Поняття суспільства. Його основні елементи.

Суспільство – організована соціальна спільнота, яка характеризується доволі високим ступенем єдності, почуттям своєї відмінності від інших спільнот такого роду, існує достатньо висока інтенсивність взаємного впливу між її членами, поєднаними між собою подібністю умов життя поділом праці, нормами поведінки.

Розгляд історії як процесу передбачає виділення у ньому як мінливих (динамічних), так і сталих (статичних) елементів. Без фіксації в історії сталих моментів ми навряд чи змогли б зафіксувати її рух. Окрім того, важливо також знати, що перебуває в історичному русі. Реальна історія людства — це рух у часі, який здійснює певна суспільна організація або структура. В історії виникали та зникали різні форми організації суспільного життя. Але сьогодні ми можемо сказати: розвинене суспільство має певну, більш-менш усталену структуру. У її основі лежить необхідність забезпечення основних життєвих потреб та виявлень людини (що ще раз засвідчує: не людина існує для суспільства, а форми суспільної організації — для людини). Сучасний стан суспільства вимагає нормального функціонування у ньому принаймні наступних основних елементів: 1)сфера матеріально-виробничої діяльності; 2)сфера економічної діяльності; 3)сфера побуту та сімейних стосунків; 4)сфера соціальних відносин, органів та інституцій (у тому числі - органів управління різного рівня); 5)сфера духовного життя суспільства. Названа сукупність елементів суспільного життя: а) забезпечує задоволення усіх основних життєвих потреб людини (матеріальних, соціальних, життєвих, творчих та духовних); б) утворює цілість суспільного "організма"; в) створює умови для історичного процесування суспільства; г) дає змогу з'ясувати, що саме та з якими особливостями змінюється у суспільній історії.

Які із зазначених елементів суспільного життя можна було б вважати основними, базовими для суспільного життя? Слід підкреслити, оскільки йдеться саме про системний характер суспільного життя, то в системі не можна якісь окремі елементи розглядати як провідні, а інші — як другорядні. Системна якість характеризується тим, що, впливаючи на будь-який елемент, ми впливаємо на всю систему загалом. Тому слід говорити про те, що всі названі елементи повинні бути в оптимальних відносинах, що кожен із них повинен виконувати свою функцію у межах системи, не підміняючи, не применшуючи і не гальмуючи всі інші. Якщо ж у будь-якому з цих елементів суспільної системи починають відбуватися руйнівні, кризові процеси, то це неодмінно позначиться на якості та функціонуванні всіх інших. Інколи стверджують, що без успіхів економіки або без розумної політики не може бути нормального суспільного життя. Це слушно, але так само не може його бути без стабільної сім'ї, без нормального функціонування культури, без законності та моралі.

*Водночас відзначимо, що за певних умов на перший план у гармонізації суспільства можуть виходити проблеми певних окремих сфер життя (скажімо, економіки, державної політики та ін.). Але при їх вирішенні не можна не враховувати саме системний характер організації суспільного життя, інакше в суспільстві виникнуть небажані деформації.

Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.

Основ, що входять до складу особистості чимало. Вони ієрархізовані у структуру.

Потреби людини – це фундаментальна риса. За багатством потреб, їхнім характером, способами їх формування та реалізації можна судити про рівень розвитку особистості. Потреби є рушійною силою розвитку суспільства, самої людини. Заради потреб і здійснюється людська діяльність. Людські потреби історично обумовлені, визначаються даним історичним типом сусп. відносин, соціальним середовищем, у якому живе особистість, системою виховання даного сус-ва, самовихованням цієї особистості. Потреби, їхня якість, розміри діють на виробництво, стимулюють його розвиток. У процесі розвитку с-ва відбуваються якісні і кіл-ні зміни у системі потреб. Задоволення потреб породжує нові потреби. Потреби є основою інтересів людини. Категорія потреб охоплює більш широке коло явищ ніж інтереси. У притаманній тільки людині інтереси як і потреби є рушійною силою поведінки і вчинків. Їх класифікують за суб’єктами (держави, нації, сім’ї), за сферами сусп. життя (матеріальні, духовні) за значенням (корінні, не корінні), за тривалістю (довгі, короткотривалі) і т.д.

Ціль – ідеальний, наперед визначений результат людської діял., спрямований на перетворення дійсності відповідно до усвідомленої людиною потреби. Вона визначає, спрямовує діяльність, мобілізує волю, енергію людини. На основі потреб та інтересів особистості формуються її уявлення про цінності. Категорія цінностей відображає соціальне і культурне значення матеріальних чи духовних явищ, предметів для задоволення потреб та інтересів людини. Кожна людина формує свою ієрархію цінностей, яка може змінюватись в залежності від умов, місця, часу і т.д. відповідно до ієрархічної системи у особистості формуються переконання, настанови, принципи, ідеали...