яка поведінка енергією. Фрейд розглядав Ід як посередника між соматичними і психічними процесами в організмі, черпає енергію з тілесних процесів і живлять цією енергією психіку.
Ід із самого початку є система особистості: це матриця, в якій згодом диференціюються Его і Суперего. Ід включає все те психічне, що є вродженим і є присутнім при народженні, включаючи інстинкти. Ід - резервуар психічної енергії і забезпечує енергію для двох інших систем. Ід тісно пов'язане з тілесними процесами, звідки черпає свою енергію. Фрейд назвав Ід «істинної психічною реальністю», оскільки вона відображає внутрішній світ суб'єктивних переживань, і не знає про об'єктивну реальність.
Очевидно, що сам по собі первинний процес не здатний зняти напругу. Голодний не може з'їсти образ їжі. Отже, розвивається новий, вторинний психічний процес, і з його появою починає оформлятися друга система особистості - Его.
Его (Я) - компонент психічного апарата, відповідальний за прийняття рішень. Его прагнути задовольнити потреби організму у відповідності з обмеженнями, що накладаються зовнішнім світом. Его підпорядковується принципу реальності, мета якого - збереження цілісності організму, шляхом відстрочки задоволення інстинктів до того моменту, коли буде знайдена можливість досягнення розрядки напруги підходящим способом. Цей процес Фрейд назвав вторинним процесом.
Его з'являється у зв'язку з тим, що потреби організму вимагають відповідних взаємодій зі світом об'єктивної реальності. Голодна людина має шукати, знайти і скуштувати їжу перш, ніж буде знижено напругу голоду. Це означає, що людина повинна навчитися розрізняти образ їжі, що існує в пам'яті, і актуальну перцепцію їжі, яка існує в зовнішньому світі. Коли ця диференціація здійснена, необхідно перетворити образ у перцепцію, що здійснюється як визначення місцезнаходження їжі в середовищі. Іншими словами,людина співвідносить існуючий в пам'яті образ їжі з виглядом або запахом їжі, що приходять через органи почуттів. Основна відмінність між Ід і Его полягає в тому, що Ід знає тільки суб'єктивну реальність, в той час як Его розрізняє внутрішнє і зовнішнє.
Кажуть, що его підпорядковується принципу реальності і діє за допомогою вторинного процесу. Мета принципу реальності - запобігти розрядку напруги до тих пір, поки не буде виявлений об'єкт, що підходить для задоволення.
Вторинний процес - це реалістичне мислення. За допомогою вторинного процесу его формулює план задоволення потреб, а потім піддає його перевірки - як правило, деяким дією, - щоб з'ясувати, спрацьовує чи він. Голодна людина думає про те, де можна знайти їжу, а потім починає саме там її шукати. Це називається перевірка реальністю. Щоб задовільно грати свою роль, его контролюе всі когнітивні та інтелектуальні функції; ці вищі ментальні процеси обслуговують вторинний процес.
Его називають виконавчим органом особистості, так як воно відкриває двері дії, відбирає з середовища те, чому дія повинна відповідати, і вирішує, які інстинкти і яким чином повинні бути задоволені. Здійснюючи ці надзвичайно важливі виконавські функції, Его змушене намагатися інтегрувати часто суперечливі команди, які виходять від Ід, Супер-его і зовнішнього світу. Це непросте завдання, часто тримає Его в напрузі.
Проте слід мати на увазі, що Его - ця організована частина ід - з'являється для того, щоб слідувати цілям Ід і не фрустрировать їх і що вся його сила черпається з Ід. Его не має існуванням, окремим від Ід, і в абсолютному сенсі завжди залежно від нього. Його головна роль - бути посередником між інстинктивними запитами організму та умовами середовища; його вища мета - підтримувати життя організму і побачити, що вид відтворюється.
Суперего (Над-Я) - третя і остання розвивається система особистості, інтерналізована модель суспільних норм і стандартів поведінки. Це морально - етична структура, яка з'являється, коли дитина починає розрізняти «правильно» і «неправильно», результат виховання і соціального навчання. Кожний вчинок людини оцінюється цим «внутрішнім цензором».
Суперего - внутрішня репрезентація традиційних цінностей та ідеалів суспільства в тому вигляді, в якому вони інтерпретуються для дитини батьками і насильно прищеплюються допомогою нагород і покарань, що застосовуються до дитини.
Суперего як супроводжуючий людини інтерналізувалися моральний арбітр розвивається у відповідь на нагороди і покарання, які виходять від батьків. Щоб отримувати нагороди і уникати покарань, дитина вчиться будувати свою поведінку відповідно до вимог батьків. Те, що вважають неправильним і за що карають дитину, инкорпорируется в совість - одну з підсистем Суперего. Те, що вони схвалюють і за що нагороджують дитини, включається до його его-ідеал - іншу підсистему Суперего, Механізм обох процесів називається інтроекція. Дитина приймає, або інтроецірует, моральні норми батьків.Совість карає людину, змушуючи відчувати провину, его-ідеал нагороджує його, наповнюючи гордістю. З формуванням Суперего на місце батьківського контролю встає самоконтроль.
Основні функції самоконтролю: 1) перешкоджати імпульсам Ід, зокрема, імпульсам сексуального та агресивного плану, бо прояви їх засуджуються суспільством; 2) «умовити» Его змінити реалістичні цілі на моральні і 3) боротися за досконалість. Таким чином, Суперего знаходиться в опозиції до Ід і до Его і намагається будувати світ за своїм образом. Однак Суперего подібно Ід у своїй ірраціональності і подібно Его в прагненні контролювати інстинкти. На відміну від Его Суперего не просто відстрочує задоволення інстинктивних потреб, воно їх постійно блокує.
На закінчення цього короткого розгляду слід сказати, що Ід, Его і Суперего не слід розглядати як якихось чоловічків, керуючих нашої особистістю. Це не більше ніж найменування для різних психічних процесів, що підкоряються системним принципам. У звичайних обставинах ці принципи не суперечать одне одному і не перекреслюють одне одного. Навпаки, вони працюють як єдина команда під керівництвом Его. Особистість у нормі функціонує як єдине ціле, а не як щось тричастинне.
У загальному значенні Ід може розглядатися як біологічна складова особистості, Его - як психологічна складова, Суперего - як соціальна складова.