Біологічні основи променевої терапії

В основі застосування ІВ в медицині лежать глибокі знання його біологічної дії на різні органи, тканини і пухлини, що являє собою надзвичайно складний процес і супроводжується специфічними морфологічними і функціональними змінами опромінюємих тканини. При цьому чітко просліджується сполучення регресивних явищ з відбудовними, що знаходяться в тісній залежності від поглиненої енергії і часу, що пройшов після опромінення. Чіткі представлення про ці процеси стали основою для успішного застосування ІВ у лікувальних цілях як засобу, що дозволяє знищити пухлинну тканину і пригнітити її ріст, і у той же час уникнути необоротних післяпроменевих змін оточуючих пухлину нормальних органів і тканин.

Визначення поняття біологічної дії іонізуючих випромінювань і обґрунтування необхідності цього знання.

Для чого потрібно знати біологічну дію?

Іонізуюча радіація є природним компонентом середовища проживання людини. Вона не є чимось новим, створеним розумом людини, а є вічно існуючим явищем. Природний фон складається з космічного випромінювання, радіоактивних елементів земної кори та інкорпорованих радіонуклідів. Нове, що створила сама людина, це додаткове радіаційне навантаження, якому ми підлягаємо. Наприклад: під час рентгенологічних та радіонуклідних досліджень, під час польоту в реактивному літаку на великій висоті, при випадінні радіоактивних атмосферних опадів після випробувань ядерної зброї, а також в наслідок роботи атомних реакторів. В теперішній час в цілях R-діагностики використовується більш 150 видів діагностичних досліджень: ангіографія, коронарографія комп’ютерна томографія, уретрографія та інші. R-опромінення використовується в якості одного з методів променевої терапії деяких захворювань. При дистанційній променевій терапії крім R-випромінювання використовуються різні лінійні та циклічні прискорювачі та g- випромінюючі установки.

Перші наукові дані о можливих несприятливих наслідках такого опромінення одержані у 1896 році і були зв’язані з використанням рентгенівських променів. Дослідники відмічали, що в результаті опромінення ними можуть виникнути ураження шкіри (еритеми, дерматити), випадіння волосся, а у 1902 році був описаний перший випадок променевого раку шкіри. Серед медичних працівників найбільшому опроміненню підлягають лікарі-рентгенологі. Отримана ними середня місячна доза опромінення складає 25-60 мЗв, а середньорічна – 35 мЗв. При цьому, опромінення рук може бути в 8-10 разів більшим. Значну дозу опромінення може отримати лікар-радіолог при ручній укладці радіоактивних препаратів для внутрішньопорожниної променевої терапії.

Поглинута доза при променевої терапії за один сеанс може досягати 0,3-3,5 Гр/год, а за курс 40-80 Гр (на окремий орган). В діагностичних дослідженнях з застосуванням радіонуклідів використовується значно менша поглинута доза, чим в R-діагностичних. В опублікованій у 1959 році в ФРГ “Книзі пошани” були приведені прізвища 360 вчених (хіміків, медиків, фізиків), які пожертвували своїм життям у боротьбі з хворобами, героїчно прокладаючи шлях до ефективного та безпечного застосування R-променів та радію в медицині. Крім того, джерела іонізуючих випромінювань використовуються в різних галузях народного господарства: промисловості, сільському господарстві, енергетиці, наукової сфері, де працюють великі колективи людей і існує загроза їх опромінення. Ще не виключена можливість використання термоядерної зброї, яка може призвести до масового опромінення населення. Зараз атомна бомба може мати масу 20-30 кг, а її вибух відповідає десяткам і мільйонам тон тротилу. Раніше навіть були кулі з каліфорнію для звичайної гвинтівки (вагою десь 30-35 г), з великою вибуховою силою. Не виключені акти тероризму, аварії на ядерних виробництвах. Внаслідок чорнобильської катастрофиї населення багатьох районів продовжує потерпати від опромінення за рахунок викиду великої кількості радіонуклідів в навколишнє середовище. Лікарі повинні знати, що деякі захворювання можуть протікати відмінно від хвороб у неопромінених людей.