Характеристика основних видів методів товарної експертизи: ранжування, безпосередньої оцінки, послідовних переваг, парних порівнянь

 

Методи товарної експертизи поділяються на чотири види:

· ранжування,

· безпосередньої оцінки,

· послідовних переваг,

· парних порівнянь.

Розташування факторів у порядку зростання або спадання будь – якої властивості називається ранжуванням. Цей метод дозволяє вибрати із сукупності факторів найбільш істотний. При вивченні явищ різної природи через відсутність загального еталону порівняння необхідно встановити відносне значення за допомогою експертів, яке полегшує вибір того явища, що має більше переваг. Метод ранжування можна поєднувати з інщими методами, що забезпечує більш чіткі відмінності між факторами. Він має модифікації.

Метод безпосередньої оцінки полягає в тому, що діапазон змін будь – якої якісної змінної розбивається на декілька інтервалів, кожному з яких присвоюється визначена кількість балів- від 0 до 10. Шкала оцінок може бути позитивною і від”ємною, наприклад, від +3 до –3. Завдання експерта полягає в розміщенні кожного з факторів, які розглядалися у визначений оціночний інтервал у відповідності з їх значенням за уявою експерта. Число інтервалів, на які розбивається весь діапазон зміни якості може бути неодинаковим у різних експертів. Окремим експертам дозволяється оцінювати одинаковим числом якісно різні фактори.

В деяких випадках буває зручніше для вибора фактора переваги спочатку провести оцінювання, а потім – ранжирування. Сумарні оцінки рангів можуть нормуватися, це дозволяє встановити більш тісний зв’язок між оцінками, якими експерти оцінили окремі об’єкти. З цією метою оцінки за всіма об’єктами сумують і наступне кожна з них ділиться на отриману суму. Розраховані таким чином нормовані оцінки можна знову проранжувати.

При проведенні експертизи декількома експертами прагнуть отримати усереднену оцінку для кожного об’єкта. З цією метою нормовані оцінки кожного об”єкта сумуються, одержана сума ділиться на число експертів. Другий спосіб визначення залежності між оцінками факторів полягає в тому, що найважливішому фактору призначається оцінка (вагомість) визначеному числу 1 або 10, наступні фактори оцінюються як частка найважливішого фактора. Перевага метода в тому, що полегшується процес вибору оцінок, тому що не потрібно кожний раз співставляти весь ряд, а лише враховувати значення першої і попередньої за важливістю оцінки. Оцінки усереднюються шляхом розрахунку середньої арифметичної.

Метод послідовних порівнянь застосовується при вимірюванні рівня якості, оцінці діяльності наукових організацій. Метод має таку основну перевагу в порівнянні з іншими методами, яка дає можливість співставлення і вимірювання якісно різних факторів. Цей метод, розроблений У.Черчменом, Р.Акофоном, забезпечує проведення такого порівняння з урахуванням допущень. Сутність полягає в наступному: кожному результату (події або фактору) надається дійсне невід”ємне число Vy, яке розглядається як оцінка істинної цінності або вагомості Oy. Якщо результат Oy більш важливіший, ніж Ок, то Vy>Vk і якщо Оy рівноцінний Ок, то Vy = Vk Якщо оцінки Vy і Vk відповідають результатам Оy і Ок, то оцінки Vy + Vk відповідають загальному результату Оy і Ок.

Техніка проведення послідовних порівнянь полягає в тому, що експерту представляють перелік факторів, які необхідно оцінити за їх відносною важливістю і ранжувати. Найважливіший фактор (Vi) оцінюється одиницею, інші фактори в залежності від важливості і в порядку важливості від 0 до 1. Далі експерт порівнює важливість фактора Vi, оціненого 1 з іншими факторами. Якщо цей фактор більш важливий, то його оцінка збільшується таким чином, щоб вона була більше суми інших факторів, тобто:

>

За інших умов коректується оцінка Vi (при необхідності) так, щоб вона була менше суми всіх інших факторів, тобто:

<

За такою методикою розраховується послідовно важливість всіх факторів до
(m – 1) фактора.

Проводиться систематична перевірка оцінок на основі їх послідовного порівняння. Загальна процедура методу оцінки вагомості на основі послідовних порівнянь проводиться таким чином:

1. Упорядковують результати у відповідності з їх важливістю за думкою експерта. Припустимо, що має найважливішу важливість, - наступний за ступенем важливості і т.д., а - найменш важливий.

2. Результат оцінюється 1 (тобто =1) та інші результати мають другі степені важливості.

3. Порівнюються з + … + у відповідності з допущеннями.

4. Порівнюють як і поперенній і так продовжити доти, поки не виконається порівняння з .

5. Провести перетворення кожного отриманого значення V_y у нормоване , поділивши відповідні ваги на . У підсумку повинна дорівнювати 1.

Цей спосіб ефективний для результатів, кількість яких не перевищує 7. При більшій кількості результатів їх розбивають на підмножини, які включають не більше 6-ти результатів і далі застосовують метод послідовних порівнянь для підмножини, множини.

При значній кількості проблем їх треба розділяти на більш прості підпроблеми і завдання і методом переваги ранжувати, при неможливості використовують метод парних порівнянь.

Метод парних порівнянь проводиться з метою виявлення переваги серед значної кількості факторів, проблем, показників. Суть методу полягає в тому, що експерт проводить порівняння факторів попарно, з тим щоб у кожній парі виявити найбільш важливий. Експерти можуть просто проводити порівняння з констатацією переваги одного фактора перед другим. Можливе застосування спеціальної шкали переваг, де кожна степінь переваги має свою визначену оцінку.

Метод парних порівнянь може використовуватися і для встановлення сумарних рангів факторів. З цією метою фактори, які повинні бути проранжирувані, записують в матриці в звичайному порядку в лівому стовпчику і в верхньому рядку матриці, а потім проводиться їх парне порівняння. Матриця розглядається зліва на право. Коли виявляється, що фактор, який знаходиться в лівому стовпчику матриці має більші переваги, ніж фактор, який знаходиться у верхньому рядку, то в верхню частину клітинки ставиться 1, а в нижню – 0. Якщо фактор, який знаходиться в верхньому рядку матриці має більшу перевагу, ніж фактор у лівому стовпчику, то ставиться 0 у верхню частину клітки, а 1 – в нижню. В залежності від числа переваг кожному фактору присвоюється визначений ранг. Так, у наведеній в якості прикладу матриці (табл. 2) фактор С отримує найвищий ранг – 3, фактор Д – ранг 2, фактор А – 1 і фактор В – 0.

Таблиця 2

Фактор	А	В	С	Д	Ранг
А	-	1 0	0 1	0 1
В	0 1	-	0 1	0 1
С	1 0	1 0	-	1 0
Д	1 0	1 0	0 1	-

 

В деяких випадках спочатку проводять попереднє ранжування факторів, а потім, використовуючи метод парних порівнянь, проводять уточнення їх переваги. Звичайно у проведені парних порівнянь приймає участь декілька експертів, тому спочатку кожний з них заповнює матрицю А, а отримані індивідуальні результати розприділення факторів за рангами усереднюються з урахуванням суджень всіх експертів.

Для цього будується друга матриця (Р), яка показує процентне відношення випадків, коли фактор і виявився більш важливим, ніж фактор y, загальному числі отриманих оцінок (табл.3).

Таблиця 3

Матриця Р: частка випадків, коли фактор і має більші переваги, ніж фактор у

Фактор і	Фактор у	Сума ряду
			Y		n
	-	P12		P1y		P1n	Р1
	P21	-		P2y		P2n	Р2
…
I	Pi1	Pi2		Piy		Ріn	Рі
…
n	Pn1	Pn2		Pny		-	Рn

 

Елементи матриці Р мають таку властивість, що Р іу=Хіу/m, де m-чиисло експертів, крім того Ріу + Руі = 1. Після отримання узагальненої матриці переваг Р, елементи якої Ріу представляють відносне число переваг, отриманих від експертів покожному фактору.